Заборона ґаджетів у школі. Чи піде Україна шляхом США, Нідерландів і Франції

Повна назва законопроекту Мазурашу "Про внесення змін до статті 53 Закону України "Про освіту" щодо зобов’язань здобувачів освіти не використовувати під час уроків телефони, планшети та смарт-годинники за винятком освітніх та/або медичних потреб". Уточнимо: стаття 53 — саме про права та обов'язки здобувачів освіти. Оскільки цей законодавець у ЗМІ отримав славу спамера через значну кількість законопроектів, які не ухвалюються у зв'язку з їхнью суперечливістю, до його ініціатив звикли ставитися як до інформаційних бульбашок. Але цього разу нардеп із Буковини, схоже, підняв тему, в якій існує дві категоричні позиції — "так" і "ні". Тому в мережі стільки новин про його законопроект, тексту якого на сайті парламенту станом на вечір неділі не було, хоча подано документ 27 березня.

Про вміст документу можна здогадатися, адже існує світовий досвід упровадження таких заборон, причому в демократичних країнах, і наш законодавець міг їх запозичити. Але в різних країнах, де існують заборони на мобільні телефони в школі, вони також різні, десь суворі, а десь школа покладається на свідомість самих учнів. Тож почнемо з аргументів "за".

Чому заборона телефонів у школах стала трендом

У понад тридцяти штатах США школи зобов’язали обмежувати учнів у користуванні телефонами або заборонили взагалі брати їх до рук під час навчального процесу. Хоча на федеральному рівні закону немає. Візьмемо для прикладу один із найліберальніших штатів Каліфорнію. Закон про обмеження мобільних губернатор Гевін Ньюсом, якого називають одним із найімовірніших кандидатів в президенти від Демпартії на виборах 2028 року, підписав у вересні 2024 року. Губернатор пояснював: закон допоможе учням зосередитися на навчанні, соціальному розвитку та світі навколо них, а не на екранах телефонів. Мотивація законодавців Каліфорнії полягала в тому, що надмірне використання смартфонів може збільшити ризик психічних захворювань та погіршити навчання.

Найпоширенішою політикою у школах є обмеження використання — телефон при собі мати можна, але він протягом перебування на заняттях лежить у ранці. Директори шкіл відзначили, що у їхніх навчальних закладах унаслідок таких обмежень покращився мікроклімат і значно скоротилася кількість випадків кібербулінгу. Що ж до учнів, то переважно вони підтримують обмеження, але проти відключення телефонів протягом усього часу перебування в школі.

У березні цього року хвилю заборон на мобільні осідлав міністр охорони здоров’я Роберт Кеннеді-молодший. Він включив цю ініціативу до своєю програми "Зробимо Америку знову здоровою". Правда, мотивував у притаманному йому конспірологічному стилі: смартфони виробляють електромагнітне випромінювання, воно завдає неврологічної шкоди дітям, викликає пошкодження клітин і навіть рак. Протягом минулого року бан на мобілки у закладах освіти США став національним трендом, штати, де взагалі не обмежили школярів у використанні гаджетів, виявилися у значній меншості. І то не через те, що виступають за повну свободу учнів, а просто не зійшлися в тому, забороняти взагалі, як у Флориді, чи частково, з регулюванням самими закладами освіти, як у Каліфорнії.

А поки дорослі люди забороняють, підлітки шукають, як обійти заборони. У жовтні видання New York Post розповідало про хитрощі американських "зумерів" та "альфів". Оскільки ноутбуки є складовою навчального процесу, школярі створюють спільний документ у Google Doc, і листуються у ньому. Та й прості записочки часів "бебі бумерів" та "іксів" ніхто не скасовував, коли в учнів під час уроку виникає бажання комунікації.

Досить жорсткі правила діють і у Франції. Там ще у 2018 році ухвалили закон про заборону смартфонів у початковій та середній школі. Згідно з ним, мобільні вимикали на час уроку або ховали у спеціальні шафи. З 2024 року правила стали ще більш жорсткішими — учням заборонили користуватися телефонами протягом усього дня у школі. Вони їх здають на зберігання, а йдучи додому — забирають. З вересня минулого року це правило обов’язкове для всіх коледжів країни.

Існують обмеження і в Нідерландах, але там пішли демократичним шляхом — учителі та школярі на чесному слові домовилися не користуватися мобільними. Тобто гаджети не відбирають, а для учнів створюють більше можливостей для живого спілкування. В цій країні проводять моніторинг змін після введення нових правил. Покращення концентрації на уроках, поліпшення мірокоімату — це головні досягнення. У той же час вчителі нарікають, що їм додалося роботи контролювати, чи не порушують школярі домовленості.

Жорсткі заборони для державних шкіл також упроваджені в Бразилії. В приватних школах цієї країни вони діяли вже давно. А у Греції, наприклад, мобільні не відбирають, вони протягом уроків лежать у ранцях чи портфелях школярів. Тобто країн, де діють певні обмеження або повна заборона, вистачає. Скрізь свій досвід, але в загальному дуже схожі результати — діти стали уважнішими та комунікабельнішими. Що ж до їхньої успішності, то тут сплеску позитиву поки не видно, можливо, для того, щоб він відбувся, потрібен час.

Міністр освіти України Оксен Лісовий вважає, що директива міністерства у випадку із мобільними телефонами в школі може існувати, проте можливий інший варіант — школи укладають із батьками "умовно соціальний договір", за яким діти залишатимуть телефон у певному місці, що допоможе їм сфокусуватися на уроках. Отже, вийде такий собі нідерландський варіант без жорстких правил.

А що із соцмережами?

Лісовий пропонує ранжувати соціальні мережі за змістом, а відповідальність за використання мереж залишити за батьками. А як вважають батьки? Релевантного опитування серед українців немає, от опитування Ipsos Education Monitor 2025, проведене у багатьох країнах світу, продемонструвало, що 74% батьків школярів підтримують заборону на використання соціальних мереж для дітей віком до 14 років, ще 57% за заборону смартфонів на уроках. Але ставлення до цих проблем неоднакове навіть на одному і тому ж континенті. Так, у Франції хочуть заборонити учням користуватися мобільними під час навчального процесу понад 80% опитаних, а в Німеччині — трохи більше 50%. Це ж опитування показало інші цікаві результати. Наприклад, європейці менше схвалюють використання ШІ в школі, аніж жителі азійських країн.

У той же час низка країн розглядає питання заборони підліткам до 16 років користуватися соцмережами. Найвідоміший приклад — Австралія, де вже діє заборона використання основних сервісів соціальних мереж, включаючи Tiktok, X, Facebook, Instagram, YouTube, Snapchat та Threads. Особи до 16 років не можуть створювати нові облікові записи, а попередні — деактивовані. Уряд попередньо замовив дослідження впливу соціальних мереж на підростаюче покоління. Воно виявило, що 96% дітей віком 10-15 років користуються соціальними мережами, і що семеро з 10 з них стикалися зі шкідливим контентом — мізогінним, насильницьким, пропагандою розладів харчової поведінки та самогубства. У такого рішення уряду були й критики. Вони помітили, що заборона не поширюється на сайти онлайн-ігор, що викликають ігроманію.

Соцмережі зобов’язали посилити технічні умови реєстрації та ідентифікації осіб. За серйозні або повторні порушення правил — штраф до $32 млн. За прикладом Австралії заборону для дітей до 15 років обговорює Данія. Прем’єрка країни Метте Фредеріксен заявляла, що телефони й соцмережі сприяють тривозі, депресії та погіршують здатність концентруватися. Данці, до речі, також належать до європейських країн, де обмежили використання телефонів у школах та на позакласних заняттях. Вікові обмеження на користування соцмережам існують і в Норвегії. Тобто і ця заборона входить у тренд.

Заборони викличуть тихий протест підлітків?

Тепер про тих, хто проти будь-яких заборон. Перший їхній аргумент — особливо це стосується українців під час війни — батьки мають знати, де знаходиться їхня дитина. Телефон або якийсь месенджер потрібний для швидкої комунікації з дитиною. Другий аргумент — спроба старших щось заборонити викликатиме зворотну реакцію у дітей і підлітків. Вони не протестуватимуть на вулицях, а шукатимуть, як обійти блокування. І не завжди цей пошук вестиме їх правильним шляхом.

Третій: якщо батьки відповідальні, вони знають де їхні діти, чим займаються і яким медіа-платформам надають пріоритет, а заборони працюватимуть на користь байдужих батьків. Мовляв, нехай держава і школа дивляться за нашими дітьми, а не ми. Четвертий аргумент: жодні заборони не можуть покращити якість навчального процесу, він на 80% залежить від того, наскільки цікавим є виклад матеріалу вчителем, а ще на 20% — від наявності посібників та іншої наочності. Якщо цього нема, діти знайдуть, чим бавитися на уроці і без смартфону. Гратимуть у "морський бій", наприклад, лише б вбити нудьгу. П’ятий аргумент: у цивілізованому світі має бути якомога менше заборон, натомість дітей потрібно навчати грамотному користуванню гаджетами та інформацією з них. Можна в ігровій формі вчити шукати у смартфоні потрібні знання навіть на уроках, щоб це підштовхнуло до розширення горизонту знань, щоб діти змогли фільтрувати потрібне і корисне — від мотлоху.

Повертаючись до законопроекту Мазурашу, зауважимо: шансів на ухвалення у нього немає, проте актуальність піднятої тематики справді існує. Лідером в обговоренні мало б стати Міністерство освіти і науки. Якому нічого не заважає замовити аналітичне дослідження ставлення українців до тематики заборон в освітньому просторі — від аналізу думок щодо обмеження використання телефонів до проблематики соцмереж та ШІ. А вже потім дивитися, куди рухатися — залишити все, як є, чи трохи позакручувати гайки.