Рубати голови або ставити пастки. Як Зеленський з Разумковим ділитимуть олігархів

Дмитро Разумков вважає, що закон про лобізм в Україні дозволить врегулювати "слизькі питання" у взаєминах політиків з великим бізнесом. В інтерв'ю "Новому часу" він зазначив, що підтримує контакти з представниками великого бізнесу. І якщо при таких контактах не обговорюються корупційні оборудки, то це "абсолютно нормально і логічно". "Це так званий відкритий лобізм або відкрита співпраця органів державної влади з бізнесом. В нашому розумінні лобізм — це погано, хороший приклад є в Сполучених Штатах Америки", — підкреслив Разумков.

Ще в грудні минулого року в ефірі одного з телеканалів він пояснював різницю між лобізмом по-українськи і лобізмом за океаном. "Лобізм як такий — непогана історія, це коли ти допомагаєш просувати ті чи інші питання, які підуть на користь державі. В нашому розумінні лобізм — щось на кшталт корупції", — говорив тоді голова парламенту. І наводив у приклад США, де лобізм публічний, в рамках угод — "чітко прописано, хто, за що, для чого, що він за це отримує".

Про те, що в Україні треба легалізувати лобізм, йдеться не перший рік, але віз і нині там, бо це невигідно не так бізнесу, як політикам. Вони вважають за краще демонструвати для публіки свою незалежність від фінансово-промислових груп, щоб не втратити мандат і в наступному скликанні, з урахуванням в цілому негативного ставлення виборців не тільки до великого бізнесу, а й до його "кнопок" у Верховній Раді. А закон про лобізм значно ускладнить життя багатьом депутатам. Не тільки тим, хто просуває закони, вигідні великому бізнесу, але і тим, хто своїми законопроєктами або поправками до них навмисно шкодить бізнесу або бере участь в корпоративних війнах на боці тієї чи іншої ФПГ.

Тому кожен раз далі розмов про необхідність узаконити лобізм у нас справа не йде. Хоча спроби робляться. Так, в лютому минулого року Юлія Тимошенко і Сергій Власенко зареєстрували законопроєкт про держреєстрацію суб'єктів лобіювання (№3059), в якому закріплювалися права і обов'язки лобістів. У нього відразу ж з'явилися альтернативні "брати" авторства "слуг": законопроєкти Олександра Дубінського і Ольги Василевської-Смаглюк, цілої групи монобільшовиків на чолі з Олександром Качуром та третій — Дениса Монастирського і Павла Фролова. Але всі ці законодавчі ініціативи наглухо застрягли в комітетах. Подібні історії з законопроєктами бувають тоді, коли при владі немає політичної волі.

Чи варто чекати прориву після сказаного Разумковим? По-перше, його пропозицію треба розглядати в контексті іншої ініціативи, вже президентської — розробки закону про олігархів. Днями в ЗМІ з'явився варіант цього документа, що викликав серйозну критику. І, як слід було очікувати, на Банковій поспішили назвати проєкт закону, що сплив у пресі, фейковим. Чим, втім, тільки підігріли інтерес до теми. Як повідомив Разумков, остаточного тексту законопроєкту про деолігархізацію у Верховній Раді немає. При цьому він зазначив, що законодавчі ініціативи повинні передбачати створення "єдиних правил для всіх". "Не можна, щоб закони стосувалися до окремої категорії людей", — підкреслив глава парламенту.

Він не вперше відмовляється коливатися з генеральною лінією Зеленського-Єрмака. Точніше, висловлює іншу думку. Тут можна згадати позицію спікера під час торішнього скандалу навколо скасування Конституційним судом електронного декларування. Зеленський тоді ініціював законопроєкт про припинення повноважень нинішнього складу КСУ, а Разумков запропонував свій, яким НАПК поверталися його права. В результаті парламент відновив е-декларування. А президент обрушив свій гнів не на весь КСУ, а на його голову Олександра Тупицького і ще одного суддю Олександра Касмініна, звільнивши їх з посад. Дискусії з приводу законності цього рішення йдуть досі.

По-друге, закон про лобізм — лише один з інструментів для деолігархізації, а не альтернатива президентської ініціативи. Навіть якщо закон про олігархів і приймуть, у чому багато хто сумнівається, то все одно необхідні системні механізми для недопущення в майбутньому появи нових олігархів. В ОП цілком можуть розцінити нинішню заяву спікера парламенту як спробу перетягти медіаефект від благодатної теми деолігархізації на себе. А можуть прислухатися до думки експертного співтовариства і замість проштовхування закону про олігархів, розрахованого на короткостроковий рейтинговий підйом, розробити зміни до законодавства, які обмежать і сьогоднішніх олігархів, і поставлять пастки для нових.

Який сценарій виберуть на Банковій? Судячи з усього, знову образяться на Разумкова. Але це — внутрішньовидові розборки в Зе-команді, головне — чи хочуть там дійсно боротися з олігархами, або мова йде про банальну експропріацію експропрійованого і зачистку політичного поля від нелояльних до влади фінансово-промислових груп. Або навіть простіше — позбавлення деяких ФПГ контролю над впливовими ЗМІ.