Лев Толстой проти Левка Лук'яненка. Коли вулицями в Україні присвоять номери
"Київське братство Архистратига Божого Михаїла УАПЦ звертається до всіх киян з пропозицією про перейменування площі Льва Толстого на площу Левка Лук'яненка - видатного державного діяча України, автора Акта про проголошення незалежності України", - петиція з таким змістом з'явилася на сайті Київської міської ради вранці 6 серпня. За добу пропозиція набрала 60 голосів з тисячі необхідних для того, щоб петицію розглянули депутати.
Натомість перспектива поміняти Лева на Левка не пройшла повз завжди настороженных користувачів соцсаетей. До того ж, літо - новин мало, а сперечатися-то про щось потрібно. Ось і знову розгорнулися словесні баталії навколо того, чи потрібна Києву площа Льва Толстого і, водночас, потрібна площа Левка Лук'яненка. Аргументи, в принципі, досить стандартні для дискусій такого типу: противники перейменування кажуть, що Лев Толстой - постать світового масштабу, а заслуги Лук'яненко дійсно видатні, але на схилі років він здав і зайняв, м'яко кажучи, дивну позицію.
Прихильники перейменування відзначають, що всяким критиканах спершу слід самим дожити до сивин і не скотитися в маразм, а що стосується Льва Толстого, то до України відношення він має дуже опосередкований і взагалі - живи він зараз, то точно був би ватником. Супротивники в свою чергу відзначають, що нехай на честь Левка Лук'яненка якесь інше місце називають. А то з'явиться на карті метро ще одна майже Лук'янівська станція і потім піди розбери, на яку їхати, тим більше, що гілка одна і та ж.
Коментатори, які воліють перебувати над сутичкою, закликають не звертати уваги на якісь там петиції від не зрозумій кого. Про братство архистратига Михаїла УАПЦ Google, наприклад, нічого не знає, як і сайт УАПЦ. З іншого боку, проблема з назвами вулиць в країні є. І, як показує досвід, декомунізація у вирішенні цього питання не дуже допомогла.
Так потрібні, наприклад, Києву, вулиці Пушкінська і Чехова? А проспект Гагаріна? З одного боку, нічого крамольного в них начебто і немає - Гагарін - перша людина в космосі, Пушкін з Чеховим ніби як теж світові знаменитості. І чому для вулиці Ризькій місце на карті Києва є, а для Московської - ні? Але з іншого боку - невже в Україні мало героїв, чию пам'ять нарешті-то варто було б вшанувати? Часи ретельного приховування української історії начебто закінчилися, так чому б не назвати вулиці іменами тих, хто дійсно вписав свої імена в історію кожного конкретного міста? А то ж виходить, що незалежність ми отримали, але пішли тим же совковим шляхом - таблички "вулиця Леніна" замінили на "вулиця Шевченка", а пам'ятники Іллічу на пам'ятники Кобзареві. В процесі декомунізації "совободились" місця для згадки нових героїв. Але вулиць мало, а багато героїв. Так кого в що перейменовувати? І хто повинен вирішувати це питання, враховуючи абсолютно різні настрої в українському суспільстві?
Питання всіляких перейменувань з площини ідеологічної міцно перекочував в площину політичну. Під гаслом "піар - наше все" пропонують самі різні назви і таврують ганьбою тих, хто їх не підтримує. Мовляв, не хочеш жити на вулиці Міхновського - викреслюємо тебе зі списків справжніх українців. Між тим, куди більше користі було б, якщо б кожен громадянин країни знав, хто такий цей самий Міхновський. Та ще й мав про його діяльність власну думку. Але повісити табличку на стіну простіше, ніж організувати освітній процес, тим більше, коли мова йде про дорослих людей. Так чи не простіше залишити історію для підручників, книг і фільмів? А вулиці називати нейтральними назвами -та хоч за номерами. Адже історія завжди рухається по спіралі і часом здається, що процес перейменувань вулиць, які носять імена історичних персонажів, не закінчиться ніколи.
