Усе-таки JAS-39 Gripen? Чи дозволить Вашингтон Києву зробити шведський винищувач основним в нашій авіації

Отже, минулого тижня з'явилася інформація про те, що військові остаточно визначилися з вибором нового багатофункціонального літака — ним став шведський JAS-39 "Гріпен". Вибір обгрунтований складним наукоподібним підходом, докладно описаними в огляді на "Українському мілітарному порталі".

Без сумніву, JAS-39 машина дуже сучасна — особливо на тлі старезних МіГ-29: при злітній масі в 14000 кг може нести бойове навантаження вагою 5300 кг (керовані ракети малої дальності класу "повітря — повітря" Rb74IR або середньої з напівактивною радіолокаційною головкою самонаведення Rb99, а також некероване озброєння). Сюди варто додати нашоломну систему цілевказівки, штангу дозаправки, що забирається в повітрі, а також імпульсно-доплерівську бортову РЛС PS-0/5 Ericsson.

При цьому в тіні залишається той факт, що подібні масштабні проєкти у всіх країнах Східної Європи є більше політичними рішеннями, ніж економічними або військовими. Адже, як правило, покупка навіть 20-40 літаків — це непідйомні суми для бюджетів небагатих або невеликих країн. Якщо говорити про те ж "Гріпене", то 36 винищувачів обійшлися Бразилії в 2014 р. у $5,4 млрд.

Тому, наприклад, в Угорщині та Чехії ці літаки в лізингу з можливістю подальшого викупу. Але і це недешеве задоволення — повна вартість підписаного в 2003 р. Швецією та Угорщиною десятирічного лізингового контракту, що передбачає постачання 14 літаків (12 одномісних і двох двомісних), склала 1,09 млрд євро. Ще 187 млн євро коштувала підготовка льотно-технічного складу.

Мало того, в керівних документах про переозброєння Повітряних Сил прямо записано, що частину коштів країна планує отримати в рамках допомоги від партнерів з країн НАТО. А ось тут і криється основна проблема — Європа і США якось не дуже прагнуть давати нам гроші на переозброєння, а якщо і дають, то, ясна річ, на своїх умовах. У підсумку наші моряки можуть скільки завгодно розмірковувати про ефективність того чи іншого ракетного катера, але якщо все піде за планом, то воювати вони будуть на британських суднах, які більше схожі на яхти, і з норвезькими ракетами.

Мабуть, така ж історія чекає нас і з бойовими літаками західного виробництва. Не виключено, що через рік-два за справу візьметься Вашингтон, який вольовим рішенням запропонує старі добрі F-16. А наскільки сучасної модифікації — буде залежати тільки від політичної ситуації всередині України на той момент. Точно так само американці робили багато разів — можна згадати Польщу, Румунію, Словаччину, які в різний час купили (або підписали угоди про постачання) на американські кредити саме такі літаки.

Тому всі розумні міркування від військових з великими погонами, які працюють в профільних інститутах, варто сприймати як не більше ніж спробу виправдати своє існування і непогані за мірками цивільних зарплати. Адже очевидно, що за відсутності фінансування це все не більше, ніж струс повітря (загальна вартість програми переходу на JAS-39 Gripen оцінена в $6,8 млрд у цінах 2017 р.).

З іншого боку, навіть небагатий військовий бюджет пиляється тими, хто близький до людей, які ділять ці крихти. Інакше складно назвати, наприклад, "Мотор Січ" з її вертолітними прожектами, що присмокталася до Міністерства оборони. Наприклад, заявлено про те, що за 10 років Україна витратить на розробку легкого вертольота злітною масою 4-5 т і комплектуючих для вертольотів різних типів 3,9 млрд грн. Цілком очевидно, що за такі гроші розробити новий вертоліт просто нереально, тобто готується черговий розпил без виразного результату.

Але не можна огульно говорити, що буквально всі гроші на модернізацію авіаційного парку йдуть у пісок. Є цілий ряд проєктів, які успішно виконуються, і їх результати дозволять підтримувати Повітряні Сили в бойовому стані принаймні якийсь час.

Йдеться перш за все про програму часткової модернізації парку дводвигунових фронтових бомбардувальників Су-24 і їх озброєння. Це має сенс, тому що дані машини за весь час служби в Україні мали мінімальний наліт і тому можуть залишатися на озброєнні набагато довше МіГ-29.

Окремим рядком йде повернення в стрій керованого озброєння, якого так не вистачало під час боїв на Донбасі навесні і влітку 2014 р. Україні після розпаду СРСР дісталася досить велика кількість керованих ракет і бомб, тільки ракет класу "повітря — земля" було близько двох тисяч (1796 ракет типу Х-25, 132 ракети типу Х-59М і 69 Х-59). Однак за роки незалежності це "добро" було втрачено майже повністю. Тільки в 2019 р. вдалося повернути на озброєння керовані авіаційні ракети Х-29 і ось у 2021 р. руки дійшли до протирадіолокаційних ракет Х-58У.

Хоча обидві ракети і були прийняті на озброєння ВПС СРСР в далекому 1980 р. і назвати їх сучасними складно, однак і понині вони мають досить серйозний бойовий потенціал. Так, Х-29 може вражати військову техніку, оборонні споруди, а також кораблі водотоннажністю до 10 тис. т. А Х-58У — РЛС супротивника на дальності до 250 км (тобто без заходу носія в зону дії ППО супротивника ближньої дії).

А є ще проєкт створення коректованої авіаційної бомби від ГКБ "Луч". Згідно з відкритими джерелами це бомба вагою 650 кг з осколково-фугасною бойовою частиною оснащена телевізійною головкою самонаведення, що забезпечує захоплення цілей під носієм і автоматичне наведення в автономному польоті з реалізацією принципу "скинув-забув".