• USD 28.1
  • EUR 33.8
  • GBP 38.9
Спецпроєкти

Без «Мавки» і «Узлісся». Як Держкіно провалило підготовку до 150-річного ювілею Лесі Українки

До 150-річного ювілею Лесі Українки підготувалися всі, крім кінематографістів. Мультфільм «Мавка» і байопік «Узлісся» так і залишилися незавершеними

Один з постерів до мультфільму "Мавка. Лісова пісня"
Один з постерів до мультфільму "Мавка. Лісова пісня"
Реклама на dsnews.ua

25 лютого виповнюється рівно 150 років з дня народження Лесі Українки. Зайве нагадувати, що вона поряд з Тарасом Шевченком та Іваном Франком — найголовніша опора всієї нашої словесності, всієї нашої літератури. Є вулиці і площі її імені; є видання книг і Науково-дослідний інститут, є музеї в Києві, Колодяжному, Новограді-Волинському, Ялті та навіть в Грузії, в Сурамі, де вона померла. До ювілею заплановані виставка сценографії, конкурс на кращу декламацію, виставка ілюстрацій, концерти, спеціальні уроки в школах і коледжах та інші масові меморіальні акції. Найбільше заходів заплановано в Житомирській, Волинській областях і в Києві. Також є ініціативи в Лондоні, США і Будапешті. За форматом — це офлайн- і онлайн-події, а також змішані заходи.

Все це дуже добре. Залишається, однак, важливе питання: а як з вшануванням пам'яті в такому масовому, дохідливому жанрі, як ігрове кіно?

Якщо коротко: недобре. Можна навіть сказати, погано. І тягнеться така біда вже далеко не перший рік.

Біографічний фільм про Лесю існує тільки один. Знятий він на кіностудії Довженка в 1971 році Миколою Мащенком до сторіччя поетеси і називається «Іду до тебе...» Сюжет розповідає про чотири роки життя Українки, з 1897 по 1901. У парі зі сценаристом Іваном Драчем Мащенко дійсно намагався, як міг, створити візуальний аналог поезії і особистості Українки. Це не пройшло повз увагу цензорів: одну зі сцен авторів змусили видалити, що завдало серйозної шкоди фільму як цілісному твору. Але завідувач відділом культури ЦК Компартії України все одно доповідав, що сценарій "відзначений серйозними ідейно-художніми недоліками" і що у фільмі «Леся Українка зображена однобічно, поза її діяльності як представниці революційно-демократичного руху дещо перебільшений національний момент».

Основна канва чорно-білої картини — подорож Лесі Українки (Алла Демидова) до свого коханого, вмираючого революціонера-марксиста Сергія Мержинського (Микола Олялін). Після його смерті Українка написала поему «Одержима» — один з кращих своїх творів. Фільм побудований як мозаїка спогадів, імпресій, уривчастих епізодів, які становлять ліричну мініатюру; безсумнівно, це гідний зразок «поетичного кіно».

Однак естетика цього фільму сьогодні представляється застарілою, починаючи з перших кадрів, де за кадром звучить гранично патетичне, з придихом, читання віршів Лесі. Сама героїня показана як православна комуністка, а боротьба за світову революцію — чи не як сенс її життя. І пафос, пафос, пафос — в кожному кадрі, в кожному діалозі. Поза сумнівами, Демидова і Олялін — майстри своєї справи, і в фільмі чимало візуально ефектних сцен — але використовувати його як рефлексію про життя і творчість Українки зараз, в ХХІ столітті, було б досить дивно.

Реклама на dsnews.ua

Йшли роки, Україна завоювала незалежність, але задум нового байопіку про Українку з'явився тільки в кінці 2010-х. Автором сценарію виступила поетеса, телесценаристка Олександра Лавренчук, а автором ідеї фільму — Юлія Синькевич, колишній генеральний продюсер ОМКФ. Юлія так прокоментувала задум: "Задумка зняти фільм про Лесю Українку виникла зовсім спонтанно, коли ми з Марією Москаленко, співпродюсером картини, проїжджали повз Сурамі, де і померла поетеса. Мені здавалося, що вже напевно є фільми про долю Лесі Українки, і ця тема лежить на поверхні, але, вивчаючи безліч матеріалу, присвяченого творчості поетеси, я зрозуміла, що про неї практично немає фільмів. Але вона — не тільки одна з ключових фігур української культури, а й сильна жінка. І тоді ми вирішили, що цей той сюжет — актуальний, і він обов'язково повинен бути живим, а не стереотипним. Ми хочемо створити фільм, в якому Леся розкриється як жива людина зі своїми слабкостями і емоціями".

Історія повинна була розгортатися в двох планах реальності, в яких існувала поетеса, — повсякденне життя і світ її уяви. Сценарій майбутнього фільму під робочою назвою "Узлісся" 31.10.2018 потрапив в програму ScripTeast, куди відібрали також 8 робіт сценаристів з Центральної та Східної Європи. Знімати запросили провідного грузинського режисера Нану Джанелідзе (автора сценарію знаменитого фільму «Покаяння»). Здавалося б, все йде до того, що ми нарешті отримаємо сучасну кінобіографію Лесі. Але ні.

І причина — зовсім, до болю і сліз, банальна: відсутність грошей. Держкіно, яке у нас досі залишається основним донором, інвестором і меценатом національного кінематографа, не стало фінансувати проєкт. Як зазначила Юлія Синькевич, агентство з абсолютно незрозумілих причин відмовилося підтримати вже повністю продуманий, готовий до зйомок фільм.

І що буде далі — невідомо. Але абсолютно точно, нової кінобіографії Лесі на її ювілей ми не побачимо.

А яка ситуація з екранізаціями творів? Зокрема, головного і найбільш відомого — «Лісової пісні»?

На сьогодні існують три екранних версії, всі зняті за радянських часів.

1961, кіностудія ім. Олександра Довженка — повнометражний фільм Віктора Івченка. Мавка — Раїса Недашківська, Лукаш — Володимир Сидорчук.

1976, Творче об'єднання художньої мультиплікації студії «Київнаукфільм» — короткометражний анімаційний фільм, режисер — Алла Грачова.

1981, кіностудія ім. Олександра Довженка, під назвою «Лісова пісня. Мавка» - фільм-казка Юрія Іллєнка. Мавка — Людмила Єфименко, Лукаш — Віктор Кремльов. Повноцінна україномовна версія досі не знайдена.

Кожному з цих фільмів притаманні всі недоліки і переваги тієї епохи. Візуальна вигадка, якісна операторська робота, майстерні акторські роботи — але і все той же пафос, все та ж застарілість кіномови, все та ж радянська скутість. Одним словом, новий час вимагав нової «Лісової пісні».

І один час здавалося, що хоча б це у нас буде.

У вересні 2015 року пресслужба найбільшої української кінокомпанії Film.UA Group заявила про початок виробництва повнометражного ЗD-мультфільму за мотивами «Лісової пісні». Режисером виступає Олександра Рубан, сценаристом — Ярослав Войцешек — драматург таких великобюджетних проєктів, як «Захар Беркут», «Сторожова застава», «Викрадена принцеса».

Перші ескізи та тизери привернули величезну увагу. Візуальна частина вражала. Що ж стосується бачення самої історії, то, схоже, автори представляли її як варіацію знаменитого фільму японського класика світової анімації Хаяо Міядзакі «Принцеса Мононоке». Мавка також виступала захисницею Лісу та його Серця (у Міядзакі — Лісового Духа). І також, як у Міядзакі, є і опонуюча сторона — Килина, яка розглядає природу як джерело прибутку і хоче побудувати лісопильню, а для цього їй треба забрати Серце Лісу. Між двома володарками — подібно принцу Асітака — звичайний сільський хлопець Лукаш, який захоплюється грою на сопілці. Заплановані казкові персонажі, як відомі за оригіналом, так і нові — Жабокиць Квусь, Водяний і Лісовик, русалки Водяниця, Польовиця і Лісовиця.

У грудні 2016 року проєкт став переможцем 9-го конкурсного відбору Держкіно. Було укладено угоду зі студією «Анімаград» про надання часткового державного фінансування на суму 24,5 млн грн, що становить третину від загального бюджету в 75 млн. У березні 2017 року продюсери провели міжнародний пітчинг проєкту «Мавка. Лісова пісня» на самому авторитетному анімаційному форумі Європи Cartoon Movie, де Україна була представлена ​​вперше. Продюсери отримали схвальні відгуки великих гравців анімаційного ринку, серед яких The Walt Disney Company (Germany, Switzerland&Austria), Annecy International Animated Film Festival, CANAL +, TF1 International, Super RTL. Були придбані права на показ картини в країнах Близького Сходу і Північної Африки, в Німеччині та німецькомовних країнах, в Польщі, Словаччині, Чехії, Естонії, Латвії, Литві, Румунії, Угорщини, Болгарії, Сербії, Хорватії, Словенії, Македонії, Боснії і Герцеговині, Чорногорії.

Невідомо, яким вийде фільм і чи вийде він взагалі, але його промо-кампанія безумовно увійде в історичні аннали. Задовго до гіпотетичної прем'єри навколо картини почало розростатися безліч проєктів в різних форматах і на різних платформах. Таким чином «Мавка» перетворилася в мультиплатформний кросмедійний бренд. Автори назвали цю сукупність «Всесвіт Мавки».

Важко уявити, які сфери не торкнулася ця дійсно блискуча кампанія. Спочатку були колекція суконь від Ольги Навроцької MAVKA by NAVRO, кулон «Мавчин Оберіг» від ювелірного дому OBERIG, брендована серія книг від видавництва «Київський будинок книги», гобелени ручної роботи від майстерні «Саломея» і AR-додаток від розробників Signal Red. Далі більше. Кондитерська компанія «Лукас» випустила брендовані цукерки «Мавка», компанія «Лантманнен Акса» під брендом START! — чотири види сухих сніданків, молочна компанія «Галичина» — лінійку йогуртів. Мережа супермаркетів «Сільпо» в рамках ліцензійної угоди відкрила новий магазин, повністю оформлений образами з майбутнього фільму. Випущені марки і конверти, блокноти та книги. «Мавка» виступила партнером в кампанії проти вирубки карпатських лісів, а також, спільно з Фондом захисту дикої природи WWF, — в тривалій акції "Будинок для рисі", спрямованій на захист цього виду на території України.

Залишилася справа за малим — випустити фільм.

Але, на жаль. Станом на 2018 рік не було намальовано жодної хвилини. На захист «Анімаграду» слід сказати, що намалювати повнометражну ЗD-анімацію — справа дорога і довга. За інформацією з джерел, близьких до групи, процес йде і останнім часом він інтенсифікувався. Більш того: 20 листопада 2020 року Рада з держпідтримки кінематографії прийняла рішення про збільшення фінансування проєкту на 25 млн грн.

Так що є надія, що в наступному році ми побачимо нову «Лісову пісню», і вона, можливо, навіть стане віхою в історії нашого кіно. Але до ювілею Лесі випустити мультфільм, на жаль, не встигли.

Так що 25 лютого всі вітатимуть Лесю з днем її народження.

Всі, крім кінематографістів.

    Реклама на dsnews.ua