Військові, які у 2022 році підірвали міст біля Ірпеня, посмертно отримали звання Героя України

Відповідні накази підписав президент Володимир Зеленський, передає "ДС".

Захисників відзначили за "особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові".

Захар Квасний народився у липні 1999 року в селі Руда на Хмельниччині. Навчався у Кам'янець-Подільському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Класна керівниця захисника Наталія Дробик називає Захара "особливим", адже він ще у шкільні роки брав за приклад для себе молодь, яка полягла на Сході України, відбиваючи напад військ РФ.

Юнак захоплювався боротьбою та рукопашним боєм – мав звання чемпіона України та призера чемпіонату світу з універсального бою. Крім того, Захар займався колекціонуванням старовинних монет і купюр, а також полюбляв історію та археологію. Якось на городі він знайшов козацьку люльку.

Вищу освіту хлопець здобув у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, а у 2021 році став командиром інженерно-саперним взводу.

Роман Шиманський був родом із Вінниччини, а дитинство провів у селі Войнашівка. Після школи навчався в будівельному ліцеї, який закінчив із відзнакою.

Згодом вступив до технікуму в Харкові, але вже на першому курсі почав проходити строкову службу. Після звільнення два роки мав цивільне життя, але у 2006 році продовжив службу.

Із 2014 року Роман, який служив сапером, брав участь у розмінуванні в зоні АТО. У цей час став наставником для молодших побратимів, яких оберігав – найскладніші завдання брався виконувати самостійно.

Чоловік любив вирощувати городину і займатися садівництвом. Разом із дружиною вони мріяли про власне житло.

"Був дуже добрим чоловіком, сином та батьком. Ніколи не розрізняв чоловічу та жіночу роботу. Завжди і в усьому мені допомагав. Дуже любив дітей, робив усе для нашої родини […]

Майже все наше спільне сімейне життя ми зводили власний будинок, мріяли жити в ньому, вкладали практично всі зароблені спільно кошти, відпочивати їздили лише один раз. Але…

А взагалі всі серйозні життєві питання завжди вирішував самостійно. Таких чоловіків більше немає" – згадує його дружина Альона.

Після початку повномасштабного вторгнення обидва захисники виконували наказ перерізати колонам російської бронетехніки підступи до столиці. Для цього 25 лютого 2022 року біля Ірпеня підривали мости.

Після виконання завдання 22-річний Захар та 37-річний Роман, які служили в одній військовій частині, не повернулися до місця збору.

Загибель Квасного підтвердили на початку березня того ж року – чоловік помер внаслідок численних поранень у голову. У нього залишилися мати, брат і сестра.

Офіційною датою загибелі Шиманського вважають 27 лютого. У чоловіка залишилися дружина та двоє синів.