Всупереч Трампу. Чому Європа домовилася ще про один рік війни в Україні
Мерц, Макрон та Бернем за допомогою України хочуть створити новий полюс сили
Поки світові медіа розважалися подробицями зустрічей керівників КНР, США і РФ у Шеньчжені, більш цікаві події відбувалися в Берліні. Там на рядове засідання Коаліції охочих з’їхалися керівники (рівня президента чи голови уряду) 26 країн Європи: Албанії, Бельгії, Великої Британії, Греції, Данії, Естонії, Ірландії, Італії, Латвії, Литви, Молдови, Люксембургу, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Північної Македонії, Польщі, Румунії, Словенії, України, Фінляндії, Франції, Хорватії, Чехії, Чорногорії, Швеції.
Європейські мільярди на українську армію
На відміну від саміту у Шеньчжені, який для українців не важить нічого, саміт у Берліні, схоже, матиме довгі наслідки. Якщо коротко, то війна триватиме ще як мінімум рік, європейці профінансують нашу армію на цей період.
Арифметика тут нескладна. 28 травня Україна ратифікувала угоду, за якою Євросоюз пообіцяв нам по 45 млрд євро на 2026 і 2027 роки. Ці гроші діляться оборонну та бюджетну частину. У 2026 році оборонна частина склала 28,3 млрд євро, бюджетна — 16,7 млрд євро. На 2027 рік заплановано схожі цифри: 31,7 млрд євро оборонна частина та 13,3 млрд бюджетна.
Однак цього явно замало, щоб вести війну весь наступний рік. Вже кілька місяців Володимир Зеленський вимагав від європейських друзів збільшення фінансування на 2027 рік. Порадившись з нашими військовими, він назвав суму: на 2027 рік нам треба не 45, а 115 млрд, тобто знайдіть, будь ласка, ще 70 млрд євро.
На саміті в Берліні Володимир Зеленський отримав обіцянку від країн Євросоюзу знайти ще 45 млрд євро. 18 листопада Європейська комісія офіційно запропонувала новий механізм фінансування на 2027 рік — Інструмент скоординованої підтримки України (Instrument for Coordinated Support to Ukraine) обсягом 45 млрд євро, де 25 млрд євро оборонна частина та 20 млрд євро бюджетна.
Цього має вистачити на те, щоб утримувати мільйонну армію та забезпечити її озброєнням. І щоб сама країна протрималась під постійними ракетними та дроновими атаками. Принаймні, так сподіваються європейські друзі.
Відповідь Трампу і Путіну
Але 26 лідерів збиралися, звісно, не для того, щоб повідомити Зеленському рішення Єврокомісії. Фактично це була демонстрація незалежності Європи від США. Це послання адресувалося не лише Дональду Трампу, а й Путіну та Сі Цзіньпіну.
Свою незалежність від Трампа європейські лідери продемонстрували не якоюсь заявою, а діями. Власне, саме для цього цей саміт і готувався. Поки Вашингтон домовлявся з Москвою та Пекіном про саміт у Шеньчжені, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц разом із президентом Франції Емманюелем Макроном та британським прем’єром Енді Бернемом домовлялися з лідерами інших європейських країн про одночасний саміт у Берліні під легендою засідання Коаліції охочих.
Всі знали, що Трамп на зустрічі з Путіним пристане на всі його забаганки щодо України. Тому Європа мала обирати: або вона змиряється з вимогами Трампа, або бунтує. Мерц, Макрон і Бернем обрали другий варіант.
Коли посланники Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер приїхали на засідання Коаліції охочих у Берліні розповісти про домовленості Трампа і Путіна у Шеньчжені, їх ввічливо вислухали і сказали "ні". Дзвінок Трампа нічого не змінив. За даними Bild, Трамп зателефонував на телефон Кушнера, а той увімкнув гучний зв'язок для всіх присутніх у залі. Його послухали — і залишились при своїх планах. Власне, ось це і було красномовним проявом незалежності.
Подвійний здобуток Трампа
Це заслуга передусім самого Трампа. Він полюбляє заради тактичних виграшів отримувати стратегічні програші. У стосунках з європейськими партнерами по НАТО йому це вдалося двічі.
По-перше, він багаторазово погрожував їм, що США не будуть їх захищати, і вимагав від них збільшити видатки на власну оборону. Вони це зробили, але тепер у надійність американського захисту не вірять. Торік ЄС досяг у сфері оборони більшого прогресу, ніж за попередні десятиліття. "Біла книга" та "Дорожня карта готовності 2030" дозволили державам-членам мобілізувати на потреби оборони до 800 мільярдів євро. Сюди входять 150 мільярдів євро, призначених для спільних закупівель — у межах ініціативи SAFE. І стратегічний програш Трампа полягає в тому, що тепер єворопейці вкладаються у власну оборонну промисловість, замість закуповувати у американських компаній.
По-друге, Трамп дуже хизується тим, що він припинив допомогу Україні і тепер заробляє на продажу Європі необхідної Україні американської зброї. Але саме цим своїм рішучим жестом він відрізав собі найважливіший важіль тиску на Європу та Україну. Він не може шантажувати їх припиненням допомоги Україні — він її припинив ще на початку минулого року, а Європа за цей час оговталась та знайшла в собі сили допомагати Україні "за двох", тобто "за себе і за США".
Контргра Європи
Ця гра Європи знайшла схвальний відгук в серці Сі Цзіньпіна. Його лякає перспектива слабкої Європи, критично залежної від США та Росії. Він хоче домовлятися з Європою безпосередньо, а не через Вашингтон чи Москву. Сі відмовився від пропозиції Трампа і Путіна поділити світ на трьох. Саме тому їхній саміт у Шеньчжені виявися порожнім за змістом.
Медіа чимало познущалися з Путіна, якого Сі демонстративно тримав подалі від себе та Трампа. Господар зустрічі чітко показав, що існують лише дві наддержави: КНР та США, а РФ їм не рівня.
Контргра Європи полягає в тому, щоб стати третім полюсом. Не декларувати бажання, а стати.
"Якщо й існує шлях до відновлення сили та життєздатності багатостороннього підходу й глобального порядку, то він пролягає через діалог між Сполученими Штатами, Європою та Китаєм", — сформулював це на пресконференції після засідання в Берліні Макрон.
Путін своєю агресією проти України і потім Трамп своєю дивною грою чимало зробили для пробудження Європи. Вона взяла на себе фінансування України — і тепер вимагає місця за столом переговорів про Україну.
Кушнер повідомив, що Росія погодилася взяти участь у багатосторонньому форматі разом із європейцями. Якщо це правда, то наступні переговори мають пройти у форматі Україна — Європа — США — Росія.
На засіданні Європейської ради, що відбулося минулого тижня в Дубліні, було досягнуто домовленості про те, що від імені Європи виступатимуть Німеччина, Франція, Велика Британія, Польща та Італія— у координації з інституціями в Брюсселі: Євросоюзом і НАТО.
У присутності європейців росіянам та американцям буде важче викручувати руки українській делегації. Водночас це означає, що переговори будуть дуже складними і навряд чи швидко призведуть до результату. Європа наразі нікуди не поспішає.
У чому гра України
Звісно, виглядає усе це жахливо. Українцям доведеться воювати ще рік. При цьому проблема мобілізації загострюватиметься. Але Зеленський каже, що все гаразд.
"Наша армія — це вагома відповідь. Нам потрібна така армія — армія чисельністю в мільйон осіб, із фінансуванням для підтримки та зміцнення цього війська. Ось на що нам потрібно відповісти сьогодні, і, по суті, відповідь у нас уже є", — заявив він на пресконференції у Берліні.
Схоже, він саме так і запевнив європейців: давайте гроші, а воювати у нас досі є кому.
Також загострюватиметься проблема виживання. Європейцям легко використовувати Україну як щит від Росії. Це зручно, коли не ти на фронті і не у твою хату прилітають ракети.
Кияни вже морально готуються до того, що столиця залишиться без мостів і фактично розділиться на два міста. Насправді в суспільстві зростають настрої, що потрібно домовлятися з Путіним — нехай і ціною жахливих поступок.
Але Путін вимагає не лише територіальних поступок. Головна його вимога не в цьому, а у фактичному позбавленні нас права на самооборону: ми маємо скоротити армію, обмежити свої озброєння, не вступати у військові блоки.
Ось це найбільше лякає наших європейських друзів — і нас самих теж має лякати найбільше. Ця загроза настільки серйозна, що європейці ладні знайти для нас 90 млрд євро на наступний рік, щоб ми трималися.
Що може змінитися за рік? Конгрес може примусити Трампа до антиросійських кроків. Європа може наростити власне виробництво зброї для України.
Прем’єр-міністр Великої Британії Енді Бернем на саміті у Берліні анонсував передачу Україні понад 1000 ударних дронів великої дальності, зокрема й здатних завдавати ударів на відстані понад 1000 км.
Європейські друзі та Зеленський розраховують, що ми протримаємося. А хто кого більше переконав у цьому — вони його чи він їх, — це вже не має жодного значення. Питання вирішене, війна триватиме.