• USD 26.9
  • EUR 31.7
  • GBP 37.3
Спецпроєкти

Камінь для міської бійні. Хто насправді зруйнував Херсонес

Парадоксально, що росіянам запропонували вважати чи не головною своєю духовною столицею місто, який зруйнували їх власні предки. Хоча в Росії воліють говорити, що Херсонес знищили кримські татари
Фото: Shutterstock
Фото: Shutterstock
Реклама на dsnews.ua

Він же Корсунь

Херсонес Таврійський (він же Херсон, Корсунь, Сарсона) - місто-держава, засноване в середині V ст. до н. е. дорійськими колоністами з Гераклеї Понтійської і проіснував до першої половини XV ст.

Херсонесити жили в основному за рахунок посередництва в торгівлі між континентальними "варварами" і багатими містами Середземномор'я. У період розквіту населення Херсонеса становило понад 20 тис. По тим часам - дуже солідно.
Середньостатистичному українцю Херсонес відомий як місце хрещення князя Володимира. Крім того, до 2004-го руїни Корсуні прикрашали банкноти номіналом в одну гривню. Останнє дуже дратувало Росію, давно точившую зуби на український півострів. Злі язики стверджують, що тодішній голова НБУ Сергій Тігіпко замінив Херсонес на банкнотах невиразним макетом "стародавнього Києва" не просто так, а після окрику Москви.

Від хрестоносців до генуезців

Коротко суть цього міфу звучить так: "Ще з V ст. до н. е. в сонячній Тавриді жили розумні, талановиті і мудрі елліни. Жили, поки на півострів не прискакали татари. Непрохані гості відразу ж зруйнували Херсонес, а нещасним грекам влаштували геноцид". За замовчуванням вважається, що йдеться про кримських татар.

Версія про киримли-руйнівників, яку активно пропагують в Росії, неспроможна хоча б тому, що до початку формування цього етносу Херсонес давно спорожнів, а за його вулицями гуляв лише вітер. Геноцид греків - теж цілковита нісенітниця, особливо враховуючи факт, що греки-ромеи - одна з важливих складових поліетнічного субстрату, на базі якого сформувалися киримли. Насправді шлях Херсонеса-Корсуня до повного занепаду був досить тривалим і почався задовго до приходу ординців.

У 1204-му в ході IV Хрестового походу хрестоносці захопили Константинополь і розділили Візантійську імперію на ряд дрібних держав. Розрив традиційних зв'язків боляче вдарив по живе з торгівлі Херсонесу. Через кілька десятиліть турки-сельджуки взяли під свій контроль весь чорноморський транзит, що стало додатковим ударом по бізнесу херсонесців.

Реклама на dsnews.ua

В 1223 році на півострів увірвалася одна з орд Чингізхана. До Херсонеса кочівники не добралися, зате зруйнували Сурож-Судак. Через шість років південно-захід півострова копитами потоптали вершники хана Ногая, заодно захопили і Херсонес. Ледь місто прийшов в себе, як його розграбували війська Великих князів Литовських Ольгерда (1363 р.) і Вітовта (1397 р.). Литвини, правда, нічого особливо не руйнували і обмежилися банальним грабунком. Не знищив місто навіть "візит ввічливості" темника Едигея (1399 р.).

Гірше ординського розорення стали конкуренти-генуезці, що заснували в Криму ряд укріплених факторій. Найбільші з них - Кафа (Феодосія), Солдайя (Судак) і Чембало (Балаклава). Остання стояла майже біля самого Херсонеса і стала його економічним могильником. Крім того, потужний військовий флот генуезців повністю перекрив морську торгівлю.

В підсумку колись процвітаюче торгово-ремісниче місто перетворився в захудалое аграрно-рибальське поселення, а до середини XV ст. звідси пішли останні жителі. Відомо, що в 1472-го, готуючись до війни з османами, генуезці збиралися зруйнувати стіни й вежі одного безлюдного місця, яке називається Херсоном", щоб турки не змогли використати його зміцнення в якості бази.

Хроніка руйнування

Покинуте місто довго стояв недоторканим. Завдяки віддаленості від великих поселень Херсонес уникнув сумної долі Ольвії, перетвореної турками в каменоломню при будівництві фортеці Очаків.

В 1578-м в Херсонесі побував посол Речі Посполитої Мартін Броневський і записав свої враження: "Гідні подиву руїни дуже явно свідчать, що це був колись чудовий, багатий і славний місто греків, багатолюдний і славний своєю гаванню. У всю ширину півострова, від берега до іншого, ще й тепер здіймається висока стіна башти численні і великі з тесаних величезних каменів". Згадав Броневський і діючі водопроводи: "У них і тепер ще є вода дуже чиста".

Правда, без мародерства не обійшлося, - Броневський зазначив, що колони з мармуру і серпентину були забрані турками і перевіз через море для їх власних будинків і публічних будівель.

На момент приєднання Криму до Росії в 1783-му в багатьох будинках Херсонесу ще були дерев'яні двері та перекриття.

Здавалося б, отримавши "духовний витік формування російської нації і Російської держави", нові господарі півострова повинні були відразу ж потурбуватися збереженням міста. Але цього не сталося.

Навесні 1783-го в Ахтіарскої бухту ввійшла російська ескадра, і незабаром тут почалося будівництво військово-морської бази Чорноморського флоту. Для будівництва Ахтіара (пізніше - Севастополя) був потрібен камінь, багато каменю. І росіяни, незважаючи на всю сакральність, тут же перетворили Херсонес у банальну каменоломню. Сенатор Павло Сумароков писав, що вантажні вози з каменем рухалися майже безперервно. У книзі "Дозвілля кримського судді, або Друга подорож в Тавриду" він провів яскраву паралель, порівнявши Севастополь з грабіжником могил: "Це діте і зухвалий злодій, прийшов до гробниці давно похованого старця [Херсонеса], і потревожа прах його, позбавив наглою рукою і останніх останків про його спогаді".

Про те, як росіяни знищували знаменитий поліс, досить докладно розповів німецький природодослідник Петро Симон Паллас. У книзі "Спостереження, зроблені під час подорожі по південних наместничествам Російської держави в 1793-1794 роках", читаємо: "Менше двох верст від Ахтіара... руїни Нового Херсонеса, що процвітало під час Страбона. При занятті Криму [російськими] ще були видні більшою частиною його стіни, побудовані з прекрасного штучного (обтесаного у вигляді кубів. - Д. П.) каменю; красиві міські ворота і значна частина двох великих веж, з яких одна - у самої бухти, бачена мною в 1794 році - ще в ошатному вигляді; але побудова міста Ахтіара закінчило руйнування цього древнього міста".

Ще більш різко про російською нарузі над Херсонесом пише шпигун Наполеона Бонапарта Жан де Рейї, відвідав Крим в 1803-м. У своєму звіті про поїздку він зазначає: "Спорудження Ахтіара остаточно завершило руйнування цього древнього міста, майже всі стіни якого ще можна було побачити під час завоювання Криму росіянами. Серед сміття знайдені написи, кілька мармурових скульптур, монети і медалі з різного металу. Треба зазначити, що ці предмети знайдені солдатами або матросами, оскільки ні в кого не виникло природної думки про проведення розкопок".

Але, мабуть, саму нищівну характеристику наруги над древнім містом залишив професор Кембриджського університету Едвард Даніель Кларк, який побував у Криму в 1800-м. У своїх "Подорожніх нотатках" він, зокрема, записав: "Коли вони [росіяни] поселилися в цій країні [Криму], залишки міста Херсонеса були настільки великі, що зберігалися всі його ворота. Незабаром вони їх зруйнували і, слідуючи своєму улюбленому заняттю - розоряти, вони знесли, зламали, зрили і зруйнували всякий пам'ятник, здатний освітити його [Херсонеса] колишню історію (...) Росіяни підірвали підвалини, розграбували могили, зруйнували храми і, зібравши величезну кількість каменю і мармуру, насолоджувалися дивним задоволенням продавати ці дорогоцінні уламки як простий стройової камінь. Турки - люди повні смаку і вченості порівняно з росіянами".

Дещо як Херсонес стали охороняти тільки з 1825 р., коли від міста вже майже нічого не залишилося.

"Охорона" була досить своєрідною. Засновник і перший директор Херсонеського музею старожитностей генерал-лейтенант Захарій Аркас у своїх записах побіжно, як про щось незначне, одного разу згадав, що севастопольські влади розібрали велику пристань біля західних воріт Херсонеса. Камінь пішов на спорудження міської бійні.

До середини ХІХ ст. в Петербурзі нарешті згадали, що Херсонес все-таки має сакральне значення, і руїни незабаром обзавелися власним монастирем. Ченці влаштувалися в самому центрі стародавнього міста і тут же почали активне будівництво. Знищення ченцями старожитностей Херсонеса в 1897-го у своєму нарисі "Херсонес Таврійський" зазначив Максим Горький: "Скільки цінних речей поховане під будівлями монастиря і військово-інженерного відомства і яку втрату для науки становить ця втрата!"

Грабіж сакрального

Після анексії Криму Володимир Путін особисто оголосив, що Херсонес є найголовнішою сакральної основою російського народу. "Саме тут знаходиться духовний витік формування багатоликої, але монолітної російської нації і централізованого Російського держави. Адже саме тут, у Криму, в стародавньому Херсонесі, або, як називали його російські літописці, Корсуні, прийняв хрещення князь Володимир, а потім і хрестив усю Русь", - заявив тоді президент РФ, виступаючи з щорічним посланням до Федеральних зборів. І додав, що саме в Криму "наші предки вперше і назавжди усвідомили себе єдиним народом", а значить, є всі підстави вважати, що для Росії Крим, стародавня Корсунь, Херсонес, Севастополь мають величезне цивілізаційне і сакральне значення. Таке ж, як Храмова гора в Єрусалимі для тих, хто сповідує іслам чи іудаїзм.

У серпні 2017-го Путін не тільки повторив свої ці тези про сакральності Криму, але і запропонував перетворити Херсонес в російську Мекку - центр паломництва, священний для кожного громадянина РФ. Але якщо для росіян Херсонес сакрален, як Храмова гора для іудеїв і мусульман, то й ставитися до неї треба відповідно. Неможливо, наприклад, уявити юдея, выламывающего камені Стіни Плачу, щоб потім побудувати з них сарай. Як і не можна уявити мусульманина, долбящего ломом Аль-Аксу. А ось росіяни, з ентузіазмом і вогником крушащие "сакральний" Херсонес, - сувора реальність.

Отже, починаючи з 2014 р. знищення височайше оголошеного сакральним Херсонеса триває. Цьому сприяє як калейдоскопічна зміна пона-
їхали з РФ директорів заповідника, так і активна забудова його хори (приміських садиб).

Внаслідок дій окупаційних властей над Херсонесом нависла реальна загроза виключення зі списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Є небезпідставна підозра, що це робиться навмисно: якщо ЮНЕСКО виключить заповідник зі списку, то його територію і охоронні зони можна буде пустити під забудову.

Так що оголошення Херсонеса головної сакральної скріпою і російської Меккою в черговий раз показало загадковість російської душі. Справа навіть не в проголошенні Меккою християнської святині, а в тому, що російським тепер височайше наказано вважати своєю головною духовною основою місто, яке їх предки так довго і завзято нищили.

    Реклама на dsnews.ua