• USD 27
  • EUR 30.3
  • GBP 36
Спецпроєкти

Не золото не скіфів. За які артефакти насправді бореться Україна в Амстердамі

Історія з колекцією раритетів із кримських музеїв тягнеться вже понад сім років

Реклама на dsnews.ua

Сьогодні, 26 жовтня, Апеляційний суд Амстердама ухвалив, що так зване "скіфське золото" має повернутися в Україну, тому що воно "є частиною культурної спадщини держави Україна". Протягом наступних трьох місяців сторони можуть подати апеляції. Якщо це станеться, справу передадуть до Верховного суду Нідерландів.

За те, що музей Алларда Пірсона зберігатиме артефакти, Україна має заплатити 11 тисяч євро, ще 2 800 євро доведеться викласти за відшкодування витрат. Однак новина, безперечно, є позитивною — Україна ще на один крок наблизилася до повернення унікальних експонатів. "ДС" нагадує, як скіфське золото опинилось у Нідерландах, як Росія намагалася вкрасти експонати і за які саме артефакти бореться Україна в Амстердамі насправді.

Злоповісна історія розпочалася 3 липня 2013-го, коли в Рейнському крайовому музеї (Бонн, Німеччина) відкрилася міжнародна виставка "Крим. Золотий острів у Чорному морі: греки-скіфи-готи". Свої експонати для неї надали найбільші музеї та заповідники України: Музей історичних коштовностей (м. Київ), Національний заповідник "Херсонес Таврійський" (м. Севастополь), Центральний музей Тавриди (м. Сімферополь), Бахчисарайський та Керченський історико-культурні заповідники.

У лютому виставки перемістилися в музей Алларда Пірсона Амстердамського університету (Нідерланди), а за два тижні стався "Кримнаш". Після закриття виставки голландці збиралися швиденько повернути все Києву, але Росія оперативно висунула претензії на кримську частину експозиції. Голландські музейники опинилися перед непростим вибором. З одного боку, артефакти передавало Міністерство культури України, тому держава Україна є законним власником раритетів. З іншого — кримські музеї теж начебто законні господарі. У результаті виставка надовго "зависла" у Нідерландах.

Окупаційна влада Криму вустами директора Центрального музею Тавриди Андрія Мальгіна запропонувала Україні так званий "компроміс": "На цій виставці, крім наших експонатів, є предмети з Музею історичних коштовностей України, це знахідки з так званого Ногайчинського кургану. Цей курган знаходиться на території Криму — у Нижньогірському районі, у 70-ті роки його розкопав археолог Аскольд Щепинський, який чомусь узяв і віддав знахідки до Києва. Предмети з Ногайчинського кургану — це одна з перлин виставки, там дуже гарні речі, пізньоантичні, сарматських часів. І це теж кримська культурна спадщина. Ми не висуваємо претензій на повернення цих речей, а Київ має дати спокій нашим експонатам. Ось такий компроміс можливий і іншого я не бачу".

Простіше кажучи, ви віддаєте Росії відтиснене разом із Кримом добро, а за це ми не вимагаємо віддати на додачу ще й експонати з Київського музею коштовностей. Борець за "археологічну справедливість" (знайдене має бути в музеях за місцем знахідки) навіть не заїкнувся про долю археологічних знахідок, вивезених до Росії з того ж Криму за часів СРСР.

Реклама на dsnews.ua

У вересні 2014-го всі експонати з київською пропискою, зокрема й скарби згаданого Ногайчинського кургану, благополучно повернулися до Києва. Тим не менш досі і українські, і російські ЗМІ із завидною завзятістю саме фотографіями "Ногайчинського золота" ілюструють усі перипетії навколо кримської колекції, що застрягла в Голландії.

Скарби Ногайчинського кургану

У шістдесяті роки минулого століття силами України розпочалася споруда Північно-Кримського каналу. Одночасно було створено Північно-Кримську археологічну експедицію, завданням якої стало ретельне дослідження території, відведеної під будівництво. Від розкопок Ногайчинського кургану біля села Червоне (Нижньогірський район) нічого сенсаційного не чекали — більшість "степових пірамід" ґрунтовно почистили ще в давнину. Однак під насипом опинилося жіноче поховання — справжня "золота комора". У похованні виявили масивну 900-грамову спіралеподібну гривню з прикрашеними грифонами краями (її фото фігурує чи не в половині публікацій про "скіфське золото"), золоту діадему, велику золоту брошку і безліч дрібніших золотих і срібних предметів.

Головною родзинкою кургану стала невелика застібка-фібула у вигляді дельфіна, виготовлена з кришталю і золота. Ця прикраса — одна із найзнаменитіших історичних коштовностей України.

Спираючись на текст Аппіана Олександрійського "Мітрідатові війни" історики Юрій Зайцев та Валентина Мордвинцева висунули гіпотезу, що в цьому кургані було поховання дочки Мітрідата VI Євпатора. Знаменитий цар гостро потребував союзу з вождями причорноморських племен і, як писав античний історик: "Для зміцнення цього союзу віддав заміж за наймогутніших з них своїх дочок".

Історія позову

Одразу після закриття виставки в Амстердамі міністерства культури України та Росії виступили з вимогами передати "скіфське золото" саме їхнім представникам. Керівництво Музею Пірсона, не знаючи, кому конкретно повертати культурні цінності, звернулося до юристів для вирішення правової колізії. В офіційній заяві Музей Пірсона назвав ситуацію "унікальною" і підкреслив, що не може піти назустріч Києву чи Москві і чекатиме на вердикт "повноважного судді чи арбітра або ж угоди сторін". Після цього голландські музейники відмовилися від будь-яких подальших коментарів нібито через ризик впливу на правосуддя.

Випадок зі "скіфським золотом" справді унікальний. Міжнародне право на сьогодні не містить жодних рецептів дій у такому разі. Прийняті у 1970-му та 1995-му роках конвенції про захист культурних цінностей описують виключно процедуру повернення викрадених чи захоплених під час війни музейних предметів. У випадку ж із Кримом йдеться про окупацію з подальшою анексією.

Щоб повернути експонати, окупаційна влада півострова навіть погодилася визнати музеї "тимчасовою українською територією": у листопаді 2014-го "глава республіки Крим" Сергій Аксьонов повідомив журналістам, що до повернення цінностей кримські музеї, які мають відношення до експонатів, не перереєструватимуть за російським законодавством.

"Ми ліквідували в юридичному вигляді всі організації, які існували при Україні. Але установи, які відправляли цінності на виставку до Голландії, зараз ліквідації не підлягатимуть. Ми залишаємо їх у тому ж вигляді, щоб була можливість проведення всіх юридичних процедур [по поверненню цінностей ]", — заявив Аксьонов.

Тоді ж російська окупаційна влада від імені кримських музеїв подала в Нідерландах позов з вимогою повернути "скіфське золото", а у квітні 2015-го нідерландський суд схвалив запит України на участь у цьому процесі як зацікавленої сторони. "Експонати не можуть бути повернуті на окуповану територію, яка тимчасово перебуває не під українським контролем, їх треба передати безпосередньо державі Україна", — зазначили в українському Мін'юсті. Крім цього, Печерський районний суд Києва заочно наклав арешт на музейні експонати, що знаходяться в Амстердамі, а прокуратура відкрила кримінальне провадження через відмову музею Алларда Пірсона повернути зібрання старожитностей Україні.

У серпні 2015-го міністр культури РФ Володимир Мединський заявив: "Вилучення культурних цінностей із музею в умовах, визнаних міжнародним правом єдності та неподільності фактичного музейного фонду, — у всіх країнах приблизно однакове на цю тему законодавство — нас одразу відсилає за часів Другої світової війни. Приблизно тоді проходили переділи володіння музейними цінностями. Ну, ще Наполеон цим балувався, віз із Італії все, що міг".

Тобто, представник уряду країни-окупанта звинуватив сусіда, що зазнав російської агресії, в мародерстві. І це при тому, що в музеях Росії досі зберігаються і виставляються експонати, вивезені в роки Другої світової війни з музеїв України.

У грудні 2016-го Окружний суд Амстердама ухвалив, що всі експонати потрібно повернути Києву, оскільки лише суверенні держави можуть претендувати на об'єкти культурної спадщини. А вже Київ має розглядати претензії кримських музеїв. Але через апеляції з боку окупантів питання повернення експонатів знову "зависло".

У понеділок, 11 березня 2019-го, розпочалися нові слухання справи щодо так званого "скіфського золота". У разі позитивного для України рішення вже влітку реліквії повернуться до країни.

Предмет суперечки

Левова частка ЗМІ ілюструє статті про "скіфське золото", що застрягло в Амстердамі, першою картиною, що попалася в інтернеті. Втім, росіяни, які виставляють фотографію знаменитого скіфського гребеня з кургану Солоха, колись вивезеного з України до Ермітажу, — на правильному шляху. Про повернення цієї реліквії справді не завадило б поговорити.

Найпросунутіші використовують фотографії скарбів Ногайчинського кургану (сарматських, зауважимо, а не скіфських), які давно повернулися до Києва.

Насправді, золота скіфів серед "скіфського золота" практично немає. Чогось просто скіфського там теж досить мало

З колекції Кримського республіканського краєзнавчого музею (Центральний музей Тавриди) на виставку вирушили ряд ранньоскіфських, але анітрохи не золотих предметів: бронзове навершя (воно ж є символом музею), бронзовий котел і деталі кінської збруї, вівтар з некрополя Неаполя-Скіфського, унікальні ліпні керамічні судини у вигляді овець, а також низка артефактів періоду "Великого переселення народів".

Загалом установа надала 150 експонатів, загальна страхова вартість – 172 тис євро.

Колекція Бахчисарайського історико-культурного заповідника представлена експонатами пізньоскіфського та ранньосарматського періоду. Це посуд, золоті бляшки, що нашиваються на одяг, прикраси (персні та сережки), знамениті готські орлиноголові пряжки та плащові "пальчикові" застібки-фібули, мечі та деталі щитів. В основному це похоронний інвентар із Усть-Альмінського некрополя. Серед останнього і чотири китайські дерев'яні лакові скриньки середини I століття н. е.

Загалом музей надав 1400 предметів, страхова вартість – 400 тис. євро.

З колекції Керченського історико-культурного заповідника на виставку вирушили артефакти періоду Боспорського царства — антична скульптура "Зміїнога богиня — діва, що проростає", надгробки, теракотові статуетки, чорнолакова кераміка та ювелірні прикраси. Все це, зауважимо, до скіфів жодного стосунку не має.

Разом 190 предметів, страхова вартість — 696 тис. євро.

Національний заповідник "Херсонес Таврійський" надав пам'ятники епіграфіки (висічені на камені написи). Найцінніший — декрет на честь Сіріска, першого історика, який жив на території України. Згідно з декретом Сіріск у своїй праці описав "явлення Діви" (богиня — покровителька міста), а також відносини Херсонеса з Боспором та іншими сусідніми містами. За це він був нагороджений золотим вінком, а стела з ухвалою про це була виставлена у дворі храму Діви.

Крім епіграфіки у збірній експозиції представлені різьблені архітектурні деталі, фрагменти грецької кераміки з графіті, серед яких як написи-обереги, так і ділові, а також побутові записи. Усього – 28 експонатів, страхова вартість – 170 тис. євро.

Зі викладеного добре видно, що скіфського золота в спірних зборах практично немає, а нечисленні золоті вироби аж ніяк не головна частина колекції.

Що далі?

У публікаціях, присвячених позову навколо раритетів, майже не згадуються самі артефакти. Тут – чистої води політика. Росії надзвичайно важливо отримати колекцію, щоб потім використати цей факт для легітимізації на міжнародному рівні анексії Криму. Навіть гасло запущене: "Повернули Крим — повернемо й золото скіфів!"

Крім того, роздмухування істерії — ще один привід штовхнути Україну. Дуже показовим тут є спецвипуск програми "Вісті тижня з Дмитром Кисельовим". Там чудово все, починаючи із знаменитої пекторалі, на тлі якої величезними літерами значилося: "Поверніть золото скіфів!"

Тут і відвертий тролінг України ("все ваше скоро буде нашим"), і цілеспрямована маніпуляція — мовляв, кримське "скіфське золото" можна порівняти з цим раритетом. Майнув у кадрі і золотий скіфський шолом. Ось тільки не з Криму, а з кургану "Передерієва могила" на Донеччині. Показали з усіх ракурсів і скарби Ногайчинського кургану. Все вищезгадане ніколи не було предметом суперечки, а на момент виходу передачі в ефір вже майже два роки благополучно знаходилося в Києві.

Скринька дивного відеоряду відкривається просто: Кисельов чудово знав, про які експонати мова, але в очах обивателя вони дрібниці. А тут – золото! Скіфське!! Багато!!!

Для України політика також на першому місці: передача раритетів Києву — підтвердження неприйняття світовою спільнотою окупації та анексії Криму. На повернення колекції Україна грошей не шкодує. Згідно з повідомленням "Вісника державних закупівель" у жовтні 2015-го Міністерство юстиції України уклало угоду з міжнародною юридичною фірмою Bergh Stoop&Sanders NV щодо закупівлі юридичних послуг на суму 240 тис. євро. До того ж у Нідерландах наші раритети зберігаються не безкоштовно. Станом на 2016-й набігла сума у 110 тис. євро. Ще трохи й витрати на повернення та оплату зберігання історичних скарбів України зрівняються із ціною самих експонатів.

Проте відступати не можна, адже повернення колекції — захист територіальної цілісності нашої країни на історико-культурному фронті. А ось після того, як раритети повернуться до Києва, варто було б наголосити, що Україна готова будь-якої миті повернути експонати кримським музеям. Адже Крим — це Україна, а кримські музеї, відповідно, наші рідні українські заклади культури, які не зі своєї вини виявилися під брудним чоботом російського окупанта. Та й розділяти музейні експозиції, що склалися, — злочин проти культури. Тому Київ готовий відправити експонати на півострів.

Але є нюанс. Україна несе моральну та юридичну відповідальність за збереження загальнонародного культурного надбання, а контролювати долю повернутих до захоплених окупантами музеїв експонатів українська влада фізично не може. Так, Київ не зможе перешкодити вивезенню експонатів до Росії. Отже, Російська Федерація повинна дати письмові гарантії, що вона ретельно дотримуватиметься Конвенції ЮНЕСКО 1970 р. "Про заходи, спрямовані на заборону та попередження незаконного ввезення, вивезення та передачі права власності на культурні цінності".

Росія на найвищому рівні повинна гарантувати неухильне виконання Конвенції, насамперед, статті 11: "Вважаються також незаконними примусові вивезення та передача права власності на культурні цінності, які є прямим чи непрямим результатом окупації країни іноземною державою".

Як тільки Росія дасть гарантії, що не вивезе цінності з окупованої нею території України, а заразом визнає факт окупації, експонати можна буде пакувати.

Фото: flickr.com, elineskunstblog.nl, www.allardpiersonmuseum.nl, DW.COM, ru-sled.ru

    Реклама на dsnews.ua