Пропаганда Кремля захоплюється штурханням від Лаврова, поки решті пропонують "духовне ППО": чим жив Запорєбрік на тижні

Схоже, президент США Дональд Трамп дуже поспішив із заявою про "енергетичне перемир'я" між Україною та Росією. Регулярні прильоти у відповідь на обстріл української енергетики трапляються і в Сочі, і в Сизрані, і в Новому Уренгої. Навіть ті з російських школярів, хто не хотів вивчати географію рідної країни, тепер змушені активно з нею знайомитись.

При цьому росіян дедалі більше цікавить питання: чому в їхній країні таке діряве ППО? Відповідь на нього намагається дати біснуватий пропагандист Борис Корчевніков, якого обґрунтовано підозрюють у вживанні наркотиків, незважаючи на те (а, можливо, й тому), що він очолює псевдоправославний телеканал "Спас".

Корчовників спочатку стверджує, що найкращим ППО є Божа Матір. І ми розуміємо, чому саме цей вид "ППО" на території Росії настільки неефективний: бо Бога у російських церквах і не ночувало.

Потім Корчевніков екзальтовано розповідає молодим росіянам, що їм належить жити у війні. Щоправда, як ви самі розумієте, сам пропагандист на ній відсутній.

Розповідає росіянам про війну і Юлія Меньшова. Ця телеведуча колись вела програму "Я сама", в якій, хай і в досить збоченій формі, росіянам таки намагалися прищеплювати рівноправність статей.

Тепер Меньшова обурюється тим, чому на тлі чуток про нову хвилю мобілізації росіяни залишають країну і не поспішають укладати контракти з міноборони РФ на добровільній основі. При цьому 29-річний син Меньшової працює в Москві, на фронті не перебуває і, зважаючи на все, теж нічого підписувати не збирається.

Цю репліку Меньшова озвучила в інтерв'ю з одіозним міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим. Спектр питань там був справді широкий: від геополітики та переговорів до з'ясування, сова Лаврів чи жайворонок, та історії знаменитої фрази "Дебіли, б***ь", яка мусується вже десять років.

Причому із переговорами вийшло особливо цікаво. На питання про дипломатичний процес Лавров видав фразу, яка сама собою звучить як дипломатичний ребус: "Відсутність зовнішніх ознак спокійних переговорів не означає, що вони ведуться. Їх немає".

Тобто саме хотів сказати Лавров цією алогічною конструкцією — невідомо. Мабуть, це і є дипломатія лаврівською: "Дебіли додумують переговори, на наявність яких не вказує взагалі нічого, але Росія до неіснуючих переговорів готова".

Натомість фізичною формою Лаврова захоплюється придворний пропагандист Володимира Путіна Павло Зарубін. Після компліментів безпосередньо Путіну Зарубін перейшов на фізичну форму Лаврова і із захопленням розповідає про те, як міністр його штовхнув на саміті БРІКС у Нью-Делі. Очевидно, тепер досягнення російської дипломатії вимірюються не результатами переговорів, а силою поштовху 76-річного хамоватого глави російського МЗС.

Ну а що, інших досягнень Росія зараз не має. Вони тепер завзято штурмують не лише вже культову Малу Токмачку, а й село на Донеччині з поетичною назвою Веселе.

Росіяни навіть запустили "антикриз": вони, мовляв, штурмують села під такою назвою у двох різних територіальних громадах на Донеччині. Що ж, тепер вони показали, що ситуація вдвічі дебільніша.

А в цей час Сили оборони України офіційно підтверджують наступ на півночі Донецької області — операцію під кодовою назвою "Вівальді".

Ось така симфонія складається у Путіна: десь російська армія штурмує два села Веселих, десь намагається взяти Малу Токмачку, а десь українські сили розпочинають свою "Вівальді".

І на цьому тлі особливо символічно виглядає історія Олександра Лихачова. Не збирається йти на війну навіть хлопчик, який колись співав про те, який Володимир Путін молодець, на музику і, скажімо так, вірші свого батька.

Тепер, коли Олександрові, який подорослішав, випала можливість перевірити лідерство, молодкуватість і борцівські якості Путіна і за нього ж померти, бажання повоювати за українські села різко відпало.

Володимир Путін молодець, та Саша — точно не боєць.