• USD 27.7
  • EUR 32.8
  • GBP 36.4
Спецпроєкти

"Майстерня мрії" проти системи. Як працює в Україні справжня інклюзивна освіта

Соціальне підприємство допомагає молоді з інвалідністю — попри карантин та упередження

Фото: Анна Іванічева
Фото: Анна Іванічева
Реклама на dsnews.ua

Анна Іванічева не відповідає стереотипам. Це молода дівчина з дредами, яка скоріше нагадує студентку, ніж підприємицю. Усміхнена, трохи сором’язлива. Утім вона — засновниця унікального соціального бізнесу у Львові. "Майстерня мрії" — це ініціатива, яка прагне поєднати підприємництво та громадську діяльність. У "Майстерні…” продають трав’яні збори, а за виручені кошти фінансують центр для молоді з ментальними порушеннями.

Це — місце для спілкування та навчання, яке приймає більше десяти відвідувачів. Протягом дня вони займаються арттерапією, працюють над саморобками, беруть участь у майстер-класах, готують та грають в ігри. Центр дає можливість молоді з ментальною інвалідністю соціалізуватися після закінчення шкіл, коли цим людям складніше завести нові знайомства і багато з них постійно залишаються вдома. 

Будуючи "Майстерню…": з чого починався соціальний бізнес

"З ідеєю "Майстерні…” все було дуже просто — мені завжди хотілося допомагати іншим, але здавалося, що в нашій країні таких людей немає, що всі вони живуть десь далеко", — ділиться Анна. Пояснює — створити організацію її надихнув попередній досвід.

Анна навчалася на ІТ-спеціаліста, але, вже здобувши освіту, зрозуміла, що хоче займатися чимось іншим. Тому вирішила не йти працювати за спеціальністю, а пошукати те, що її справді цікавить. "Мені пощастило бути волонтером в одній організації, яка працює з людьми з ментальними порушеннями", — ділиться Анна. Волонтерство переросло в роботу, і дівчина долучилася до команди вже як працівник.

"У цей же період я познайомилася із людьми, які мали схожі погляди", — розповідає Анна. Робота допомогла дівчині залишатися у цій сфері. Вона відвідала США, де дивилася, як працює соціальний бізнес, і зрозуміла, що таких проєктів дуже бракує в Україні. Повернувшись, дівчина вирішила спробувати втілити схожу ініціативу вдома.

Реклама на dsnews.ua

"Майстерня…” відрізняється від більшості бізнесів тим, що прибуток — не самоціль, а можливість будувати спільноту. Продажі забезпечують роботу організації, пояснює Анна. На відміну від інших соціальних проектів, "Майстерня…” сама фінансує оренду приміщень, а також заняття для молоді з інвалідністю.

"Майстерня мрії" дає побачити, що громадські організації можуть працювати незалежно від спонсорів, а самі заробляти на своє існування", — продовжує засновниця. Її бізнес працює як з окремими клієнтами, так і з великими організаціями, а також будує партнерство зі схожими установами. З початку карантину, щоправда, почалися труднощі, але команда не припинила роботу і перейшла в режим онлайн. 

Завдяки успішній бізнес-ідеї, ініціативі вдається утримувати центр денного перебування для молоді з ментальними порушеннями. Зараз у "Майстерні…” є дванадцять постійних відвідувачів. Це молодь із аутизмом, синдромом Дауна та іншими, більш рідкісними відхиленнями.

Фото: Анна Іванічева
Фото: Анна Іванічева

"Майстерня мрії" допомагає соціалізуватися. Ми створюємо простір, куди можуть прийти молоді люди, навчитися чогось нового, що їм знадобиться в життя, гарно провести час, знайти собі друзів", — ділиться Анна. Кожного дня відвідувачі допомагають команді, вчаться та будують свою маленьку спільноту. Окрім цього, група займається арттерапією і працетерапією і створює саморобні вироби, які теж можна придбати в організації.

Для багатьох відвідувачів "Майстерня…” — це унікальна можливість розширити коло спілкування, адже в місті, як і загалом в Україні, бракує ініціатив для людей з ментальними порушеннями. Часто молодь просто сидить в квартирах, бо занять за її межами майже немає. 

Робота всупереч карантину

"Майстерня мрії" була створена, тому що був великий запит від батьків, які мають дорослих дітей з ментальними порушеннями, — продовжує Анна. — Ці люди не мають де проводити час, і після закінчення школи часто залишаються ізольованими у себе вдома".

"Разом ми навчаємо наших відвідувачів різних побутових справ, даємо навички самообслуговування, — ділиться Анна. — Гуртом граємо в настільні ігри та розмовляємо, ділимося останніми новинами, інколи ходимо в кіно, їздимо на екскурсії до Львова або за його межі". Щоправда, карантин змінив плани — проєкти у центрі припинилися, спільні заняття почали відновлювати лише недавно.

Під час пандемії Анна та її команда зустрічалися лише онлайн — аби продовжувати роботу організації в новому режимі та підтримувати спільноту. Це змінило й завдання бізнесу.

"За час карантину ми запустили власний сайт, працюємо над внутрішніми процесами, оптимізовуємо все, що можна оптимізувати", — пояснює Галина, асистентка "Майстерні мрії", що лише недавно стала частиною проєкту. 

"Я вирішила долучитись [до "Майстерні…”] з дуже простої причини — бо розуміла, що ця тема — актуальна в нашому суспільстві. На мій погляд, держава недостатньо робить для соціалізації молоді з ментальною інвалідністю, і прекрасно, що є такі недержавні організації, які займаються цим питанням", — розповіла вона.

І Галина, і відвідувачі відчули значний вплив карантину на роботу центру. "Майстерня…” — це в першу чергу бізнес, хоча й соціальний, тому неможливість продати чай може припинити фінансування самого центру. Закриття крамниці підштовхнуло команду більше зосередитися на онлайн-роботі.

Окрім цього, як і будь-якому іншому бізнесу, "Майстерні…” доводиться давати раду із багатьма бюрократичними питаннями. Наприклад, до виготовлення трав’яних чаїв організація залучає професійних травників, які безпосередньо заготовляють сировину, сушать її, допомагають змішати в правильних пропорціях збори. Після цього потрібно виробити усі необхідні документи для сертифікації, які можуть просити більші клієнти. За словами Галини, це "дуже довгий бюрократичний процес". Вона додає: "Коли ми закінчимо, тоді, сподіваюся, зможемо працювати з великими та стабільними покупцями, і це нам теж дасть стимул для розвитку".

Фото: Анна Іванічева
Фото: Анна Іванічева

Після відновлення повноцінної роботи команда хоче збільшити кількість відвідувачів, а також можливість їх приймати — зокрема, створити більше умов, аби всі, хто приходить у "Майстерню…", почувалися комфортніше, розвивалися і мали цікаве заняття. Також планують поїхати наприкінці літа в Карпати на відпочинок — для відвідувачів це буде перша велика самостійна вилазка далеко за Львовом. Інша ціль — розширити кількість "Майстерень…” в місті та за його межами.

Про що мріє "Майстерня мрії"

Мережа "Майстерень…” — це амбіційна мета організації. Наразі вона лише одна у Львові, але команда мріє відкрити нові центри, які б приймали більше відвідувачів та служили для молоді з ментальними порушеннями. Містяни не завжди мають змогу дістатися до "Майстерні…”, або й не знають про її існування. "В ідеалі ми б хотіли мати мережу таких майстерень, куди б люди приходили і добре почувалися в класному і дружньому колективі зовсім поруч," — пояснює Галина.

Розширення роботи "Майстерні…” мало б допомогти схожим соціальним бізнесам розвиватися в Україні, а також подолати чимало упереджень стосовно людей з ментальними порушеннями. "Майстерню…” можуть відвідувати усі, бо мета ініціативи — створити майданчик для спілкування там, де його раніше не було. 

"Майстерня…" порушує проблему інклюзивної освіти в Україні, яка в нашому суспільстві — доволі нове явище. Воно передбачає створення умов для людей з особливими освітніми потребами, аби вони могли безперешкодно відвідувати школи та реалізувати себе разом з іншими учнями. А також має на меті покласти край розділенню, де школярів з інвалідністю відмежовують від решти. Інклюзивна освіта включає створення інфраструктури — центрів та інших організацій, які б допомагали випускникам після завершення навчання, а також подоланню табу та упереджень. 

Загалом, в Україні близько 165,000 дітей, які мають особливі освітні потреби, і лише 6% шкіл, де є інклюзивні класи. Як результат, більшість молоді з ментальними порушеннями не має змоги соціалізуватися та навчатися разом з іншими. Для цього в країні бракує фахівців, умов у школах та фінансування. 

Інша велика проблема — це стигматизація таких дітей. Їхні однокласники зазвичай далекі від упереджень, але більшість стереотипів і ворожого ставлення йде від дорослих — батьки часто проти інклюзивної освіти, бо думають, що це погіршить якість класів або зашкодить решті школярів. 

Кількість інклюзивних класів зростає, і найбільше їх — у Києві та інших великих містах. Попри це, можливостей недостатньо, особливо в містечках чи селах. Там бракує не лише класів, але й організацій, куди можна прийти після школи. Натомість такі центри, як "Майстерня..", можуть стати містком між людьми з інвалідністю та спільнотою.

"Найбільшим викликом напевно є те, що це в першу чергу — робота з людьми, — ділиться Анна. — Дуже важливо вміти знайти до кожного ключик, достукатися і знати спільну мову". Її досвід соціального підприємства — не з легких, адже, як і кожний бізнес, він не дає гарантій на успіх. Попри це, Анну така робота надихає. "Найбільше радості приносить, коли ти бачиш, що наші відвідувачі роблять якісь маленькі перемоги, — говорить дівчина. — Хтось навчився зав’язувати шнурівки, хтось допомагає вдома з приготуванням їжі, а хтось навчився тримати ножиці і щось вирізати".

На думку Галини, дорослішання та розвиток відвідувачів — найбільша винагорода для соціального бізнесу. "Мені подобається відчувати, що я є частиною певних змін у суспільстві, змін у ставленні до людей з ментальними порушеннями, — підсумовує вона. — І найбільше радує бачити, як наші відвідувачі стають відкритішими для світу".

    Реклама на dsnews.ua