Адміністративна послуга. Чи може держава полегшити перехід у ПЦУ
Для успішного голосування за законопроект достатні 229 голосів вдалося зібрати не з першого і навіть не з другої спроби. При цьому спікеру Андрію Парубію довелося особисто виганяти з президії Вадима Новінського, який намагався перешкодити голосуванню. Але проблеми у цього законопроекту аж ніяк не обмежуються труднощами зі збором голосів. Тим більше, що підготовка до цього голосування почалася незабаром після створення ПЦУ і отримання нею Томосу про автокефалію.
На сьогоднішній день більше 70 парафій по всій країні вже перейшли у Православну церкву України. Щоб прискорити цей процес, президент Петро Порошенко навіть відправився в регіони з поїздками, які злі язики вже обізвали "Томос-туром". Втім, візити президента з Томосом пахвою і справді викликають деяке здивування: створення ПЦУ - справа, звичайно, архіважлива, але так потрібно президенту роз'їжджати по країні і красуватися на тлі свічок та ікон? Тим більше, що поїздки за державний рахунок. "Томос-тур" президента, звичайно, легко пояснити прийдешніми виборами. І, поклавши руку на серце, слід визнати, що навряд чи будь-який інший президент втратив би можливість покрасуватися поруч з історичним документом і приписати собі левову частку заслуги в його отриманні.
Але не Томосом єдиним. У процес створення ПЦУ активно включилася і Верховна Рада. Ще в минулому році парламент прийняв законопроект, що зобов'язує УПЦ МП змінити назву. Закон передбачає, що релігійна організація з центром в державі, яка вчинила військову агресію проти України і тимчасово окупувала її територію, зобов'язана відображати приналежність до такої організації за межами країни. А таких організацій в країні аж одна - УПЦ МП, хоча в останній заперечують факт керівництва з Москви. Мовляв, "УПЦ МП заснована на Соборі Української православної церкви і центр її знаходиться в Києві, а ваша ПЦУ - взагалі неканонична". Тут, втім, у Петра Олексійовича днями резонно заявили, що це РПЦ сама неканоничная, і взагалі - свій Томос покажіть.
Але в справі створення ПЦУ зміна назви головного конкурента - не найважливіше. Камінь спотикання - перехід парафій під юрисдикцію нової церкви і поділ майна. І цей процес поки що йде, прямо скажемо, досить повільними темпами. З часу проведення Об'єднавчого собору в Софійському соборі пройшов вже місяць. За цей час про перехід під крило ПЦУ заявило близько семи десятків громад. Тим часом в УПЦ МП - більше 12 тис. парафій. Якщо перехід буде тривати такими ж темпами, то для того щоб всі приходи УПЦ МП перейшли у Православну українську церкву, знадобиться більше 14 років. Втім, розраховувати на повне перепідпорядкування структур УПЦ ПМ нової церкви, звичайно, не варто. Як і прогнозувати, яка частка громад вирішить перейти в ПЦУ.
Щоб пожвавити цей процес, у Раді вирішили винести на розгляд нардепів два законопроекти, які подаються, до речі, ще два роки тому. Один з них стосується безпосередньо процесу переходу громад в ПЦУ, у другому мова йде про особливості функціонування релігійних організацій, керівний центр яких знаходиться в країні-агресора. Ці закони разом з вже прийнятим законом про перейменування в УПЦ МП, а також проросійських українських партіях вже називають не інакше, як рейдерськими. Мовляв, держава легалізує банальне "віджимання" храмів у своїх інтересах і втручання в роботу церкви. Зрозуміти таку стурбованість легко - за різними оцінками, доходи від діяльності УПЦ МП складають майже половину всіх доходів РПЦ.
Що стосується законопроекту № 4128, то, згідно із запропонованими змінами, релігійна громада отримає право змінювати прихід, реєструючи нову редакцію статуту або змін до нього. Таке рішення має бути прийнято простою більшістю присутніх на зборах громадян, які належать до релігійної організації. При цьому належність людини до релігійної громади визначає її самоідентифікація з цією релігійною громадою, підтвердженням чого є її участь у релігійному житті громади.
Прихильники УПЦ МП моментально заявили, що після прийняття законопроекту в церкву швиденько зможуть заскочити титушки, сказати, що вони дуже хочуть бути частиною цієї громади, і одразу ж проголосувати за перехід парафії під іншу юрисдикцію. "Прийняття законопроекту призведе до "каруселям" псевдоправославных титушек, які силою будуть відбирати храми", - заявив днями заступник голови фракції "Опозиційного блоку" Олександр Вілкул.
Схожі історії вже були - в Європейському суді з прав людини слухали справу "Свято-Михайлівська парафія проти України". Правда, там "рейдерами" виявилися "парафіяни" УПЦ МП. Громада церкви в Дарницькому районі Києва вирішила перейти в УПЦ КП, однак частина керівництва громади за допомогою раптово утворилася підтримки з нібито парафіян церкви прийняла рішення про перехід до УПЦ МП. Справу порушили ще в 2001-му, рішення по ньому винесли в 2007-м.
У рішенні ЄСПЛ, зокрема, зазначено: "Релігійні об'єднання мають право на власний розсуд визначати спосіб, яким вони будуть приймати нових і виключати існуючих членів. Внутрішня структура релігійної організації та норми, які регулюють членство в ній, повинні розглядатися як спосіб, за допомогою якого такі організації висловлюють свої погляди і дотримуються своїх релігійних традицій. Суд зазначає, що право на свободу віросповідання виключає будь-які повноваження держави оцінювати легітимність способу вираження релігійних поглядів". Простіше кажучи, держава не має права вказувати релігійної організації, кого приймати в свої члени.
Власне, закон № 4128 критикували і експерти. Так, наприклад, в Інституті релігійної свободи відзначили, що закон, серед іншого, не враховує специфіку релігійних громад з фіксованим членством, або чіткими вимогами до членства у власних статутах (наприклад, хрещення, катехизація, обрізання та ін). Так що в разі прийняття закону неминуче виникне суперечність між діючими статутами та законодавством. До того ж є питання до термінології, вжитої у документі. Словом, експерти порадили не гарячкувати і ретельно підійти до прийняття законопроекту, щоб на Україну більше не подавали позови до ЄСПЛ.
Вмовляння експертів вплинули: спікер Андрій Парубій заявив, що законопроект № 4128 необхідно доопрацювати. Мовляв, не врахували в ньому деякі процедурні та юридичні нюанси, а закон треба приймати, бо процес створення ПЦУ - "питання національної безпеки". Так що Парубій у понеділок, 15 січня, звернувся до Комітету з питань культури і духовності з проханням розробити новий законопроект з урахуванням рекомендацій ЄСПЛ, розглянути його на засіданні комітету 16 січня і вже 17 винести його на розгляд парламенту та негайно затвердити. Разюче завзяття, враховуючи той факт, що попередній закон два роки мирно лежав у Раді. "Сьогодні по всій країні десятки громад проводять збори, щоб приєднатися до єдиної Православної церкви України. І наше завдання парламенту - максимально долучитися до того, щоб цей процес був неконфліктним, юридично виваженим і грамотним", - заявив спікер Парубій під час погоджувальної ради.
На засіданні парламентського комітету з питань культури і духовності законопроект допрацювали і рекомендували Раді прийняти його в першому читанні і в цілому. Поки відомо, що назва закону виклали в такій редакції: "Про внесення змін у деякі закони України про підпорядкованість релігійних організацій та процедуру реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи".
Про те, що процес "розподілу майна" може бути досить болючим, говорять і експерти, і самі священнослужителі. Так, наприклад, у Києво-Печерській лаврі давно лякають парафіян історіями про те, що злісні радикали в будь-яку хвилину можуть вдертися в обитель і викинути звідти всіх без розбору - он, навіть боксер Усик заявив про намір грудьми захищати божих людей. Йти ж добровільно ченці з Лаври не збираються.
Навіть більше: днями настоятель Києво-Печерської лаври Павло заявив, що за його проклять загинули музейники, які працювали в майстерні: "У храмі ремонтні майстерні. Були відкриті дискусії про виселення цих майстерень... І я сказав, що помруть, якщо не підуть. І в один день три людини померло".
Словом, чи то ще буде - в Лаврі підкреслюють, що підняли монастир з руїн і не збираються все це віддавати "розкольникам". Правда, в Мінкульті он кажуть, що десятка цінностей після дбайливих господарників все-ж недорахувалися.
Однак Рада має намір максимально закрутити гайки НМЦ МП. Так, законопроект 4511 передбачає, що всі громади НМЦ МП повинні перереєструватися в державних органах влади протягом трьох місяців (а їх, нагадаю, понад 12 тис.), а центральне і регіональне керівництво церкви не можна буде призначити без погодження з центральним органом влади, який реалізує державну політику у сфері релігії, тобто без санкції Мінкульту/Кабміну. Найбільш імовірний розвиток подій - УПЦ МП просто буде жити за старими правилами, незважаючи на норми закону, зберігаючи і назва, і майно. Судові ж перспективи таких справ поки виглядають досить туманними.
Створення єдиної Православної церкви України, безперечно, подія величезного державного та історичного значення. Правда, надмірний піар президента у промоції Томосу і завзяття нардепів у прийнятті "навколоцерковних" законів змушують громадян говорити про церкву виключно в контексті заданої президентом парадигми "Геть від Москви!". Місцями це відділення починає походити на анекдотичне "на зло кондуктору куплю квиток і піду пішки". Але тут вся справа у виборах: проукраїнські сили відстоюють ПЦУ, проросійські - УПЦ МП. Так що розділ церковного майна перетворюється в питання політичне. Втім, без прийняття законів про перехід парафій і діяльності УПЦ МП навряд чи вдалося б оформити "церковне розлучення" цивілізовано.