Злочин і мракобісся. Коли Росія депортує з Криму всіх українських перебіжчиків
Бог, як відомо, не фраєр. Він все бачить. Днями в, прости господи, газеті "Комсомольская правда" з'явилася стаття "За що позбавляють російського громадянства жителів Криму. Слідство веде Скойбеда", де російська пропагандистка написала про те, що в окупованому Криму позбавили громадянства якогось Олександра Шкітова - "заступника прокурора Сімферополя".
Подія, прямо кажем, неординарне. Біженців з Донбасу - сім'ї бойовиків, а також найманців, які приїхали в Крим на лікування", було діло, - видворяли. Російська преса писала про 200 000 "біженців з Донбасу", яких з Криму вивезли на Далекий Схід. Але Шкітов - це зовсім інше. За те, що він підтримав Наталію Поклонскую в її боротьбі проти "Матільди" і виніс місцевим кінотеатрам попередження про неприпустимість демонстрації трейлера "Матільди", його спочатку звільнили з займаної посади, а потім позбавили російського паспорта.
Несподівано з'ясувалося, що російське громадянство Шкитовым було отримано незаконно, так як адреса проживання, вказаний в анкеті, не відповідає дійсності. Загалом, "вас тут не стояло".
В інтерв'ю радіо "Комсомольская правда" Шкітов повідомив, що прийняв рішення про заборону трейлера на підставі експертизи, надісланої Поклонської, у відсутності начальства і у відповідності зі своєю совістю: "Я щотижня ходжу в церкву, молюся на ікони і вважаю неприпустимим знущання над святими... Мрію, щоб моя дружина була хоч трохи схожа на царицю Олександру Федорівну", - сказав він. Наталія Поклонська вже розпочала інформаційну кампанію на захист свого заступника, заявивши, що все це нападки на неї особисто.
Про що ця історія? Про мракобіссі? Про заслуженою каре для зрадників? Про "яке їхало - таке й здибало"? - Всього потроху. Але головне, вона про Шкитове і йому подібних. Олександр Шкітов - уродженець Донецька, працював з Поклонської в Генеральній прокуратурі Києва, виступав обвинувачем у справі Юлії Тимошенко й міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, а після перемоги Майдану втік у Крим, де був призначений заступником "прокурора республіки з міжнародних зв'язків".
Пізніше Шкітов був переведений в "заступники прокурора Сімферополя", і можна не сумніватися, що до переслідувань в Криму він причетний так само, як і його колишня начальниця. Шкітов - ніякий не російський патріот, яким його намагається представити Наталія Поклонська. Він боягуз, зрадник батьківщину і перейшов на бік ворога, щоб уникнути справедливого покарання за злочини, вчинені ним на догоду бандитського режиму Януковича. Думається, що раптове загострення православ'я головного мозку, еротичні фантазії з приводу імператриці - все це теж лише спроби сподобатися новим господарям. Це історія про брехню. Про те, що кожен її "герой" не є тим, чим хоче здаватися.
Уляна Скойбеда, ведуча "журналістське розслідування", - безсовісна пропагандистка, яка в запалі "путиноистерии" написала статтю з підзаголовком "Часом шкодуєш, що з предків сьогоднішніх лібералів нацисти не наробили абажурів. Менше було б проблем".
Наталія Поклонська, прикидывающаяся блаженної захисницею Миколи ІІ, - кар'єристка, яка намагається заслужити любов росіян, маніпулюючи їх самими темними інстинктами. Шкітов, про який його біографія говорить краще всього іншого, - послужливий прокурор, який вирішив вислужитися на політично мотивованих кримінальних справах. Це історія про те, як вчинили злочин рано чи пізно стають зрадниками, сподіваючись сховатися на окупованих територіях і за "мироточащими" іконами. У переступили закон чиновників особлива мотивація. Вони бояться українського правосуддя, тому служать "російського світу" більш несамовито, лютіше, ніж звичайні росіяни з промитими мізками.
Історія з позбавленням громадянства Шкітова - це ще й сигнал. Росія почала втомлюватися від українських громадян, які перейшли їй в служіння. Вони були потрібні для картинки, як доказ братства народів. Такі собі хороші українці, яких російська пропаганда протиставляла нам - "бандерівцям".
Сьогодні, коли потреба в них відпала, їх тихо видавлюють з Криму. Виявляється, в Криму давно працює комісія, яка займається позбавленням російського громадянства тих, хто отримав його в 2014 р. Тільки по Севастополю налічується близько 2300 "лишенцев". Велика частина тих, хто зрадив присязі, перейшов на роботу в ФСБ, залишився в судах, прокуратурі, зробили це аж ніяк не з любові до Росії. Всі ці гасла про камені з неба - це теж була брехня. Перебіжчики не збиралися терпіти позбавлення. Ще чого! Вони просто хотіли залишитися в Криму, тому і відвернулися, коли прийшов час робити моральний вибір.
Хотілося б закінчити словами про те, що "так їм і треба". Просили Росію - отримуйте! Хотілося б позловтішатися, але не виходить. Всі ці люди, яких сьогодні позбавляють аусвайса країни-окупанта, коли порахували, що окупація Криму - це їх найбільша в житті удача. Нічого, крім презирства, така формула успіху викликати не може. Те, що відбувається сьогодні з ними, цілком заслужено і закономірно. Стаття Скойбеды, де вона обурюється "видворенням патріотів Росії", - це теж брехня. Адже спеціальна комісія працює в Криму. В Уфі або Магадані новонаверненим російським громадянам нічого не загрожує. Всі сльози та голосіння Скойбеды - це натяк. Не хочете бути выдворенными в Україну - біжіть у Сибір, за Полярне коло. Тобто подалі від кримської землі. Читаючи повідомлення про те, як зрадників видворяють з Криму, хочеться побажати їм не розслаблятися. Те, що відбувається з ними - це ще не справедливе покарання. Це легкий бриз, передвіщає бурю.
