Книга книг. Навіщо кинозлодеи озброюються Біблією

Про кіношних лиходіїв весело і забавно говорити, але важко і небезпечно перебувати з ними поруч. Перш за все, їх переконаності. Манія, одержимість, дитячі комплекси або жага помсти меркнуть перед тим фактом, що деякі з них озброїлися не тільки ножами і пістолетами, але і цитатами з Святого Письма. Такого лиходія з пантелику не зіб'єш, серце не розпалиш, зате після зустрічі назавжди запам'ятаєш ті чи інші фрази з Біблії. Якщо виживеш, звичайно.

У "Формі води" Гільєрмо дель Торо ми як раз стикаємося з переконаним садистом Річардом Стриклендом. Лиходійський полковник на свій лад інтерпретує все, що написано в Священній книзі. Йому близька ницшеанская концепція світу, його мало цікавить пошук Христа, швидше Надлюдини. Себе Стрікленд протиставляє людині-амфібії, а християнську символіку, в якій риба грає не останню роль, залишає кому-небудь більш сентиментальному.

Лиходій, чия дорога в пекло усипана благими намірами, - настільки привабливий образ, що ніякими " прокльонами його не витіснити з кінематографа. Тим більше що в якості захисту у екранних истязателей і мучителів можуть виявитися біблійні цитати, томик священного писання і скрижаль в тому місці, де в інших - душа. У стрічці "той, що Біжить по лезу 2049" Ниандер Уоллес (Джаред Лето) бачить себе таким собі богом, якому дозволено створювати одних людей, розправлятися з іншими і, звичайно ж, цитувати Євангеліє.

Втім, цю тенденцію можна спостерігати не тільки в кінематографі. Одна з найжорстокіших і кровожерливих банд Нью-Йорка Latin Kings відрізнялася надзвичайною релігійністю. Навіть наркотики і зброю вони ховали поряд з Біблією і розп'яттями. Ця їх особливість не раз допомагала поліції.

Чарльз Менсон нині перебуває за тридев'ять небес, але колись він ходив по нашій грішній землі і не тільки брав участь у вбивствах, але і цитував Біблію. Найчастіше - дев'яту главу Одкровення. У 1967 році він відростив довге волосся - весь його вигляд повинен був нагадувати Христа. Крім того що Чарлі інтерпретував Біблію на свій лад, пісня Бітлз Helter Skelter була сприйнята ним як натяк на чотирьох вершників Апокаліпсису. А 9 серпня 1969-го назва композиції з'явилося на одному з особняків Беверлі-Хіллз. Банда Менсона кров'ю п'яти вбитих, серед яких була вагітна Шерон Тейт, вивели Healter Skelter. Помилки супроводжували Чарлі все його життя, але не завадили йому стати для когось пророком, а для деяких і святим.

Сім

Бажання привести навколишній світ у відповідність з біблійними канонами - цілком благий, але засоби для досягнення цієї мети не завжди такі. У свій час Гільєрмо дель Торо відмовився від постановки фільму "Сім", тоді як Девід Фінчер створив одну з найкращих і самих страшних своїх картин.

Від месіанства Джона Доу (Кевін Спейсі) несе трупним запахом, він карає людство за гріхи, вибравши жертву, найбільш відповідну того чи іншого пороку. Самопроголошений кат має чітку систему оцінки і продумані способи відплати. Хоча винахідливість в покарання зводить Джона Доу з п'єдесталу бунтаря і праведника в сьомий коло пекла, де, власне, і мешкають насильники і вбивці всіх мастей.

Цікаво, що охороняє цей круг Мінотавр. Сам Доу перетворює місто, в якому відбувається дія фільму, в лабіринт. Невидимий і невпізнаний, він спостерігає за своїми переслідувачами, замість нитки Аріадни дружньому простягаючи їм список власних вбивств.

Як відзначали критики, Джона Доу близько середньовічне судочинство, наказывающее як тіло, так і душу. У цьому місті гріхів він, мабуть, єдиний, намагається не піддаватися не тільки духу часу, але і його законам. Так, на думку героя Кевіна Спейсі, покарання повинно тривати якщо не вічно, то максимально довго. Закон контрапассо відомий нам насамперед за твором Данте, і з латинської це слово перекладається як contra і patior - "страждають" і "навпаки". Відповідно, муки жертв, про які нам розповідає фільм "Сім", повністю повторюють і множать гріх, в якому звинувачується убитий.

Взаємодія двох поліцейських - старого й молодого, не можуть не викликати алюзії на відносини Вергілія і Данте. Подорожуючи по дощовому місту, спостерігаючи ілюстрації покарань за пороки, головні герої самі підказують нам назву цього загадкового місця - Пекло, який можна споглядати за життя.

Винахідливий праведник-садист сьогодні все частіше зустрічається в серіалах. Так в "Декстера" ми бачимо персонажів, прагнуть наблизити Апокаліпсис. Цитуючи Біблію і перетворюючи людей в мертві декорації, маніяки потрапляють в руки такого ж вбивці, тільки одягненого поліцейської владою.

Благими намірами

У 1962-му французький режисер Жюльєна Дювівье зняв картину "Диявол і десять заповідей", де в семи епізодах були представлені всі відомі гріхи. Дювівье не обмежував себе одним жанром, демонструючи універсальність Біблії. Але якщо вже ми говоримо про негативних персонажів, що цитують Святе Письмо, то неможливо обійтися без особистості Ларса фон Трієра.

Один з самих безжальних режисерів сучасності використовує біблійні сюжети і фрази як голки, які заганяє під нігті одним своїм героям, або як караючий меч, який вкладає в руки іншим. Сам фон Трієр вважає, що десять заповідей дотриматися неможливо, і що людям доводиться все життя вивертатися. Як приклад він говорить про євреїв, які не мають права користуватися електрикою в суботу, але обходять закон, щоб подивитися телевізор - "це робить людей винахідливими".

Критики християнства створюють свій власний образ поплічників Бога. Наприклад, проповідника Дольфа Лундгрена у "Джонні-Мнемонік". Крім Біблії, у нього є звичка вбивати зі словами "Покайтеся, грішники". Якщо комусь такий персонаж припав не до душі, то сам Лундгрен був від нього настільки в захваті, що поставив фільм "Місіонер" з собою в головній ролі - озброєний цитатами з Священної книги, його персонаж роз'їжджає на мотоциклі і відновлює справедливість найбільш радикальними методами.

Картина "Легіон" (2010) і зовсім віддана на відкуп ангелам, які творять в ній що забажають, але насамперед намагаються розправитися з людьми. Доброго Михайлу тут протиставляється злий Гавриїл. Кожен з них, природно, озброєний не лише караючим зброєю, але і біблійними цитатами, а образ безжального Бога до кінця фільму змінюється образом Бога милосердного.

У рімейку братів Коенів "Жорстока хватка" мстива дівчинка знає ціну життя і смерті. Знає, що кожне чудо в Священному писанні завжди компенсується кров'ю тисячі жертв. І тут доречно згадати героїв картини "Нафта" - оригінальна назва "І буде кров" (Вих. 7:19). Релігійна одержимість і жага наживи, коли треба, впрягутся в одну упряжку, в той час, як душа і тіло кожного з персонажів цієї драми вже давно знаходяться не в ладах друг с другом.

У Серджіо Леоне ми плутаємо, хто хороший, хто поганий, а хто просто злий. Падре в самому відомому вестерні режисера може служити лише тому, що у нього є брат-бандит Туко (Ілай Уоллах). У стрічці "На кілька доларів більше" такий самий розбійник проповідує з церковної кафедри, а інший вбивця бере в руки Біблію, щоб його прийняли за священика.

Найчастіше писання цитує сатана, чи це "Серце Ангела" або ж картина "Адвокат диявола". В останній герой Аль Пачіно повідомляє, що його улюблений гріх - марнославство. Поряд з гординею ця напасть зазвичай переслідує церковників, перетворюючи їх у самих огидних персонажів. У стрічці "Ім'я троянди" все побудовано на цитатах із Біблії, навіть вбивства. А в творі Вернера Херцога "Агірре, гнів божий" із-за цієї книги розправляються з індіанцем - він не готовий прийняти і зрозуміти Святе письмо.

В "Кримінальному чтиві" Квентіна Тарантіно насправді двоє вбивць, цитують Біблію. Перший - Джулс Уиннфилд (Семюель Джексон), а другий підморгує нам з коміксу Пітера о'доннелла "Модести Блейз". Між тим Джулс, який кожну свою злочин супроводжує біблійної фрази, дозволяє собі вільності - справа в тому, що Тарантіно вплітав у цитати зі Священного писання власний текст. Цей прийом він запозичив у одного зі своїх улюблених кінематографістів Жан-П'єра Мельвіля, який таким же чином жартував над "Бусідо". Герой "Кримінального чтива" перероджується, коли вимовляє біблійну фразу, але вже не здатний вбивати.

Мис страху

Роберт Де Ніро і Мартін Скорсезе створили героя, у якого цитати з Біблії в голові, мовою і навіть на тілі. Він сам як Священна книга, в якій знайшлося місце жорстокості, вбивств, сексуальних перверсій і здібності дивом залишатися живим. Тільки милосердя недоступне Максу Кеді зі стрічки "Мис страху".

Де Ніро намагався в цій ролі переграти свого попередника Роберта Мітчема. В оригіналі 1962 року ми бачимо людину-звіра, який повністю відповідає цитаті Самуеля Джонсона he who makes a beast of himself (той, хто перетворюється у звіра, позбувається болю бути людиною).

Концепція Де Ніро про те, що таку ж силу може дати Біблія, стала головним достоїнством картини. Готуючись до ролі, актор не тільки проводив багато часу на тренуваннях, але вивчав різні релігійні течії. З усіх книг актор виділив Біблію короля Джеймса. Він прочитав кілька перекладів Біблії, конкорданс, Книгу Йова Стівена Мітчелла, а також праці про пятидесятничестве. Як відомо, п'ятидесятники надають особливе значення Хрещення Святим духом. Цей момент був використаний, коли Макс Кеді відправляється за борт. Хоча Де Ніро вирішив, що його герой - п'ятдесятник, йому слід було б знати, що для цієї течії характерна "непротивлення злу" (согл. Мф. 5:38-40).

Дисонанс між цитуванням Біблії і жорстокістю того, хто цитує, став причиною жаху глядачів і перетворив картину в хоррор-класику. Сам актор тісно співпрацював зі сценаристом, пропонуючи ті чи інші фрази з Священного писання. Так само він активно брав участь у створенні татуювань, які прикрашали тіло його героя. Єдина справжня - це зображення пантери на правій руці, решта зроблені за допомогою харчового барвника.

Крім Священної книги Макс читає праці Ніцще. Він - ідеаліст, якого неможливо переконати, а можна тільки вбити. І то не відразу.

Ніч мисливця

Але самий прекрасний і в теж час знущальний образ лиходія з біблійними цитатами на устах з'явився в єдиній режисерській роботі Чарльза Лоутона. У свій час Лоутону довелося бути проповідником - можливо тому в картині так багато чорного гумору. Руки головного героя "Ніч мисливця" з татуюваннями "Любов" і "Ненависть" знайомі кожному кіноману.

Подібно до батька Федора з "12 стільців" мизогинист-проповідник Гаррі Пауелл (Роберт Мітчем) дізнається про чужому скарб і тут же вирішує привласнити його собі. Втім, про сутність цього персонажа ми дізнаємося з фрази, заявленої на початку фільму: "Бережіться лжепророків, які приходять до вас в овечій одежі, а всередині хижі вовки. По плодах їх пізнаєте їх". Цю цитату з Біблії можна віднести до всіх персонажам даній статті.

Пауелл - не тільки один із самих страшних, але і найсмішніших лжепроповедников. В одній зі сцен він намагається пояснити значення татуювань на своїх руках, заради чого імітує боротьбу між ними, в якій, природно, перемагає рука з написом "Любов". Але справа в тому, що для нього це поняття завжди пов'язане з похіттю, чи перед ним стриптизерка, дружина або дитина. Хіть в його випадку можна перемогти лише вбивством. І Біблія для нього насправді фарисейське прикриття.

Фільм Лоутона схожий на дитячий кошмар. Але ж і книга книг - це таке поєднання чудес і жаху, від яких нікуди не піти і не сховатися. Залишається тільки цитувати Біблію і сподіватися.