Максим Петрук

Сьогодні в Англії, через тридцять років після тріумфу брит-попу, одна з головних груп стилю знову стала сенсацією, топовою темою для новин і взагалі справжньою манією. Йдеться про групу братів Галлахерів під назвою "Oasis" — музиканти оголосили про возз'єднання та концерти влітку 2025 року, після довгих п'ятнадцяти років кровної ворожнечі. Ми з'ясовуємо, чи можна вірити Ноелу та Ліаму Галлахерам

Тридцять років тому, у серпні 1994 року, з'явився справжній діамант музики двадцятого століття – альбом Джеффа Баклі під назвою "Grace". Цей дебютний реліз був єдиним за життя Джеффа, та й по-справжньому легендарним він став лише після смерті автора 1997-го – як і він сам. Ми згадуємо Джефа Баклі, сина не менш культового Тіма Баклі – а також тих музикантів, справжнє визнання до яких, як до художника Ван Гога, прийшло лише після смерті

Тридцять років тому, у серпні 1994-го року, побачив світ один із головних шедеврів примарного жанру "трип-хоп" — альбом гурту "Portishead" з англійського міста Брістоль, диск під назвою "Dummy". Трип-хоп і справді був чи не найцікавішим, інтригуючим та революційним музичним жанром у дев'яності – але потім щось пішло не так. Ми згадуємо про трип-хоп, який свого часу був трендом номер один – та з'ясовуємо, що відбувається з жанром у наш час

Від містера Ріплі до самурая і викладача, закоханого у студентку

У наш час, коли нову музику на фізичних носіях вже практично ніхто не купує, залишається ще один спосіб привернути увагу потенційного покупця – це дороге, розкішно оформлене перевидання якогось альбому півстолітньої давності музичної легенди. Найбільш "хайповим" перевиданням цього літа і цього року виявився реліз альбому Джона Леннона "Mind Games", що вперше побачив світ у 1973-му році — випуск "суперделюкс" версії вагою 18 кілограм курирував син Джона, Шон Оно Леннон.

30 років тому, у серпні 1994 року вийшов дебютний альбом гурту з Манчестера "Oasis", диск під назвою "Definitely Maybe" — ця музика стала справжньою сенсацією на британських островах. Саме цей альбом закріпив таке явище як "бритпоп" у ролі музичного феномену, здатного повернути Об'єднаному королівству імідж наймоднішої та найпросунутішої країни у сенсі поп-культури – вперше з середини шістдесятих років.

55 років тому, у серпні 1969-го року, сталося щось, чим могли пишатися не лише безпосередні учасники події, а й, по суті, все двадцяте століття – а саме Вудстоцький ярмарок музики та мистецтв або просто Вудсток. Ми згадуємо про те, як проходив легендарний рок-фестиваль – та розповідаємо про те, як склалася доля його зірок згодом

Цього тижня у віці 90 років помер Джон Мейолл – людина, без якої не існувало б британського блюзу у тому вигляді, в якому він увійшов до історії, а кар'єри легендарних гітаристів Еріка Клептона та Пітера Гріна, напевно, склалися б зовсім інакше. Ми розповідаємо про Мейолла, "батька" блюзу з британських островів, і згадуємо історію англійського "блюзового буму"

У серпні виходить документальний фільм, який стане сюрпризом для багатьох меломанів – але стрічка розповідатиме не про конкретного музиканта, а про студію звукозапису. Йтиметься про "Electric Lady Studios" у Нью-Йорку, яку у 1970-му побудував і відкрив Джимі Гендрікс. Сам легендарний гітарист до своєї смерті восени того ж року встиг зовсім небагато попрацювати у власній студії, але за останні 50 років у "Electric Lady" одні зі своїх найкращих записів зробили безліч знакових музикантів, від Девіда Боуї до Тейлор Свіфт. Ми згадуємо історії найвідоміших у світі студій звукозапису

Сорок років тому, на початку липня 1984 року, пісня Прінса When Doves Cry стала його першим хітом №1 у Штатах. За іронією долі, цього ж дня, 7-го липня, лише через 25 років, у Лос-Анджелесі відбулася публічна панахида за Майклом Джексоном – головним конкурентом і суперником Прінса у вісімдесятих