Похмурий жарт. Чому 21-й саміт ЄС-Україна може стати останнім
Отже, 21-й саміт Україна-ЄС пройшов у Києві 8 липня, як і було заплановано. Були підписані всі підготовлені документи. Зеленський, Туск і Юнкер виступили зі спільною заявою, в якій було сказано про посилення взаємних зобов'язань, підтверджена підтримка ЄС незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах, а також європейських прагнень України, закріплених в Угоді про асоціацію ЄС. Була згадана і необхідність повною мірою використовувати потенціал угоди, а також важливість виконання Україною своїх зобов'язань в рамках цього документа. Підкреслено значення української макроекономічної стабільності і реалізації програм підтримки децентралізації, громадянського суспільства, боротьби з корупцією та інших ключових реформ. Учасники засудили агресію Росії, домовилися про спільних гуманітарних і дипломатичні зусилля для подолання наслідків війни в Донбасі і закликали Москву визнати відповідальність за катастрофу літака рейсу MH17.
Є і приємні грошові новини. ЄС додатково виділить 10 млн євро на підтримку Донбасу і Приазов'я: допомога біженцям, малим і середнім підприємствам, розвиток інфраструктури та підтримка реформ в охороні здоров'я та освіті; ще 10 млн євро - на підтримку українського громадянського суспільства та культури; ще 22,9 млн євро - на посилення боротьби з корупцією на національному та місцевому рівнях. Наскільки ефективно ці кошти будуть витрачені? Як завжди, ймовірно...
Будуть також залучені 40 млн євро інвестицій для підтримки державних інвестиційних проектів в об'єднаних територіальних громадах в рамках реформи децентралізації. Ще 44 млн євро виділять Україні в рамках програми технічного співробітництва на 2019 р.
Представники ЄС пообіцяли продовження секторальних і "кримських" санкцій проти Росії на наступні 12 і шість місяців відповідно, підтвердивши тим самим раніше висловлену позицію нового голови Європарламенту Давида Сассоли, дарма що той соціаліст та італієць. У декларації також відзначено готовність Брюсселя надати другий транш розміром в 500 млн євро в рамках Четвертої програми макрофінансової допомоги, як тільки будуть виконані необхідні для цього умови. Правда, технічно це можливо тільки після виборів в Раду, оскільки потребує прийняття законодавчих актів, але, у всякому разі, ЄС готова продовжувати.
На форум не потрапили хвора Франческо Могерини та віце-прем'єр з євроінтеграції Климпуш-Цинцадзе, викресленим зі списків учасників. Прес-секретар уряду натякнув в "Фейсбуці", що в гонитві за передвиборчим піаром Климпуш-Цинцадзе сама себе викреслила - і Гоголь з того світу вдивився в неї, шукаючи схожість з унтер-офіцерською вдовою. Глава офісу президента Андрій Богдан висловився і теж в FB скоріше в дусі пушкінського дядька, який самих чесних правил: "Кабінет Міністрів, запам'ятайте! Президент керує зовнішньополітичною діяльністю держави. Ст. 106 Конституції України"
Але і цей скандальчик, пов'язаний з бажанням ізолювати представника "Європейської Солідарності" та Петра Порошенка від спілкування з делегацією ЄС не затьмарив форум, а швидше надав жвавості новин, розбавивши суперечкою нудний офіціоз. Климпуш-Цинцадзе теж не залишилася в боргу і в ефірі "Прямого" заявила, що в офісі Зеленського немає спеціалістів, які володіють професійними знаннями про євроінтеграцію.
Сам же Зеленський, виступаючи на саміті, висловив надію на те, що Україна за рік увійде в Європу так глибоко, що стане вже її невід'ємною частиною, і 22-й саміт просто не знадобиться. "Я і моя команда маємо намір діяти швидко і ефективно", - сказав він. Зеленський також попросив ЄС робити вклади в боротьбу з корупцією по можливості не стільки грошима, скільки видачею в Україну втікачів в Євросоюз корупціонерів. Конкретні прізвища названі не були, але комусь, напевно, гикнулося. Однак, оскільки в нинішній чехарді, коли суди масово відміняють свої ж рішення, що буває важко розібрати, хто ще або вже, - корупціонер, а хто вже або ще, - чесний патріот і жертва злочинного режиму, списки з прізвищами одних і інших, право, не завадили б. Ймовірно, вони теж будуть складені за результатами виборів у Раду.
Чи можна, за підсумками сказаного, вважати саміт успішним?
З формальної точки зору все пройшло якнайкраще. Правда, Туск і Юнкер - вже йдуть фігури, але, судячи з позиції Сассоли, курс ЄС на стримування російської експансії буде збережений. Проте два питання залишаються відкритими. По-перше, наскільки цей курс буде ефективний - з урахуванням прагнення провідних країн Євросоюзу поєднувати його з вигодами від торгівлі і економічного співробітництва з Москвою? А по-друге, наскільки сама Україна зможе протистояти російському натиску? Обидва питання взаємопов'язані, і якщо Україна здасться і піде на широкі поступки Москві, ЄС прагматично виключить її з переліку напрямів, на яких стримування Росії відбувається в його нинішньому вигляді. Такі тенденції вже проявляють США: статут реформувати олігархічні режими і впихати невпихуєме в демократичний і правовий простір, у Вашингтоні задумалися над тим, щоб скинути цей баласт Москві, надавши їй сумнівне задоволення битися з місцевою олігархією, яка буде руйнувати і розхитувати кремлівську диктатуру в тій же мірі, в якій вона розхитує сьогодні європейську демократію.
З зовнішньої сторони особливих змін при такій зміні курсу може і не бути. Ті ж особи, з тих же трибун будуть вимовляти ті ж загалом мови. Якось діяти якісь санкції, нехай і не ефективні, але позначають межі західного несхвалення. І навіть деяка економічна допомога буде продовжуватися. Зміняться лише акценти: якщо сьогодні Захід все ще намагається (адже він ще намагається?) сприяти викоріненню корупції в Україні, щоб зробити її інтегрується в ЄС, то в цьому варіанті нашого завтра Захід стане підтримувати всіх, хто підніме на щит формально-демократичні гасла, що протистоять радянсько-російським, навіть якщо в ролі демократів і правоборцев будуть виступати ті самі корупціонери, до боротьби з якими він закликає нас сьогодні. Адже ці корупціонери, інтегровані в російські схеми, стануть фактором, що сприяє розкладанню вже Росії - і її, а не Заходу проблемою.
Така зміна акцентів може влаштувати і ті з кремлівських башт, для яких Росія - лише бізнес-майданчик, значною мірою вже вироблена і знаходиться в стадії закриття проекту, так що тактичний консенсус між Москвою і Заходом цілком можливий.
Так от, те, що ми спостерігаємо сьогодні в Україні, говорить про велику вірогідність цього сценарію. Спостерігаємо ми послідовний по всім напрямкам відкат назад, в 2013 р. В кінці цього тунелю маячить повернувся з Ростова Янукович у новій шапці, скасування постановлених щодо нього та його оточення судових рішень, причому тими ж суддями, які їх виносили, і оголошення Петра Порошенка і його команди винними у всіх наших бідах.
При цьому пристрій команди преЗедента, керівного зовнішньополітичною діяльністю держави, згідно ст. 106 Конституції України, залишається загадкою. Сам Зеленський явно нічого не вирішує: він не здатний відповісти по суті на жодне поставлене йому питання, якщо відповідь не вивчений їм заздалегідь, а будь-які його заяви "з голови", розорюють безодню необізнаність у всіх областях людської діяльності. З цим ще можна було б змиритися, якби якість сценаріїв, написаних для президента анонімним режисером було прийнятним. Але Зеленський озвучує заяви або далекі від реальності, або не несуть конкретного змісту і піддаються в двоякою і троякой інтерпретації. Їх можна навіть звернути жартома, як звернені в жарт його передвиборні обіцянки, і, ймовірно, як виявиться жартом ще багато чого з того, що він сказав і скаже. За останній місяць ми не раз переконувалися в тому, що колишніх коміків не буває.
У будь-якому випадку ці заяви ні до чого Зеленського не зобов'язують. Максима "Я вам нічого не винен" у поєднанні з "Я президент, я з вами говорю, як хочу" відобразила суть преЗедентской епохи, подібно до того, як інші максими, такі як "Держава - це я", "Гроші не пахнуть", "Інтелігенція - гівно" або "Нехай ненавидять, аби боялися" несли в собі суть і зміст інших епох. Втім, не можна виключити, що й ці установки будуть взяті президентом на озброєння в подальшому.
Якщо ж говорити про сьогодення, то реально працює президентська влада в Україні відсутній, і це не випадковість, а позиція того, хто спрямовує дії Зеленського. У поєднанні з пожвавленням різного роду реваншистських і мышебратских сил, яких в Україні більш ніж достатньо, це породило ерозію української державності, стала за останній місяць цілком очевидним явищем. Сценарій, передбачений мною ще в квітні, реалізовується на очах, у зв'язку з ніж минулий, 21-й саміт ЄС-Україна дійсно може стати останнім. У повній відповідності з побажанням преЗедента який, згідно статті 106 Конституції України, - ну, загалом, ви пам'ятаєте...