Відставка Вучича. Чи вдасться президенту Сербії повторити політичний трюк Румена Радєва
На тлі чергового витка масштабних протестів сербський президент Александар Вучич оголосив про намір піти з посади. Але йти з влади поки ще діючий президент не збирається
Піти, аби лишитися
"Я не хотів служити нікому, окрім громадян Сербії. Вони сказали, що я ніколи не залишу посаду президента, але це мої останні дні та тижні як президента республіки", — сказав Вучич у промові перед членами своєї Сербської прогресивної партії (SNS). На відхід від посади він натякав ще місяць тому. Якщо порахувати сумарний стаж на посадах президента, прем’єр-міністра, першого віцепрем’єра, міністра оборони, міністра інформації, вийде аж 28 років. Навіть Віктор Орбан так довго не сидів у різних керівних кріслах. Величезний досвід навчив Вучича, як за рахунок схем і маніпуляцій лишитися при владі без президентської посади. В Сербії главою виконавчої влади є керівник уряду, ним й може стати нинішній очільник країни.
Схема до банальності проста. Зараз уряд очолює маріонетковий прем’єр, лікар-ендокринолог Джуро Мацут. Якби він навіть хотів лишитися на посаді, парламентська коаліція на чолі з "прогресистами" відправить його у відставку та замінить на свого вічного лідера Вучича. Він уже пообіцяв однопартійцям, що поведе їх на дострокові парламентські вибори, які відбудуться восени. Точної дати поки немає, і це ще одна маніпуляція досвідченого Вучича. Він оголосив про плани дочасних виборів, проте цей діяч багато чого обіцяв на посадах, але далеко не завжди виконував обіцянки. Поки він не розпустить нинішній склад Скупщини, в його слова не повірять. Та якщо це станеться, обирати депутатів серби будуть вп’яте за десятиліття і вчетверте — достроково. З 2012 року вибори завершувалися домінуванням партії Вучича, яка формувала зручну для себе коаліцію. За результатами минулих виборах "прогресисти" у блоці зі своїми політичними союзниками соціалістами, есдеками та партією пенсіонерів здобули 129 місць у Скупщині з 250-ти.
Таким чином, правляча партія має президента, прем’єра, спікера Ану Брнабич і… значне падіння рейтингів, унаслідок чого може втратити всю повноту влади. Та якщо Вучич зважився на відставку, на дочасні як парламентські, так і президентські вибори, це означає, що він переконав своїх однопартійців та спонсорів політсили в гарній перспективіі такого кроку. Очевидно, що в президенти він не балотуватиметься, але очолить список SNS. Серби можуть побачити того ж Вучича, але в новій масці — батька нації, який рятує її від безладу, вчиненого протестувальниками.
Його політичний фінт нагадує вчинок президента Болгарії Румена Радєва, який склав президентські повноваження, створив свою партію, яка на виборах отримала монобільшість, а Радєв — посаду глави уряду. "ДС" детально аналізувала, як болгарському політику вдалося провернути цю гучну політичну виставу. Вучич також іде, щоб повернутися, але з іншим багажем, аніж у Радєва. Той — генерал, який перебував над бійкою і побудував кампанію на гаслах наведення ладу в країні. Вучич — в епіцентрі бійки, він її ініціатор та постійний підбурювач. Тож гра, яку він затіяв — досить ризикована.
Розклади для Вучича
Отже, як можуть розгортатися події далі. Після офіційної відставки спікер парламенту виконуватиме обов’язки президента, саме голосування за нового главу держави відбудеться через 90 днів з дня оголошення початку виборчого процесу. Тобто голосуватимуть серби десь всередині жовтня чи на початку листопада одночасно і за нового президента, і за новий склад парламенту. Це дуже важливий нюанс, який збільшує шанси блоку партій Вучича, адже вони боротимуться не тільки за себе, а й проти кандидата, якого висуне опозиція. Хоча в її лавах немає єдності і лідера, здатного переконати сербів піти за ним. Є відомі публічні діячі — Здравко Понош, Сдржан Мілівоєвич, Марініка Тепіч, один із лідерів студентського руху Андрей Танко — проте вони мають дещо відмінні погляди на майбутнє країни.
Наприклад, перший — екскерівник генштабу армії, центрист, двоє наступних — проєвропейські лівоцентристи. Але в кожного є політичний бекграунд. А на студентських протестах у Сербії, які тривають з грудня 2024 року, вимагають повного перезавантаження політичних еліт, боротьби з корупцією, жорсткого покарання Вучича та наближених до нього осіб. Тобто сербські студенти виступають не за євроінтеграцію і проти впливу Росії, і не навпаки — за Росію і проти Європи, а за повну зміну еліт. Без цього Сербія і далі ходитиме на уклін то до Брюсселя, то до Москви.
Сербські політологи попереджають про ще одну хитрість Вучича. Якщо опозиція Сербії зробить ставку на найбільш рейтингового кандидата в президенти, ним зараз називають генерала Поноша, а партія Вучича зі своїми союзниками виграє парламентські вибори, тоді в країні фактично зміниться тільки прізвище президента. Не маючи більшості в парламенті, Понош буде приречений або на співпрацю у Вучичем, що швидко знищить його рейтинг, або на вічний конфлікт. В якому у прем’єра інструментів — більше. До речі, важливий штрих: всі опозиційні політики, як і Вучич, проти визнання Косово. Що ж до війни в Україні, то думку нинішнього президента Сербії принаймні знають — і нашим, і вашим, і щоб собі була вигода — а от позиція опозиціонерів для нас залишається загадкою.
Насамкінець коротко нагадаємо, чому серби протестували проти правління свого президента. Тригером стала трагедія в місті Нові-Сад, де 1 грудня 2024 року обвалилася стеля щойно відремонтованого залізничного вокзалу. Загинуло 16 осіб, близько 30 отримали травми. Спеціальна прокуратура провела розслідування, в ході якого викрилися факти масштабної корупції та халатності. Влада спочатку намагалася покривати винних, потім припинила це робити, але вже було пізно, — антиурядові протести охопили всю країну. Вони то затихали, то поновлювалися з новою силою, головними акторами цих протестів стали студенти університетів Белграда. Поліція застосовувала до протестувальників силові методи, а у березні минулого року навіть акустичну зброю — звукову гармату. Вучич точно не хоче за все це опинитися на лаві підсудних. Тому боротиметься за владу будь-якими способами. Він ще виставить свого кандидата в президенти, і не варто поспішати з висновками, що висуванець не буде конкурентним.
Зрозуміло, що Вучича з його партією підтримають у Пекіні і Москві, але цікаво, чи підтримає його Дональд Трамп, перед яким досвідчений сербський політик регулярно робить реверанси — пропонував збудувати тому пам’ятник і запрошував до Белграда. Старший Трамп до столиці Сербії поки не доїхав, а от його син Дональд-джуніор гостював у керманича сербів у березні минулого року. Сербські громадяни можуть об'єднатися і зробити разом усіх — від Вучича до його закордонних друзів і політичних союзників, як зробили це угорці у квітні, а можуть потрапити у пастку грузинської проєвропейської опозиції, яка спочатку не могла домовитися між собою, а потім її влада витіснила на політичний маргінес.
