Бедлам, "Янголи пекла" та алкоголь. Три концерти великих музикантів, що обернулися катастрофами

Того літа "Guns N'Roses" вирушили на гастролі на підтримку свого диску "Use Your Illusion" — хоча реліз відбувся лише восени і тоді шанувальники отримали безліч нового матеріалу від улюбленого гурту, два подвійних альбоми. Це були справді довгоочікувані платівки – від часу дебюту "Guns N'Roses", бестселера під назвою "Appetite for Destruction", який прославив гурт, минуло довгі чотири роки. Але музиканти знали ціну новим пісням – вокаліст Ексл Роуз, гітарист Слеш та інші були впевнені, що новий реліз стане великим хітом і утримає колектив на плаву. Так воно і сталося – обидва томи "Use Your Illusion" продавалися мільйонними тиражами, а епічні балади "November Rain" та "Don't Cry" довго не зникали з ефірів.

Але у липні, за кілька місяців до випуску "Use Your Illusion", музиканти були на взводі – особливо це стосувалося Роуза, фронтмена гурту. "Guns N'Roses" дісталися Сент-Луїса, щоб виступити в передмісті. Концерт зібрав велику кількість глядачів і розпочався вчасно – що взагалі було нехарактерним для не надто пунктуальних музикантів. Група виконала кілька номерів, після чого Ексл Роуз помітив людину з відеокамерою, яка записувала виступ – у часи, коли ще не існувало смартфонів, з погляду музикантів це було зухвалим вчинком, яке розцінювалося як справжнє "піратство". Хтось міг закривати на подібні речі очі – наприклад, гурт "Grateful Dead", учасники якого лише заохочували аудиторію, коли хтось із публіки вирішував записати концерт на магнітофон чи камеру. Але Роуз був категорично проти подібної практики — спочатку він вимагав від охорони затримати хлопця, але, бачачи бездіяльність сек'юріті, сам спустився зі сцени, вплутався в бійку, після чого повернувся до гурту, повідомив, що концерт закінчений і розбив мікрофон. Багатьом глядачам тоді здалося, що Ексл у когось стріляв – звук мікрофона, що розбивається, і справді нагадував постріли з револьвера. Слеш показав натовпу середній палець і пішов слідом за Екслом у бік лаштунків.

Публіка, яка заплатила гроші, була зі зрозумілих причин розлючена – почалися заворушення, які поширилися далеко за межі концертного майданчика. У результаті 60 людей було поранено, а практично вся апаратура групи була приведена в абсолютну непридатність розлюченим натовпом. "Guns N'Roses" не залишилися в боргу — коли "Use Your Illusion" все-таки вийшов у вересні, на обкладинці можна було помітити лаконічний, але промовистий напис, а саме "Fuck you, St. Louis!".

Як би там не було, початок дев'яностих був піком популярності "Guns N'Roses" — на відміну від інших представників "волохатого металу" вісімдесятих, вони не були знищені потужною хвилею гранжу, яку спровокували гурти із Сіетлу і зокрема "Nirvana". Секрет виживання "Guns N'Roses" був у незаперечній якості матеріалу та його блюзовій основі — навіть Курт Кобейн, який спочатку ганьбив групу останніми словами, нарешті зрозумів, що людині, яка щойно купила нірванівський "Nevermind", ніщо не заважає з таким же задоволенням слухати і "Use Your Illusion".

Після цього масштабного релізу сил групи вистачило лише на незначний диск каверів "The Spaghetti Incident?" — потім "Guns N'Roses" на довгі роки перетворилися на проєкт Ексла Роуза, який дуже довго не міг завершити запис наступного альбому гурту, платівки під назвою "Chinese Democracy". Вона з'явилася на прилавках магазинів лише 2008-го, вже в зовсім іншу епоху, коли кожен відвідувач концерту вважав цілком нормальним знімати виступ улюбленого гурту на свій телефон.

"Ролінг Стоунз" в Альтамонті

1969-го року, після дворічної перерви, "Ролінг Стоунз" нарешті повернулися до гастролей. На той час у групі вже грав новий гітарист, Мік Тейлор – одного із засновників "Стоунз", Брайана Джонса, попросили покинути колектив, оскільки той став абсолютно неосудним через свою наркозалежність. Джонс загинув за дуже загадкових обставин лише через кілька днів після офіційного відходу — повідомлялося, що він потонув у власному басейні, але через кілька десятиліть версія про вбивство звучала більш правдоподібно.

Мік Тейлор, який до "Стоунз" грав у групі Джона Мейолла, "батька" британського блюзу, виявився справжнім віртуозом — з ним "Ролінг Стоунз" здобули друге дихання і гітарний тандем Тейлора та Кіта Річардса почав творити дива. Це було ще не надто помітно під час першого концерту з Тейлором, коли гурт безкоштовно виступив у лондонському Гайд-парку в липні 1969-го – концерт був присвячений пам'яті Брайана Джонса, музиканти помітно нервували і Річардс із Тейлором грали на трохи розтроєних гітарах. Але до часу осінніх гастролей по Штатах Кіт і Мік почали демонструвати фантастичну зіграність практично на телепатичному рівні — це переконливим чином доводить "живий" альбом "Get Yer Ya-Ya's Out", записаний саме тієї осені.

На тих концертах "Ролінг Стоунз" оголошували як "найкращий рок-н-рольний гурт у світі", і небезпідставно – проте музикантів та організаторів концертів звинувачували у тому, що квитки коштують невиправдано дорого. Наприкінці листопада мав вийти новий альбом "Стоунз", платівка "Let it Bleed" — вона виявиться незаперечним шедевром блюз-року — і гурт вирішив відсвяткувати подію, давши в Штатах безкоштовний концерт.

"Стоунз" приєдналися до одноденного фестивалю, який задумали учасники каліфорнійських гуртів "Jefferson Airplane" та "Grateful Dead" — після кількох змін у первісному плані він мав проходити в Альтамонтському гоночному парку між містами Лівермор і Трейсі. Фестиваль, намічений на початок грудня, мав стати західною "каліфорнійською відповіддю" на серпневий Вудсток, що проходив на сході, в штаті Нью-Йорк, і вже почав обростати міфами та легендами.

Однак "нового Вудстоку" не вийшло. Великою помилкою стало те, що менеджмент "Стоунз" як охорону найняв членів мотоциклетної банди "Янголи пекла" — ті, з самого ранку взявшись за належне їм безкоштовне пиво, дуже скоро почали поводитися занадто агресивно по відношенню до публіки. "Стоунз" вийшли на сцену, яка була всього в один метр заввишки, пізно ввечері і з великим запізненням — Мік Джаггер уже встиг отримати по обличчю від якогось шанувальника, поки пробирався до сцени від вагончика-гримерки. Потім Джаггеру довгий час довелося заспокоювати натовп і "Янголів" — але марно.

Гурт кілька разів починав грати пісню "Sympathy for the Devil", після чого музиканти перейшли до номера "Under My Thumb" — саме тоді 18-річний чорношкірий на ім'я Мередіт Хантер дістав з кишені піджака револьвер і кинувся до сцени. Один з "Янголів пекла" заколов його ножем прямо на місці — "Стоунз" поспішили до вертольоту, так і не дізнавшись того вечора про вбивство в усіх подробицях. Це був фінал прекрасної доби шістдесятих – страшний, безладний та кривавий.

"The Doors" у Майамі

У березні 1969-го року фронтмен "The Doors" Джим Моррісон був зовсім не у формі — Морісон занадто багато пив і взагалі почав відчувати сильне розчарування з приводу шоу-бізнесу. Тієї весни гурт мав виступити в Майамі – у залі, який ще зовсім недавно був ангаром для літаків. Морісон летів на концерт із Лос-Анджелеса самостійно, без решти учасників групи та менеджменту – у результаті він пропустив кілька рейсів і з'явився на концертний майданчик, будучи дуже нетверезим.

Морісон продовжував пити і під час концерту, постійно вимагаючи пива у помічників сцени. Гурт заграв пісню "Five to One", затятий номер зі свого третього альбому — Моррісон вибухнув тривалою тирадою, назвавши публіку "ідіотами та стадом рабів". Далі було тільки гірше – хтось облив Джима шампанським, після чого він зняв сорочку, а потім взагалі, за спогадами очевидців, почав демонструвати геніталії. Втім, цей факт так і не було доведено. Було заведено кримінальну справу, вокалісту "Дорз" загрожував тюремний термін, проте Джим Моррісон помер у Парижі в липні 1971 року ще до того, як у цій історії була поставлено крапку.