• USD 26.5
  • EUR 31.1
  • GBP 36.4
Спецпроєкти

Крим, Тайвань і Курили. Як боротьба за карти позбавляє сенсу олімпійські медалі

На тлі нудних цифр: хто за скільки проплив і пробіг, як високо і далеко застрибнув і що куди метнув, на Олімпіаді почалася кумедна картографічна війна

Олімпійські медалі
Getty Images
Реклама на dsnews.ua

Утім, це тільки початок. Завершиться все, як завжди, великим допінговим скандалом з перерозподілом медалей. Тому нас ще чекає чимало цікавого.

Ні Криму, ні Курил, ні Тайваню

А почалося все з того, що Крим на карті світу, представленій на олімпійському сайті, раптом виявився російським. Українська сторона заявила протест, і карту виправили, що викликало істерику вже у росіян. Але в Москві забули, що справа відбувається в Японії — і чотири спірних Курильських острови на мапі раптово були показані японськими, щоб Лавров та інші російські емзеесівці не говорили занадто багато про "народний референдум" в Криму, а прем'єр Мішустін не їздив на тимчасово окуповані Росією японські острови з непроханими візитами.

Причому в такому показі островів була залізна логіка: якщо Крим, окупований Росією, але їй не належить, показаний на карті українським, то і острови, звичайно, позначені як японські — ну, а як же ще?

Нагадування про Курили викликало в Москві шок. Мідовська діва Марія Захарова від несподіванки так глибоко вдихнула, що втягнула в себе місячну норму аргентинського порошку, після чого побила на камеру манекен з написом press, як вона стверджувала згодом, на підтримку російських олімпійців.

Підстава була ще і в тому, що в Кремлі вважали, ніби зробили японцям пропозицію нечуваної щедрості — організувати на спірних островах "вільну митну територію", чергову чорну діру для відмивання і прилаштування російських грошей на Заході. Мішустіна для того, власне, і направили на Курили: прикинути, де і як побудувати відмивочні. Але в Токіо кремлівської щедрості не оцінили і знову зажадали всі острови цілком.

Утім, російські пригоди не були чимось унікальним. Китай теж постраждав, хоча і не від Японії, а від недругів з США. Американський телеканал NBC Universal, транслюючи церемонію відкриття Олімпіади-2020, показав карту, на якій Тайвань і ряд інших островів у Південно-Китайському морі, які китайці вважають своїми, були відокремлені від КНР. Консульство Китаю в США витіювато обурилося, згадавши ображені почуття китайського народу і закликавши NBC "визнати серйозність проблеми і вжити заходів щодо виправлення помилки".

Реклама на dsnews.ua

Гібридизація спорту

Гібридність, на відміну від конвенціональності, ламає правила і рамки і видає себе за щось інше, ніж є насправді, натягуючи чужу шкуру. Так, гібридна війна видається за мир і внутрішні хвилювання в країні, що атакується. Гібридна пропаганда видається, в числі іншого, і за спорт. А що при цьому "спорт високих досягнень"? А його давно вже немає. У тому числі і Олімпіади як спортивної арени.

Олімпіада, по суті, перетворилася на трибуну для політичних декларацій, де навіть спортивна, на перший погляд, перемога служить тільки миттєвим приводом для чергової політичної заяви. При цьому кувати заяви на основі перемоги потрібно швидко, оскільки сама перемога перестала бути чимось абсолютним. Вона хистка і непостійна і в будь-який момент може перетворитися в допінгову поразку, яку теж можна і потрібно відіграти як привід для подальшої політичної заяви. Позбавлення медалі через використання допінгу, яке спочатку було справою нечуваною, а потім — хоча і можливою, але винятковим випадком, поступово стало рядовою практикою. І Росія лідирує в цій практиці не тому, що вона — острівець безчесності в оточуючому її чесному світі (хоча і цей фактор робить свій внесок, при тому що і світ не ідеальний), а через технічну і фармакологічну відсталість помножену на аномальне, з анатомічної точки зору, розташування рук виконавців. Останнє, до речі, теж викликане загальною російської відсталістю і низьким рівнем організації.

При цьому падіння інтересу до Олімпіади як до спортивного заходу носить глобальний характер. Так, в США церемонію відкриття дивилися всього 17 млн телеглядачів, що на 36% менше, ніж в 2016 р. в Ріо-де-Жанейро, хоча і тоді Олімпіада оцінювалася як провальний захід.

І якщо в Україні інтерес до Олімпіади частково підживлюється гострим бажанням самоствердитися в очах світу, демонструючи своїх атлетів під своїм прапором (знову-таки чисто політичні чинники!), то Росія в Олімпіаді формально взагалі не бере участі. Беруть участь спортсмени з Росії, команда Російського Олімпійського комітету (ROC), яку вже ласкаво охрестили "Руко* опою Окраїною Китаю". Тож не дивно, що 97% росіян не знають на імʼя жодного учасника Олімпійських ігор-2020 в Токіо, а спортсмени виступають головним чином для себе. Таким чином, політичні ігри навколо Олімпіади — єдине, що ще доступне Росії.

Втім, справа, повторю, не в одній тільки Росії. Тенденція глобальна. Олімпіада остаточно перестала бути спортом, а стала лише ланцюжком інформаційних приводів і трибуною для яких завгодно заяв, які за інших обставин не викликали б до себе особливого інтересу. Так, за кількістю відкритих ЛГБТ-спортсменів Олімпіада в Токіо б'є всі рекорди минулих років: квір-спільноту представляють 142 атлети з 25 країн. ЛГБТ, зізнатися, всім неабияк вже набридли, і новини про них нікому не цікаві, а тут з'явився такий чудовий привід нагадати про себе.

Крім російської ROC на Олімпіаді засвітилася (вдруге) ще одна формально недержавна команда — команда біженців від політичних переслідувань з різних країн світу. Це вже відверта заявка на політичну трибуну і водночас — на нову тенденцію. Справді, хто сказав, що члени МОК можуть представляти тільки держави? Нічого подібного в його статуті і близько немає!

Підсумовуючи сказане, можна передбачити якісну зміну складу учасників Олімпіад. Крім держав, серед яких будуть все частіше з'являтися і недержавні організації. При цьому і тут буде присутня гібридність. Частина таких організацій буде прикриттям для держав, що явно стоять за їх спиною, як російська ROC. Частина — інструментами політичного тиску і маніпулювання, за контроль над якими буде вестися боротьба — такими як команда біженців. До речі, чому б не з'явитися і командам різного роду ТНК, а також урядів у вигнанні/невизнанні на кшталт нинішнього тихановсько-білоруського? І, зрозуміло, на Олімпіади повалять легальні об'єднання, створені з найрізноманітніших формальних приводів і інтересів, але які приховують за собою по факту всілякий маргін: групи невизнаних держав, які-небудь нові, які ще не домоглися місця під соціальним сонцем, меншини, що вимагають визнання і/або декриміналізації, тощо. Боротьба за право на участь таких груп в черговій Олімпіаді буде займати весь час між ними, перетворивши Олімпіаду, що проводиться раз на чотири роки, в гібридно-спортивну подію нон-стоп.

    Реклама на dsnews.ua