Меморіал, який потрібен на вчора. Чи буде в Україні свій Арлінгтон

Зараз спеціалісти працюють над створенням Національного військового меморіалу, проте цей процес вкрай сенситивний і непростий. Імовірно, до осені поховань там не буде. В українських крематоріях зберігається прах загиблих військових, проте зберігання після року платне, і родини іноді забирають прах і зберігають вдома, а часто — ховають на місцевих кладовищах.

Де ховають полеглих воїнів зараз?

Один з найкращих прикладів меморіалу полеглих військових в Україні — Марсове поле. Це — військовий меморіал у Львові, який розташований на території відомого Личаківського кладовища. Він — не новий, його відкрила радянська влада ще у 1944 році — тоді там ховали загиблих у Другій світовій війні. Ще до визнання цього місця меморіалом, там ховали вояків австрійської армії і союзників, що полягли у Першій світовій. Але з 2014 ця локація знову стала актуальна для поховань загиблих у війні з Росією.

У травні 2022 року Львівська міська рада вирішила переобладнати Марсове поле, залишивши його лише для поховань українських героїв і створивши парк-сквер пам'яті Героїв та меморіальну площу, а тлінні рештки військовослужбовців радянської армії та інших похованих — перепоховати. Наразі на цвинтарі триває ексгумація, за результатами першого етапу якої там виявили рештки 653 осіб, 26 з яких — періоду Першої світової, частина — Другої, але найбільше — післявоєнного періоду. Ці поховання перенесуть на інші поля або у депозитарій, а знайдені речі загиблих — у Львівський історичний музей. 

Проте Марсове поле — це швидше виняток. Зазвича військових часто ховають неорганізовано і абияк: на міських або сільських кладовищах, поруч з їх рідними або випадковими людьми. У Києві досі не існує ані меморіального комплексу, ані цвинтаря. Максимум, який наразі може запропонувати столиця країни родичам загиблих, — окремі поля для поховань військових на міських цвинтарях. В обласних центрах для них також облаштовують окремі військові поля, як, наприклад, зробили у Чернігові та Одесі.

Героя України Дмитра Коцюбайла ("Да Вінчі"), який загинув 7 березня 2023 року, поховали на Аскольдовій могилі у Печерському районі столиці. Там же похований Андрій Пільщиков ("Джус") — відомий військовий льотчик, який загинув у серпні 2023-го.

"Якщо ми сьогодні не будемо розуміти не те щоб нагальність питання, а хоча б єдиного уніфікованого кладовища в столиці, далі ми можемо говорити про уніфіковані кладовища по всій Україні — на мою думку, це має мати якийсь єдиний вигляд. Це величезний сором, що сьогодні ми маємо стикатися з тим, що сім'ї наших героїв задаються запитанням, де їм ховати бійців", — зауважувала військова медикиня і волонтерка Аліна Михайлова.

У регіонах полеглих бійців часом вшановують поруч із радянськими меморіалами слави. Наприклад, така ситуація виникла у Вінниці. Головний архітектор Вінниці Євген Совінський наголошував, що від суспільства був запит розібратися із сенсами й змістом, які закладені у таке сусідство. За його словами, процеси розділення і сегментації наразі тривають у місті. Загалом міські архітектори чекали від держави уніфікованих вказівок щодо військових цвинтарів, а не дочекавшись, почали ухвалювати хаотичні рішення на власний розсуд.

Меморіал у Гатному

Влада займається створенням Національного військового меморіального кладовища у Гатному, який зможе вмістити 150 тисяч могил. Це — Фастівський район Київщини, де під будівництво мають виділити 265 гектарів землі. Наприкінці літа-початку осені 2024 року там плануються перші поховання. Про необхідність такого комплексу говорили ще з 2014 року, активно дискутували, роздавали обіцянки і пропозиції щодо різних локацій (наприклад, у Биківні чи на Лисій горі), але конкретні дії розпочалися лише зараз.

За словами виконувача обов’язків міністра у справах ветеранів Олександра Порхуна, наприкінці березня розпочалися підготовчі роботи першої черги будівництва. "Після підготовчих робіт розраховуємо вийти на безпосереднє будівництво першої черги Національного військового меморіального кладовища", – сказав він. 

Першу частину Меморіалу планують ввести в експлуатацію до кінця серпня – початку вересня. Передбачається, що в цей час там вже можна буде ховати військових. На цьому етапі вже буде організований заїзд на кладовище, площа перед входом до комплексу, площа для проведення церемоніалу і перший сектор для поховань. Побудувати весь комплекс збираються до 2027 року.

Від звичайного цвинтаря меморіальне кладовище відрізняє необхідність побудови також музейного комплексу. Крім того, очікується побудова усіх необхідних ритуальних споруд для повноцінного і гідного вшанування полеглих. Так, за даними Міністерства ветеранів, цвинтар враховуватиме комплекс споруд та площ: військове кладовище, колумбарій, ритуальну будівлю, сучасний крематорій, музей, допоміжні споруди для організації почесних поховань та поминальних обідів. Мінветеранів також обіцяє не вирубувати ліс, адже "ідея Національного військового меморіального кладовища — це ідея важливого об’єкта національного значення у лісі, серед дерев та спокою". Вирубають лише 10% хворих дерев, а також дерев у аварійному стані, інші ж зелені насадження обіцяють лишити недоторканими. 

Паралельно Мінветеранів створює цифрову карту поховань для Національного військового меморіального кладовища. На ній буде інформація про кожного полеглого героя чи героїню, місце проходження служби, місце загибелі та коротка історія життя. "У нас амбітні плани зробити цю карту поховань на всій території нашої держави", — говорив Олександр Порхун.

Зазначимо, що рішення щодо будівництва Меморіалу у Гатному не зустріло схвалення серед багатьох родичів військових. Так, вони навіть виходили на протест проти цієї локації, адже, на їхню думку, об’єкт повинен був би розташовуватися у межах Києва. Гатне ж знаходиться за 10 кілометрів від столиці, що незручно не лише для близьких полеглих воїнів, а й для інших людей, які захочуть віддати шану борцям за незалежність України й загалом ознайомитися з історією українсько-російської війни у майбутньому.

Міжнародний досвід

Створення Національного військового меморіалу — наслідування світової практики. Подібні місця є у багатьох країнах світу і, як правило, надгробки у всіх військовослужбовців, які героїчно загинули в бою, однакові.

Так, майбутній меморіал у Гатному вже називають "Українським Арлінгтоном", за назвою військового кладовища у США, приклад якого беруть за основу.

Арлінгтон (штат Вірджинія) є частиною цілого комплексу, так званої United States National Cemetery System. Однак в Арлінгтоні поховані не лише військові, а й політики. Наприклад, там поховані президенти (Вільям Тафт, Джон Кеннеді) і їхні дружини, судді Верховного суду, астронавти (Майкл Андерсон), письменники та лікарі. Нині цвинтар налічує близько 300 тисяч могил.

Також свій Національний меморіальний цвинтар має Хорватія. Він розташований у місті Вуковар на кордоні з Сербією. Це — найбільше масове поховання в Хорватії та Європі після Другої світової війни, присвячене жертвам Хорватської війни за незалежність, яка тривала з 1991 по 1995 рік. Цвинтар створили у 1998 році. Цьому передував процес ексгумації, ідентифікації та поховання жертв із братської могили на Новому кладовищі у Вуковарі, а паралельно з цими процесами розпочалося облаштування Цвинтаря хорватських ветеранів — нинішнього Меморіального кладовища. Спочатку необхідно було розмінувати всю площу майбутньому цвинтаря, а потім розчистити вкриту лісом площу близько 60 тис. м2. На цвинтарі було ексгумовано 938 тіл і встановлено 938 білих хрестів.

Цікавим також є приклад Кореї з її Меморіальним кладовищем ООН у місті Пусан. Це — меморіал військовослужбовцям багатонаціонального контингенту ООН, які загинули в Корейській війні, і єдиний цвинтар ООН у світі. Він був створений у 1951 році, а наразі цвинтарем керує Комісія з Меморіального кладовища ООН, яка складається з представників 11 країн. На кладовищі близько 2300 могил, а його площа — понад 14 гектарів.

Хоча Україні слід звертати увагу на досвіди інших країн в організації меморіалів після великих війн, цілком копіювати умовний Арлінгтон, який має специфічну концепцію, не має сенсу. Українсько-російська війна — наймасштабніша у Європі з часів Другої світової. Навіть кількість гектарів, виділених владою під цвинтар у Гатному, свідчить про розуміння державою цього моменту. Найважливіший нюанс кожного військового меморіалу, який можна винести зі світового досвіду, — уніфікація могил, тож якщо дотриматись сталої стилістики, додавши до неї український контекст, Україна зможе представити гідний героїчного вчинку полеглих комплекс. В ідеалі, якщо у цій справі зійдуться швидкість і якість, адже багато родичів загиблих вже досить довго чекають на можливість вшанувати рідних.