Павло Паштет Белянський: "Ми обслуговуємо вантажі в Крим та в Донецьк. Хіба гроші важливіше людського життя?"
Лена, медсестра 93-ї бригади, пішла в АТО з родини другий. Першою на війну поїхав чоловік, офіцер тієї ж бригади. У селищі Дніпропетровської області залишилася мама Олени і двоє дочок, семи і двадцяти років. Квартиру в Дніпрі Олена з чоловіком вирішили купувати тоді ж, перед самим від'їздом на війну. Продали, що було цінного, влізли в борги по родичам, на залишок суми взяли кредит у банку. Раптом вб'ють, а так хоч щось залишиться дочкам.
Тоді ж старша дочка переїхала в Дніпро і влаштувалася працювати оператором call центру в транспортну компанію з офісом в центрі міста.
У перший відпустку Лена приїхала додому через чотири місяці. На кухні нової квартири, абияк обставленій і не затишній, пила з донькою чай і розповідала про війну, про поранених бійців, про вбитих, зібраних в невеликі кульки, про життя на передовій.
На загальних зборах транспортної компанії дочка виступила через кілька днів.
- На війні гинуть наші хлопці, українці, - сказала вона тремтячим голосом. - А ми обслуговуємо вантажі в Крим та в Донецьк. Хіба гроші важливіше людського життя?
На неї зашуміли. Жінки з колцентру кричали, що у них діти, їх треба годувати, а у цієї соплі ні роду, ні племені, а туди ж, вчити лізе.
- Я вам всім заявляю, що не буду обслуговувати жоден замовлення в Крим чи на Схід країни, - зло пообіцяла вона зборам. Їй урізали зарплату. І засунули приймати дзвінки за якийсь безперспективною області України. Не знаю, з якої саме. Так вона ще втратила гроші і з відсотків від угод. Звільнити не ризикнули, все таки батьки АТО.
Вона думала звільнятися. Плакала і жаліла себе. А потім вирішила - ось він, мій фронт, моя війна звичайної двадцятирічної дівчини.
Вона взялася сама обдзвонювати клієнтів. Вона билася за кожного замовника.
Через два місяці директор компанії зібрав чергову нараду колективу.
- У нас є молода співробітниця колцентру, яка вступила в конфлікт з колективом, - сказав він. - За це її спільним рішенням поставили на безперспективну область. Я проаналізував показники. Зараз ця галузь у нашій компанії єдина, яка демонструє позитивну динаміку приросту клієнтів та обігу. Я згоден, ми погано працюємо з потенціалом України і тримаємося за старих клієнтів. Сьогодні я підписав два накази. Про припинення роботи з Кримом і Сходом країни. І другий - про призначення двадцятирічної працівниці начальником колцентру.
Цю реальну історію днями моїй дружині розповіла Олена, медсестра 93-ї бригади, про своєї доньки, у якої своя війна, свій фронт звичайної двадцятирічної дівчини.