Випалена земля. Чи допоможе "гібридами" нова тактика під Маріуполем
І хоча прес-служба штабу АТО бадьоро звітує про зменшення кількості обстрілів, від цього бійців на передовій не легше. Противник продовжує активно використовувати артилерію калібру 152-мм, 120-мм міномети і навіть реактивні системи залпового вогню "Град". Правда, останні все частіше в мобільному варіанті "Град-П" як радянського заводського виробництва, так і склепані на коліні на місцевих промислових підприємствах. Пов'язано це насамперед з збільшеними можливостями нашої артилерії, яка на четвертий рік війни навчилася давати адекватну відповідь з мінімальною затримкою. І причин для цього багато - від масового використання безпілотників, до впровадження у підготовку розрахунків досвіду війни 2014-2015 рр.
В плані продовження протистояння і підготовки до активних бойових дій яскравим прикладом є події останніх тижнів на ділянці фронту, який звично називають приморським: Широкіно-Водяне-Павлопіль-Староигнатьевка.
"Бодання" тут на не самому вдалому з точки зору географії ділянці відбувається з лютого 2015 р. Змінюються підрозділу, відбувається постійне просування, однак ситуація залишається приблизно однаково гарячої.
Тут відбувається класична війна малих груп з широким використанням снайперів, проникненням диверсійних груп, мінуванням прифронтових територій. З постійними підриву на своїх і чужих розтяжках, підриви на фугасах. Але, вчепившись буквально зубами, ділянка ближче до Маріуполю тримають морпіхи, а трохи далі - 59-я мотопехотная бригада. Ну і не можна забувати різних спеців (яких там немає") і добровольців з Української добровольчої армії (які там є).
Останні пару тижнів бойовики змінили тактику - користуючись надто спекотним літом і тим, що навколишні поля не прибираються ось уже четвертий рік, вони підпалюють їх, намагаючись вижити наших зі своїх позицій і підставити тих, хто буде гасити під снайперський вогонь. Варто сказати, що така тактика, на жаль, має певний успіх - позиції знаходяться переважно в лісосмугах, де дерева горять дуже добре. Так, тільки за серпень в районі Водяного загинуло відразу двоє бійців 59-ї бригади, причому обидва 1996 року народження: 8 серпня під час обстрілу з автоматичного гранатомета загинув Костянтин Рома, а 12-го числа снайпер застрелив Івана Сторчака. Враховуючи загальну тенденцію до зменшення кількості обстрілів, це дуже великі втрати буквально за один тиждень.
За останні дні відзначена активність і в районі Староигнатьевки. Тут бойовики використовують свою улюблену тактику - мобільних вогневих точок. Як правило, після масованого обстрілу з мінометів і артилерії і почала вогню у відповідь з нашого боку викочується одиночний танк (рідше - БМП), який з гармати відпрацьовує по засеченным позиціях. Поки артилерійські коригувальники встигають передати координати, екіпаж встигає відстріляти 10-12 снарядів і йде. І така "карусель" триває практично цілий вечір, правда, на різних (але сусідніх) ділянках фронту.
Але і наші піхотинці, артилеристи, морські піхотинці і спецназівці теж не сидять склавши руки, і, тільки за відомим далеко не повними даними, за останні дні 9-й полк морської піхоти (база в Новоазовську) і 1-а окрема мотострілецька бригада (р. Комсомольське, після деокупації - Кальміуське) не дорахувалися як мінімум трьох бойовиків. Що цікаво, тільки один з них місцевий - грек з довколишнього села Роздольне. Інші двоє - з "братньої" Росії: з Калінінграда (похований тут же - везти за тисячі кілометрів дорого) і Новодвинска. І це тільки відомі пофамільні втрати, а є ще дані радіоперехоплення, які в деякі дні були близькі до істеричних.
В цілому можна сказати, що і понині Маріупольське напрям розглядається нашим командуванням як потенційно небезпечне в плані ворожого наступу.
Тому тут на випадок прориву в глибині оборони побудовано три лінії укріплень з упором на активну протидію танкам. Є серйозні резерви, і думаємо, що у разі негативного розвитку ситуації (навіть з участю російських військових) противника чекає чимало вкрай неприємних сюрпризів. Все-таки на дворі літо 2017-го, а не 2014-го....
