Улюблениця та подразник. За що Голлівуд цінує і не виносить Гвінет Пелтроу

Так, Гвінет Пелтроу не з’являлася на знімальному майданчику шість років — саме стільки минуло з часу її роботи в серіалі "Політик". На великому екрані Пелтроу востаннє можна було побачити ще у 2019-му — тоді в супергеройських "Месниках" акторка знову повторила свою роль Вірджинії "Пеппер" Поттс. Саме в образі Поттс — помічниці, а згодом і дружини "Залізної людини", тобто Тоні Старка, — Пелтроу переважно "світилася" протягом усього попереднього десятиліття. Винятками були невдала кримінальна комедія "Мордекай" Девіда Кеппа, фільм-катастрофа Стівена Содерберга "Зараження" та доволі посередня комедійна драма "Дякую за обмін" Стюарта Блумберга.

Останнім часом Гвінет надавала перевагу бізнесу, а не кіно (Пелтроу — цілком успішна бізнесвумен, засновниця компанії Goop), тож пам’ять навіть про ті блискучі ролі, які акторка зіграла у дев’яностих і нульових, почала поступово стиратися. Молодше покоління, якщо й пам’ятало Пелтроу-акторку, то передусім як ту саму марвелівську Вірджинію Поттс.

Бізнесвумен і "просто селебриті"

У двадцятих роках Пелтроу остаточно перетворилася на "просто селебриті", тобто людину, "відомою тим, що вона відома" — знаменитість, яку однаковою мірою поважають, люблять і ненавидять. Тим приємніше було знову побачити Гвінет на екрані, та ще й разом із загальним улюбленцем Тімоті Шаламе. Пелтроу чудово зіграла у "Марті Супрімі" свою героїню — даму на ім’я Кей Стоун. За сюжетом саме цю манірну акторку-мільйонерку без особливих зусиль зваблює в розкішному готельному номері герой Шаламе, який відчайдушно потребує грошей.

Тімоті на січневій церемонії вручення "Золотого глобуса" отримав статуетку й зі сцени подякував своїй партнерці Пелтроу — однак самої акторки не було серед номінантів, та й загалом повернення Гвінет на великий екран пройшло підозріло непомітно. Чи завжди до Пелтроу ставилися з приблизно рівною часткою любові та ненависті?

Насправді ще на початку дев’яностих, коли 18-річна Пелтроу зіграла Венді у "Капітані Гаку" Стівена Спілберга, про дівчину заговорили як про "протеже" — адже Спілберг був хрещеним батьком юної Гвінет. Так, батьки дівчини були далеко не останніми людьми в Голлівуді, і Спілберг протягом багатьох років залишався другом родини Пелтроу. Батько, Брюс Пелтроу, був доволі успішним режисером і продюсером (серед його робіт — популярна у вісімдесятих роках телевізійна медична драма "Сент-Елсвер"), мати, Блайт Даннер, — відома акторка, яка багато працювала в театрі й знімалася в таких майстрів, як Сідні Люмет.

Блискучі дев’яності

Втім, після появи помітно подорослішалої й покрасившої Гвінет в одній із найкращих кримінальних драм дев’яностих — атмосферній і приголомшливій картині "Сім" Девіда Фінчера — про сім’ю дівчини та її хрещеного батька Спілберга швидко забули. Роль красуні-дружини героя Бреда Пітта, молодого детектива Девіда Міллза, вдалася Пелтроу на славу. Трейсі Міллз — тиха, прониклива, беззахисна й ніжна дівчина, яка прийняла жахливу мученицьку смерть від рук маніяка, — не могла не зачепити навіть найчерствіших глядачів. Про Пелтроу нарешті заговорили як про справжній талант.

Після цієї безстрашної в багатьох сенсах ролі для Гвінет були відкриті всі дороги — і вона, не зволікаючи, рушила в правильному напрямку.

Після похмурих фінчерівських "Семи" Пелтроу знялася в чарівній "Еммі", екранізації класичного роману Джейн Остін. Роль кокетки з вищого світу, не позбавленої розуму й чарівності, ідеально підійшла акторці, яку почали порівнювати з такими легендами Голлівуду, як Ґрейс Келлі. У грі Гвінет справді вгадувалася вроджена аристократичність — те, чого неможливо досягти ані акторськими прийомами, ані зусиллями костюмерів.

Далі були чудові "Великі сподівання" Альфонсо Куарона — мексиканський режисер зняв сучасну кіноверсію роману Діккенса, зробивши головних героїв молодими американцями. Героїня Пелтроу, Естелла, цього разу була не лише ангельськи прекрасною, а й небезпечною, підступною та зухвало спокусливою — водночас без агресивно-сексуальних, нав’язливих нот.

У тому ж 1998 році на екрани вийшов ще один тодішній хіт — британська романтична комедія "Обережно, двері зачиняються". Дотепна й помірно сентиментальна картина Пітера Говітта здавалася дуже сучасною — приблизно настільки ж, як і дебют Ґая Річі, що вийшов того ж року, хоч між цими фільмами не було нічого спільного, окрім бадьорого відчуття настання змін. У стрічці Говітта історія рухалася паралельними шляхами — події складалися так чи інакше залежно від того, чи встигала героїня Пелтроу на початку фільму зайти до вагона метро.

Та головною удачею доленосного для Гвінет 1998 року, звісно ж, стала картина Джона Меддена "Закоханий Шекспір". Фільм розповідав повністю вигадану історію кохання геніального драматурга та героїні Пелтроу — красуні Віоли де Лессепс. За задумом сценаристів, саме цей раптовий і пристрасний роман надихнув Шекспіра на написання "Ромео і Джульєтти". Пелтроу була чарівною навіть тоді, коли її героїня перевдягалася в чоловіка й представлялася Томасом Кентом. Роль принесла акторці її єдиний "Оскар".

Сльозливий "Оскар"

Статуетку на церемонії 1999 року Гвінет вручав Джек Ніколсон. У номінації "Найкраща акторка" вона тоді випередила свою подругу Кейт Бланшетт і саму Меріл Стріп. Подячна промова Пелтроу стала однією з найемоційніших за всю історію церемонії. Річ у тім, що батько Гвінет (батьки були присутні в залі) на той момент уже тяжко хворів — у нього діагностували рак, а улюблений дідусь перебував при смерті. Тож Пелтроу переповнювали суперечливі почуття.

Як би там не було, фінал тієї промови й справді важко дивитися навіть сьогодні, майже через тридцять років. Як би жорстоко це не звучало, але перші недоброзичливці у Гвінет з’явилися саме тоді — після тієї надміру зворушливої "оскарівської" церемонії. У будь-якому разі дев’яності завершилися для Пелтроу на піку — вона була звично невідпорною в трилері "Талановитий містер Ріплі", де разом із Меттом Деймоном і Джудом Лоу представляла нове зіркове покоління молодих, красивих і обдарованих.

Та нове десятиліття принесло зміни. Невдовзі після смерті батька Гвінет познайомилася і зблизилася з лідером молодого британського гурту Coldplay Крісом Мартіном — безнадійним романтиком, вокалістом і автором більшості пісень колективу. До знайомства з Мартіном акторка тривалий час зустрічалася з Бредом Піттом, а згодом — із Беном Аффлеком, але до шлюбу так і не дійшло.

Пелтроу і Мартін одружилися в грудні 2003 року — через рік після знайомства. На той момент Кріс уже написав майбутній хіт Coldplay під назвою "Fix You" ("Полагодити тебе") — перше з багатьох наступних присвят Гвінет. У 2004-му в пари народилася донька Еппл, ще за два роки — син Мозес, і Пелтроу вирішила більше часу присвячувати родині (та своєму давньому хобі, яке чудово поєднувалося з сімейним способом життя, — кулінарії), а не роботі на знімальному майданчику.

Втім, нульові аж ніяк не стали безслідними для Гвінет Пелтроу — навпаки, саме в цьому десятилітті вона представила публіці свої найкращі ролі. Ба більше, Пелтроу вдалося винайти себе заново. Йдеться передусім про її акторські роботи в таких видатних картинах, як уже класична "Родина Тененбаумів" Веса Андерсона (2001) та драма "Коханці" Джеймса Ґрея, що вийшла на екрани у 2008 році.

І в шедеврі Андерсона, і в "Коханцях" світ справді побачив "нову" Пелтроу. Замість звичної рафінованої аристократичності та природної жіночності глядачеві раптом відкрилися настороженість, недовіра і навіть ворожість "дворової" дівчини — а також її особлива вразливість. Ця вразливість потребувала турботи, уваги, звичайної дружби. Але, як відомо, дружба між чоловіком і жінкою надто часто перетворюється на щось менш контрольоване — звідси й біди героїнь Пелтроу зразка XXI століття.

Насправді роль у "Коханцях", де партнером Гвінет був блискучий Хоакін Фенікс, стала останньою по-справжньому вражаючою роботою акторки в кіно — аж до виходу "Марті Супріма". Пелтроу зіграла нову сусідку героя Фенікса, Леонарда, в багатоквартирному будинку в Нью-Йорку — неймовірно красиву, але проблемну дівчину на ім’я Мішель, небайдужу до наркотиків і по вуха закохану в одруженого чоловіка. Леонард, який страждає на біполярний розлад і живе з турботливими єврейськими батьками, закохується в Мішель. Вона життєво потребує його як друга — поранені молоді люди могли б стати красивою і міцною парою, але не в цьому житті.

Потім було розлучення з Крісом Мартіном, ролі в трьох частинах "Залізної людини" та "Месниках", які принесли Пелтроу чималі гроші, але не відкрили нових акторських горизонтів. Гвінет видавала кулінарні книги, стала однією з фігуранток секс-скандалу, пов’язаного з ім’ям Гарві Вайнштейна, заснувала ту саму компанію Goop, перетворилася на проповідницю дещо ексцентричного здорового способу життя — і стала надто далекою від простих людей навіть за мірками голлівудської зірки. Пелтроу виглядає молодшою за свій вік, вона красива й успішна — і в її нікуди не зниклій вродженій аристократичності є щось таке, що може шалено дратувати сучасного обивателя. Або захоплювати його.

Найближчим часом Пелтроу не планує знову надовго зникати з кіно — на підході ще одна новинка, комедія "Під впливом" (Influenced). Партнеркою Гвінет у цій картині стала Дрю Беррімор.