Піднаглядовий Стефанчук. Як Єрмак руками Штучного контролюватиме Апарат Ради

Посада голови Апарату Верховної Ради дозволяє контролювати весь документообіг парламенту. Своя людина на цій посаді – не лише очі та вуха, а й руки, які можуть один законопроект засунути, а інший – прискорити

Руслан Стефанчук / Getty Images

У четвер парламент призначив В'ячеслава Штучного керівником свого Апарату. Автором ухвали з цього приводу виступив голова регламентного комітету, "слуга" Сергій Кальченко. За саму ухвалу проголосували 315 депутатів. Такої одностайності давно не було. Невже В'ячеслав Штучний настільки сильний апаратник? Нагадаємо, це вже другий його прихід на посаду голови Апарату Ради. Перший закінчився гучним скандалом.

Біографію Штучного живописав журналіст Юрій Бутусов. Якщо коротко, то практично все своє життя В'ячеслав Васильович працював у держохороні за винятком короткого терміну роботи у юрфірмі. Потоваришував із керівництвом "Кварталу", що і стало трампліном у владні коридори. Спочатку він став першим заступником начальника Управління держохорони (УДО), ветерана війни Олексія Оцерклевича, з яким, за версією Бутусова, у Штучного виникали конфлікти. У результаті першого повернули до ЗСУ, а другого відправили на посаду голови Апарату парламенту. Але тут виявилося, що апаратник пильнує за тодішнім спікером Дмитром Разумковим. Вибухнув скандал, в результаті якого Штучний написав заяву, але не за власним бажанням, а у зв'язку з переходом на іншу роботу. Він повернувся на керівну посаду в УДО. Де перечікував, доки Банкова розбереться з Разумковим. Тепер у Штучного завдання доглядати для Єрмака вже Стефанчука. Хоча нинішній спікер, схоже, і не збирається протистояти цьому.

Апарат Верховної Ради — досить велике господарство, де робота налагоджувалась роками. Там є співробітники, які пережили на своїх посадах не одну каденцію депутатів. Просто так звільнити цих людей складно, вони захищені законом як держслужбовці. Але окремих, особливо шкідливих для Банкової товаришів можна вижити та замінити своїми людьми. Ці товариші в основному зосередилися у кількох структурних підрозділах Апарату: у Головному науково-експертному управлінні, у Головному юридичному управлінні, в Інформаційному управлінні та у прес-службі. Колишній спікер Розумків чистками Апарату не займався. Очевидно, він не мав належних замін, а щоб ОП не підсунув своїх людей, просто не чіпав те, що й так працює. Завдяки цьому т.в.о. глави Апарату Михайло Теплюк (працює в парламенті з 2002 р.), троє його заступників — Володимир Слишинський, Олександр Мартиненко та Микола Шевчук (призначені у 2015-му), а також більшість керівників структурних підрозділів залишилися на місцях і після приходу під купол монобільшості. Навіть ті, хто отримав посади в Апараті вже за "зелених", мають довгий послужний список при попередниках. Наприклад, керівник Головного науково-експертного управління Світлана Тихонюк прийшла працювати ще до Секретаріату президента Віктора Ющенка у 2008 р. і з того часу з невеликими паузами працювала у президентській канцелярії. Звідки 1 листопада 2019 р. її делегували до Апарату Ради.

Чому ми акцентуємо саме на цьому управлінні? Воно, як і юридичне (там голови немає, ним керує перший заступник Аркадій Нижник, який працює у цьому управлінні з 2000 р.), відповідає за якість законопроектів, які виносяться на голосування. Висновки парламентських учених-юристів депутати не зобов'язані враховувати до кожної літери, але якщо в цих висновках написано, що законопроект порушує Конституцію України, має значні корупційні ризики або взагалі суперечить здоровому глузду, тоді перед внесенням документа до сесійної зали народні депутати зазвичай враховують думку парламентських експертів. Щоб уникнути оскарження майбутнього закону у Конституційному суді чи інших судах.

Юридично бездоганних законопроектів ніколи не було, до всіх можна сформулювати зауваження. Але до законодавчої творчості "зеленої" команди зауважень дається особливо багато. У тому числі й щодо порушення Конституції. І до закону про олігархів, і до закону про амністію капіталів, і до інших гучних законопроектів. При цьому дуже часто журналісти та опозиціонери б'ють "слуг" за допомогою висновків парламентських експертів. Тому не можна виключати, що з приходом Штучного на посаду керівника Апарату можуть насамперед кадрово почистити саме ці управління. Щоб критикували пом'якше. Щоправда, чищення в Апараті можуть спровокувати скандали. Але в цьому випадку, швидше за все, ставка робиться на те, що для переважної кількості виборців малозрозуміло, чим займаються парламентські клерки, і тому чистки не стануть загрозою для суттєвих репутаційних ризиків для президента та його канцелярії.

Втім, не лише кадрова зачистка може стати завданням Штучного. Глава Апарату контролює документообіг у парламенті. Наприклад, комусь із депутатів видаються підписні листи, під які теми. Можна згадати, що Володимир Зеленський дуже образився на Дмитра Разумкова за видачу ОПЗЖ у лютому цього року підписних листів за започаткування процедури імпічменту президента. Свій для Банкової глава Апарату подібні ініціативи зможе блокувати. Навіть порушуючи вимоги регламенту. Втім, "слуги" і так його порушують регулярно.

Також президентський Офіс зможе оперативно отримувати інформацію, хто із депутатів збирається у відрядження, куди, з якою метою. Простіше збиратиме інформацію не лише про депутатів, а й про їх помічників. Тобто під ковпаком будуть усі: не встиг депутат задумати якусь підступність, а про це вже знають на Банковій.

Тобто президентський офіс руками Штучного посилить контроль над парламентом. Але чому тоді за його призначення проголосувало так багато депутатів? Відповідь проста: глава Апарату може сприяти просуванню одних законопроектів та гальмувати інші. Тож 315 голосів — це мірило лояльності, з надією на гарне ставлення до їхніх законопроектів. Але чи справдяться ці надії? Точно не всіх. Депутати забули, що відправити у відставку голову Апарату досить складно. Її або маємо мотивовано ініціювати спікер Стефанчук, або не менше третини народних депутатів від конституційного складу (150), але все одно рішення приймає зал. У якому поки що сидить монобільшість.