Кому віддати дитину. Чи перестануть українські суди дискримінувати батьків
З жовтня українські суди повинні бути більш уважними, вирішуючи, з ким дитина залишиться після розлучення. Так, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) рекомендував Україні почати дотримуватися європейську норму сімейного права про презумпції рівності батька і матері. Оскаржити рішення ЄС ми не можемо, а в разі недотримання норми Україні загрожують нові рішення європейських суддів не в нашу користь, що обернеться сотнями тисяч євро компенсацій з бюджету.
Вищий спеціалізований суд України (ВССУ) у своєму листі від 17 серпня (адресований головам апеляційних судів) роз'яснив, що допомагати визначитися з найкращими умовами для дитини мають спеціалізовані органи опіки. Вони перевірять фінансовий стан батьків, умови проживання, виховання і психологічну обстановку, а також вирішать, як часто дитина буде бачитися з другим батьком.
Кінцеве слово залишиться за суддею: отримавши рекомендації від соціальних "опікунів", він винесе остаточне рішення. "ДС" розібралася, чому в Європі вважають, що українське правосуддя дискримінує батьків.
Побиття і сексуальне насильство
Як пояснюється в листі ВССУ, 1 липня 2017 р. ЄСПЛ прийняв рішення у справі "М. Е. проти України", яка набирає чинності з 1 жовтня. Заявник скаржився на неналежний розгляд українськими судами справи про визначення місця проживання його дочки, підкреслюючи, що при цьому була порушена ст. 8 Конвенції про права дитини (право на недоторканність приватного життя). На думку заявника, в його ситуації українські правоохоронці повинні були діяти в інтересах дитини, вивчивши ситуацію максимально докладно, як і передбачає стаття, адже мова йшла про фізичну безпеку.
Історія така: заявник одружився в 2008 р., після чого у них з дружиною з'явилася дитина. Усі втрьох вони проживали в квартирі чоловіка і його батьків у Сумах до вересня 2011 р., коли жінка без відома батька забрала дочку і поїхала з нею в невідомому напрямку. Виявилося, що вона переїхала в селище біля Сум до дядька, про що заявник дізнався тільки в грудні. Чоловік забрав доньку в Суми і помітив на її тілі синці. За результатами експертизи виявилося, що дитину б'ють (дівчинка сказала, що це зробила мама). Однак з-за того, що тяжкість заподіяних ушкоджень дитині не була встановлена, справа, як це водиться в наших реаліях, просто закрили.
Дочка після цього рік жила з батьком, а з матір'ю бачилася тільки в його присутності. У 2012 р. правоохоронці відкрили кримінальне провадження за заявою матері чоловіка. За словами бабусі дитини, дівчинка зазнала сексуального насильства під час проживання в селищі. Кримінальне провадження протягом наступних п'яти років то відкривали, то закривали, на початку минулого року розслідування все ще тривало.
Незважаючи на незакінчене розслідування, у червні 2012 р. районний суд Сум розірвав шлюб між заявником і його дружиною і вирішив, що дочка буде проживати з матір'ю. Ні апеляція, ні касація не допомогли: суди визнали заяви про фізичному і сексуальному насильстві недостатньо обґрунтованими.
ЄСПЛ, розглянувши справу, констатував, що твердження заявника про ризик заподіяння матір'ю фізичного насильства щодо дитини були серйозними і заслуговували більшого уваги з боку судів. Також суд звернув увагу на те, що дівчинка з народження жила не тільки з батьками, але і з бабусею і дідусем, які дбали про неї. Це, на думку Європейського суду, також варто врахувати, щоб з'ясувати найкращі умови проживання в інтересах дитини.
"Аморальність" — через суди
Це не просто одиничне рішення. Згідно із Законом "Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ" тепер українські суди зобов'язані на перше місце ставити інтереси дитини і не забувати про рівноправність батька і матері. До цього вони часто керувалися не Конституцією і Сімейним кодексом, а Декларацією про права дитини 1959 р. Остання рекомендує розлучати дитину з матір'ю тільки в самих крайніх випадках.
За фактом батькові треба було заради іншого рішення в судовому порядку доводити "аморальність поведінки матері", що на практиці рідко вирішувалося в його користь.
Тим не менше досвід чоловіка, який дійшов до ЄСПЛ, доводить, що справедливості можна домогтися. "Кожну справу про визначення місця проживання дитини має свої особливості, тому не слід звертати увагу на загальну тенденцію вирішення подібних справ, потрібно намагатися відстоювати свої права на дитину, — каже юрист Ігор Шемет. — Ніякі презумпції, засновані на ознаці статі, не повинні прийматися судами до уваги".
Правозахисники вважають, що справа "М. Е. проти України" допоможе в тих випадках, коли батьки роками судяться за дітей, адже раніше до умов проживання дитини і тим більше його психологічному стану особливо не придивлялися.
Щоправда, тут теж є підводні камені. Наприклад, часто після розлучення жінки, що не працювали у шлюбі, проживають в гірших умовах, ніж під час заміжжя. Саме тому у ВССУ підкреслюють: суддям рекомендували прислухатися до органів опіки, які повинні розглянути всі фактори і умови проживання дитини.
Судовий експерт-психолог Маргарита Журавльова зазначає, що іноді матері йдуть із сім'ї, а через час вимагають віддати їм дитини. І судді приймають рішення на їх користь, хоча для дитини ця ситуація дуже травматична. "Після виходу матері з сімейної системи дитина будує свої стосунки з батьком, бабусею та іншими родичами. Він обростає новими зв'язками, і якщо його новостворена система без матері комфортна і безпечна, дитина має продовжувати залишатися в своїй системі поруч з батьком", — говорить вона. До того ж нерідкі випадки застосування насильства до дитини. Причому мова йде не так про матір, як, приміром, про її нового партнера. Словом, факторів, які добре б вивчити перед тим, як приймати рішення на користь одного з батьків, безліч.
Повірити, що українські суди миттєво почули закликів дотримуватися рівноправ'я і в першу чергу враховувати інтереси дитини, складно. Судді, незважаючи на рекомендації опікунів (які також будуть суб'єктивні), напевно будуть продовжувати приймати рішення за інерцією. Тим більше що лист ВССУ було відправлено до апеляційних судів, тобто, мова йде про повторних спробах батьків довести, хто кращий опікун. Тим не менш, якщо завдяки апеляціями до ЄСПЛ буде доходити менше справ хоча б про опіку, це заощадить гроші українському бюджету і нерви батькам і дітям.