• USD 26.9
  • EUR 31.9
  • GBP 37.5
Спецпроєкти

"Хорватський" сценарій. Чи ратифікує Україна Стамбульську конвенцію цього року

До кінця 2021 року Україна може ратифікувати документ Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами — Стамбульську конвенцію. Однак не у тому вигляді, в якому він існує у країнах ЄС

Марш жінок у Києві
Марш жінок у Києві / УНІАН
Реклама на dsnews.ua

У 2011 році Україна підписала Стамбульську конвенцію однією із перших і брала участь у створенні її тексту, проте ратифікація документу у нашій країні все ще не відбулась. У резолюції від 2018 року Європарламент закликав держав-підписантів ратифікувати документ. Улітку 2019 партія "Слуга народу" заявляла, що ратифікація конвенції буде одним із перших законопроєктів, які розгляне парламент.

У лютому 2020 року петиція про ратифікацію Стамбульської конвенції набрала понад 26 тисяч голосів з необхідних 25 тисяч. У травні того ж року президент Володимир Зеленський пообіцяв винести документ на розгляд парламенту. Однак цього досі не сталося.

За рік в Україні від домашнього насильства гинуть близько 600 жінок, судові процеси гальмуються, а діти стабільно дзвонять на гарячі лінії через побиття батьками. Пандемія COVID-19 продемонструвала, що кожна третя родина стикається з різними формами насилля — фізичним, психологічним, економічним та сексуальним. У 2020 році було зафіксовано понад 211 тисяч звернень про насильство в сімʼї. 

Очільниця Постійної делегації Верховної Ради у Парламентській асамблеї Ради Європи Марія Мезенцева розповіла "ДС", що парламент може ратифікувати Стамбульську конвенцію наступного політичного сезону (восени чи взимку), адже Україна досягла значного прогресу у перемовинах. Однак через консервативність українського суспільства процес відбуватиметься за так званим "хорватським" сценарієм. "ДС" поговорила з депутатками та експертками, аби розібратися, чи є шанси на те, що конвенцію в Україні все ж ратифікують найближчим часом.

Що таке Стамбульська конвенція

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок була підписана у травні 2011 року в Стамбулі. Першою країною, яка ратифікувала документ, стала Туреччина. Після неї Конвенцію підписали ще 33 країни. Документ набув чинності 1 серпня 2014 року.

Держави-підписанти зобовʼязалися вживати заходів щодо запобігання насильству над жінками, а також для захисту жертв насильства і переслідування агресорів за законом. Метою конвенції, зокрема, є "закінчення безкарності злочинців". Документ засуджує всі форми домашнього насильства і окремо — насильство щодо жінок. Він визнає рівність між жінками і чоловіками "де-факто та де-юре" і те, що рівність є ключовим елементом у запобіганні насильству.

Реклама на dsnews.ua

Визнаючи "структурний характер насильства за гендерною ознакою", країни-підписанти домовилися:

  • захищати жінок від усіх форм насильства;
  • кримінально переслідувати та ліквідувати насильство;
  • сприяти ліквідації всіх форм дискримінації стосовно жінок та заохочення дійсної рівності між жінками та чоловіками, зокрема шляхом надання жінкам самостійності;
  • розробляти всеосяжні рамки, політику та заходи для захисту всіх жертв насильства та надання їм допомоги;
  • заохочувати міжнародне співробітництво з метою ліквідації насильства;
  • забезпечувати підтримку та надання допомоги організаціям та правоохоронним органам для комплексного підходу у ліквідації насильства.

У документі зазначається, що конвенція застосовується в мирний час і в ситуаціях збройного конфлікту.

Противники конвенції стверджують, що в Україні вже прийняті схожі внутрішні закони, тож ратифікація документу не має сенсу. Зокрема, йдеться про закон "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 2019 року. Однак принципова різниця є у слові "міжнародний", адже ратифікація конвенції вмикає світові інструменти, завдяки яким вона дійсно працюватиме, на відміну від внутрішніх кодексів, де жертва насильства може покладатися лише на настрій, думку, позицію та бажання працювати за законом співробітника поліції. Ратифікація конвенції виключає особистісний фактор і дозволяє роботу міжнародних спостерігачів у судових процесах, які мають не допустити халатного відношення компетентних органів до випадків насильства.

Стамбульська конвенція має на меті не лише захист жінок — а й зупинку усього гендерно обумовленого насильства, зокрема насильства на підставі, зокрема, гендерної ідентичності й сексуальної приналежності. Тому серед противників ратифікації документу є чимало релігійних організацій та церков. "Чому досі не ратифікували Стамбульську конвенцію? Через одне єдине слово — "гендер", яке дуже і дуже лякає наших депутатів і церкву", — сказала у коментарі "ДС" гендерна експертка Валерія Зубатенко. З нею погодожується і Марія Мезенцева. За її словами, хоча Рада церков і є "прибічницею боротьби з насиллям і протидії їй", вона не сприймає слово "гендер" й все, що з ним повʼязано у будь-якому прояві. "Вони вбачають у слові гендер не соціальні ролі, а "подальші потенційні створення одностатевих родин і гендерних програм навчання". 

Скандали з конвенцією в сусідніх країнах 

У 2020 році Національна асамблея Угорщини прийняла політичну декларацію, в якій закликала уряд не йти далі у приєднанні до конвенції та лобіювати Європейський Союз зробити те саме. Декларація була прийнята 115 голосами "за", 35 "проти" та трьома утримались. На тлі цих подій Угорщина ухвалила закон, який забороняє трансгендерам змінювати стать у документах, а у червні цього року керівна націоналістична партія Угорщини "Фідес" премʼєра Віктора Орбана представила закон, що забороняє контент, який, на її думку, пропагує гомосексуальність і зміну статі серед неповнолітніх.

Того ж року у Польщі громадський комітет законодавчої ініціативи "Так родині, ні гендеру" подав до Сейму країни ініціативу про вихід зі Стамбульської конвенції. Міністр юстиції Збігнев Зібро заявив, що цей договір "шкідливий", оскільки вимагає від шкіл навчати дітей гендеру. Європа засудила це рішення, заявивши, що "насильство не є традиційною цінністю" і вихід зі Стамбульської конвенції був би вельми сумним і серйозним кроком назад у справі захисту жінок від насильства в Європі. Згодом керівна партія Польщі "Право і справедливість" дистанціювалася від пропозиції міністра, заявивши, що не всі члени коаліції висловилися за це.

Уже у 2021 році зі Стамбульської конвенції вийшла вийшла Туреччина. Міністерка у справах сімʼї, праці та соціальних служб Зехра Зумрут Сельчук заявила, що "права жінок гарантовані внутрішнім законодавством Туреччини". Раніше представники Партії справедливості та розвитку, очолюваної Ердоганом, заявляли про необхідність перегляду документа, адже "він заохочує розлучення, просуває культуру ЛГБТ і, таким чином, суперечить цінностям Туреччини". Таке рішення спричинило акції протесту по всій країні.

"Хорватський" сценарій

Марія Мезенцева розповіла "ДС", що ратифікація Стамбульської конвенції може бути проголосована у наступному політичному сезоні (після літніх канікул) — восени чи взимку. "Ми зустрічалися із високоповажною генеральною секретаркою (Марією Пейчинович-Бурич з Хорватії, — "ДС"), яка у дебатах про Стамбульську конвенцію у своєму спічі окремо відзначила прогрес України. Якщо вже розкривати всі секрети — ми будемо йти, скоріш за все, чимось на кшталт "хорватського" сценарію", — розповіла Мезенцева.

За її словами, це означає, що Україна прийме певний додатковий документ, який стосуватиметься трьох пунктів:

  • визначатиме, що країна розуміє і залишає значення слово "сімʼя", визначене законодавством;
  • міститиме пояснення щодо того, чому конвенція не порушує Конституцію;
  • міститиме розʼяснення, що імплементація конвенції не означає впровадження гендерної ідеології (легалізація одностатевих шлюбів, зміни до програм освіти).

Мезенцева нагадала, що 2 червня у Раді було створено міжфракційне депутатське об’єднання "За ратифікацію Стамбульської конвенції", яке очолив голова Комітету ВР з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко. Нині Мезенцева разом із віцепремʼєркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольгою Стефанішиною напрацьовують додатковий документ, який визначатиме ці критерії. Водночас в Україні планують зберегти положення конвенції щодо моніторингових інструментів судових процесів над жертвами насильства і кривдниками. На думку Мезенцевої, такий документ має анулювати будь-які претензії.

Мезенцева зазначила, що документ до Ради, скоріш за все, буде вносити президент Володимир Зеленський. На запитання, чи може в Україні Стамбульська конвенція бути ухвалена не в тому вигляді, в якому вона існує в ЄС, депутатка відповіла, що конвенція — міжнародний документ і його не можна переписувати, адже тоді він не працюватиме. "Але Україна візьме досвід Хорватії, яка також є країною "із досить сильними релігійними баченнями", і піде цим шляхом. Ми кладемо на папір те, що й так є у Стамбульській конвенції, але працюємо по трьох важливих міфах, що "не суперечить Конституції, не має застережень по розумінню гендерної ідеології та не імплементує іншого тлумачення сімʼї", — пояснила вона.

"Адже аргумент Ради церков: "Ви запроваджуєте одностатеві шлюби". Ми відкриваємо конвенцію, цього там немає. Вони кажуть: "Ми хвилюємося за це у майбутньому". Якщо ми будемо так хвилюватися "у майбутньому" за кожен законопроєкт — нічого не зможемо проголосувати", — зазначила Мезенцева. За словами депутатки, робоча група працює за сталою практикою і розуміє, що не ратифікувати конвенцію — не варіант. "І ми виходимо на розуміння з церквами, щоб вони не влаштовували мітинги під Радою і не дезінформували суспільство", — пояснила вона.

Мезенцева також розповіла, що депутати проговорювали з Міносвіти момент впровадження у школах факультативу, який стосуватиметься "політики рівних можливостей" для, наприклад, дівчаток, які хочуть працювати в IT, та хлопців, які хочуть стати художниками. "Це боротьба зі стереотипами та розширенням можливостей для дітей. Це не має нічого спільного з одностатевими шлюбами. Тому ми пропишемо гендерну ідеологію і заберемо незадоволення Ради церков, з якою ми зустрічалися на початку червня", — додала депутатка.

Водночас Валерія Зубатенко впевнена, що переписати сам текст конвенції не вдасться. "Якщо ж Стамбульська конвенція буде ратифікована, але без слова "гендер" або ж якимось дуже і дуже вузьковизначеним поняттям так званої "традиційної родини" — з визначенням "традиційного шлюбу як союзу між чоловіком та жінкою" — це не зможе вважатися ратифікацією Стамбульської конвенції, оскільки це є її сутністю. Я впевнена, що громадянське суспільство не дозволить ратифікації у такому вигляді", — підкреслила вона.

Чи вистачить голосів

Марія Мезенцева сказала, що час прийняття конвенції залежатиме від результатів процедури хедкаунту (попереднього підрахунку голосів), який був запущений міжфракційним обʼєднанням серед депутатів електронною поштою. У листах депутати неанонімно відповідають, проголосували б вони "за" ратифікацію Стамбульської конвенції, "проти" чи утрималися б. "Це зроблено для того, щоб ми розуміли, з ким доопрацювати і кому розтлумачувати позицію. Впевнена, такий шлях є найприйнятнішим для того, щоб ми, як країна-співавторка конвенції, нарешті її ратифікували", — сказала Мезенцева.

Мезенцева також вважає, що дуже консервативних нардепів залишається небагато, адже "навіть у фракції ОПЗЖ підтримують Стамбульську конвенцію". Однак попри те, що депутати підтримують конвенцію, деякі з них них будуть голосувати проти неї "за лінією партії". "Адже "це лінія партії". Є різниця між персональними поглядами та партійними, й навіть у партії "Європейська солідарність", яка підтримує європейські погляди, є чоловіки-депутати, які не збираються підтримувати ратифікацію конвенції", — розповіла вона. 

Валерія Зубатенко вважає, що шанси на ратифікацію конвенції до кінця року можна прирівняти до ймовірності "зустріти динозавра на вулиці". "З одного боку, може трапитися що завгодно, а з іншого — може й не трапитися. Водночас нині я не бачу передумов для ратифікації конвенції саме зараз у тому вигляді, в якому вона є", — сказала гендерна експертка. На її думку, все залежить від реакції та ініціативи "згори", адже імпульсів та дій, які йдуть "знизу" від громадянського суспільства більш ніж достатньо. "Якщо буде директива "згори" — конвенцію ратифікують, не буде — значить ні", — додала Зубатенко. При цьому, за її словами, якщо позицію підтримає правляча партія, Стамбульську конвенцію все ж ратифікують — завдяки монобільшості.

Членкиня постійної делегації України в ПАРЄ у Верховній Раді Леся Василенко налаштована менш оптимістично. "Я дуже сподіваюся на ратифікацію і буду докладати максимум зусиль для того, аби це сталося, і проводити відповідні розʼяснювальні роботи з колегами й різними громадськими діячами, але мені б хотілося, щоб так само ентузіастично відбувалося голосування в парламенті. Але є щодо цього великі сумніви", — зізналася вона у коментарі "ДС".

На думку Василенко, "перспектива і передумови" ратифікації є завжди, але питання в тому, чи вони підкріплені голосами. "Попередня практика показує, що коли справа доходить до голосування — дуже сильно активізуються сили в українському суспільстві, які з незрозумілих для мене причин висловлюють категоричне "ні", а оскільки депутати є обранцями народу й представляють його інтереси, то й голосують вони відповідно", — пояснила вона. При цьому нардепка вважає, що ратифікувати конвенцію слід було ще кілька років тому, а завдання свідомих народних депутатів не лише у тому, щоб Україна рухалася шляхом євроінтеграції, але й щоб Україна захищала рівні можливості для всіх громадян. "Наше завдання — зробити так, щоб ратифікація відбулася найближчим часом" — підкреслила вона.

    Реклама на dsnews.ua