Чи можна довіряти бізнесу організацію будинків престарілих
В рамках децентралізації Мінсоцполітики передає на місцевий рівень функції по наданню соціальних послуг. Крім того, на цей ринок будуть допущені приватні компанії, які зможуть нарівні з комунальними установами надавати допомогу інвалідам, доглядати за людьми похилого віку та виконувати інші соціальні функції. Контролювати такі установи буде держава.
Подібна система надання соціальних послуг успішно працює в багатьох східноєвропейських країнах: Болгарії, Румунії, Боснії і Герцеговини, Сербії та інших. У нашій країні впровадити таку практику спробували ще у вересні минулого - тоді у Верховній Раді був зареєстрований розроблений Мінсоцполітики законопроект № 3143 "Про соціальні послуги". Але у Верховній Раді так і не знайшлося часу на його розгляд. Після зміни уряду навесні цього року документ був перереєстрований під № 4607, але в порядку денному парламенту поки не потрапив.
Зрозуміло, що окремо, ні держава, ні місцева влада не в силах надати соціальні послуги високої якості в необхідному обсязі. На цю проблему вказали експерти в ході круглого столу, організованого тижневиком "Ділова столиця" та Інститутом суспільно-економічних досліджень.
У розвинених країнах частка приватного сектору в соціальній сфері становить від 45% до 60%, при цьому найвищі показники у Великобританії та Франції. В Україні показова ситуація з будинками престарілих. За даними Мінсоцполітики, станом на 1 січня 2016 року в Україні працювало 96 державних та комунальних будинків-інтернатів для людей похилого віку та геріатричних пансіонатів, а також 332 стаціонарних відділень територіальних центрів соціального обслуговування. Кількість місць у закладах для людей похилого віку - 25 тис., хоча за даними Мінсоцполітики на сьогоднішній день в таких послугах в Україні потребують близько 800 тис. чоловік.
Це не означає, що такі установи нелегальні - Господарський кодекс України гарантує право кожному підприємцю самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Так що приватні будинки престарілих де-факто існують, але держава не може контролювати що відбувається за їх стінами. Правоохоронці нарахували тільки в Київській області близько 50 таких установ. Офіційно вони називаються реабілітаційні центри, гуртожитки, готелі, клуби, бази відпочинку, релігійні центри.
"Приватний підприємець може надавати послуги по догляду, але не відкрити будинок для людей похилого віку. Були випадки, коли в 1-кімнатній квартирі знаходилося шестеро людей похилого віку, а підприємець, який містив цей нібито "пансіонат", мав алкогольну залежність. Але за законом він нічого не порушував", - говорить консультант з питань соціальної політики Інституту суспільно-економічних досліджень Лариса Самсонова. Аналогічна ситуація і з іншими приватними установами, які надають соціальні послуги. Приміром, люди, які орендують квартири і надають послуги по догляду за дітьми з особливими потребами. "Які саме там надають послуги - незрозуміло. Діяльність таких установ повинна відповідати стандартам, та контроль за тим, щоб вони дотримувалися, повинен бути у держави", - вважає Лариса Самсонова. Необхідно встановити чіткі вимоги, наприклад, потрібен один спеціаліст на двох-трьох підопічних, освіта і підготовка персоналу повинні відповідати статусу закладу і т. п.
Коли в 2003 році приймався закон "Про соціальні послуги", передбачалося ліцензування професійної діяльності у сфері надання таких послуг. "Можливо, все-таки це було правильно. Тому що є послуги, які впливають на життя і здоров'я людини", - каже начальник управління у справах людей похилого віку та соціальних послуг Мінсоцполітики Оксана Сулима. Але в 2009 році законом "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" було скасовано ліцензування професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг. І повертатися до старої практики в Мінсоцполітики поки не мають наміру - ліцензування соціальних послуг законопроектом № 4607 не передбачено.
"Розуміючи, що у нас є паліативні хворі, люди з психічними захворюваннями, тобто, певні категорії осіб, які повинні бути під наглядом держави, ми вирішили застосувати болгарську модель так званого "м'якого ліцензування", - говорить Оксана Сулима. Зокрема, планується створити Єдиний реєстр постачальників соціальних послуг, в який будуть включені установи, що відповідають певним вимогам. Реєстр міг би гарантувати прозорість ринку соціальних послуг: якщо установа включено в нього, значить, йому можна довіряти.
Якщо приватні установи складуть конкуренцію комунальним інтернатам, територіальним центрам і т. д., це не тільки підвищить якість надаваних послуг, але і здешевить їх. І у людей з'явиться вибір, кому довірити свої проблеми. За даними Мінсоцполітики, в Україні 6 млн. осіб потребують соціальної допомоги різного характеру. Через комунальні установи соціальні послуги надаються майже 2 млн. осіб. Так що приватні компанії не залишаться без клієнтів.
