Шість років паузи та новий старт. Як BTS знову захоплюють глобальний ринок поп-музики

Першим синглом із нового альбому став трек "Swim" — кліп на нього зняла українка Таню Муїньйо, відео з’явилося на YouTube у п’ятницю і до сьогоднішнього ранку встигло набрати 47 мільйонів переглядів. Вітрила на сонці, підзорні труби в руках учасників — усе це виглядає не лише красиво, але й дещо архаїчно (очевидно навмисно), що вигідно контрастує з ультрасучасним звучанням самого треку. На борту корабля, що розтинає хвилі, красується назва нового альбому — тим часом "Arirang" уже встановив рекорд за кількістю стримів у перший день релізу серед альбомів 2026 року на платформі Spotify і встиг зібрати захоплені рецензії як у корейській, так і в західній пресі.

Учасники "BTS" і справді подорослішали не лише як особистості, а й як музиканти — новий альбом справляє враження цілісної роботи з єдиним настроєм, а не різношерстого зібрання бездоганно сконструйованих синглів, створених на безперебійно працюючому поп-конвеєрі. "Arirang" (назву альбому дала найулюбленіша й найшанованіша народна пісня, що є чимось на кшталт неофіційного корейського гімну) є серйозною заявкою на майбутнє — зрештою, бой-бенд із більш ніж десятирічною історією просто зобов’язаний еволюціонувати, якщо в плани учасників не входить перетворення на посміховисько.

Вчорашній годинний концерт на площі Кванхвамун спостерігали, окрім власників 22 тисяч безкоштовних квитків у огороджену зону, ще десятки тисяч людей, що розташувалися в околицях — зокрема й туристи з Європи та Америки. Але, звісно, основною аудиторією були мільйони глядачів Netflix, оскільки концерт транслювався наживо. Виступ відбувся попри те, що незмінний лідер гурту RM пошкодив гомілкостоп під час репетицій.

Семеро з "BTS"

Склад "BTS" (колись ця абревіатура розшифровувалася як "Bulletproof Boy Scouts", тобто "Куленепробивні бойскаути", пізніше учасники віддавали перевагу трактуванню "Beyond the Scene", натякаючи на вихід за межі звичного іміджу) не змінився — до нього, як і раніше, входять згаданий RM, Suga, Кім Сокчін, Чімін, Ві, Джей-Хоуп і Чонґук. Кожен із них заслуговує на окреме представлення.

Отже, RM, він же Кім Намджун. Йому тридцять один рік, народився в Сеулі, виріс у місті Коян. Добре знає англійську з дитинства — але не стільки завдяки підручникам і словникам, скільки улюбленому серіалу "Друзі". Тоді ж Кім зацікавився репом — у цьому випадку його першими кумирами були Epik High, хіп-хоп-гурт із Сеула. Пізніше Кім захопився надзвичайно популярним у нульових Емінемом — за порадою шкільного вчителя. Кім почав писати вірші (він розміщував їх на поетичному сайті, його хвалили як автора, але по-справжньому прославитися як поету не вдалося), а згодом і пісні. Деякий час юнак навчався в Новій Зеландії. Приблизно з 2007 року Кім почав читати реп і поступово перетворився на доволі відомого виконавця — щоправда, в андеграундному середовищі.

Кім, тим часом, не забував про навчання — не в останню чергу тому, що батьки були категорично проти будь-якої професійної кар’єри в музиці. Але Намджун і справді був здібним студентом — на вступних іспитах до університету він показав блискучі результати з математики. Кім почав відвідувати заняття, але все ж переконав матір дозволити йому серйозно зайнятися кар’єрою. Спочатку його сценічним псевдонімом було загрозливе Rap Monster — тепер же Намджун віддає перевагу трактуванню RM як Real Me, тобто "Справжній я". Кім — власник приємного баритона, а ще — вражаючої колекції творів мистецтва.

Що стосується Suga, то його справжнє ім’я — Мін Юнгі, музикантові тридцять три роки. Народився в південнокорейському місті Тегу, був молодшою дитиною у великій родині. Вже в ранньому підлітковому віці Сюґа не лише писав пісні, а й серйозно захоплювався звукозаписом — коли йому виповнилося 17, він уже працював у професійній студії. Як і RM, Сюґа був доволі відомою фігурою в місцевій андеграундній реп-спільноті (тоді він виступав під псевдонімом Gloss), але не забував і про освіту — Мін Юнгі закінчив університет, його перша спеціальність — "Телерадіомовлення та розваги". Це не задовольнило амбітного Сюґу, і він продовжив академічну кар’єру, почавши вивчати бізнес-адміністрування в медіа та рекламі.

Сюґа, тим часом, є й доволі скандальною особистістю в складі "BTS" — у 2024 році він упав з електросамоката під час нічної поїздки Сеулом. У поліцейській дільниці було встановлено рівень алкоголю в крові, після чого Сюґа сплатив штраф. Музикант вибачився і був гаряче підтриманий відданими фанатами. До речі, разом із Чіміном Suga може похвалитися найуспішнішою серед учасників "BTS" сольної кар’єрою — його альбом "D-Day", випущений навесні 2023 року, посів друге місце в американських чартах.

Ну а Чімін (повне ім’я — Пак Чімін) родом із міста Пусан, пізніше разом із родиною переїхав до Йонсану. Ще будучи школярем (зараз йому 30) Чімін серйозно захопився танцями і почав відвідувати заняття в танцювальній академії, демонструючи особливий талант у поппінгу та локінгу, вуличних танцях. Крім цього, Чімін закінчив університет — за тією ж спеціальністю, що й Сюґа. У гурті він — головний танцівник (і найбільший перфекціоніст, за його власним зізнанням), крім того, шанувальники і особливо шанувальниці небезпідставно вважають голос Чіміна найсексуальнішим у гурті.

Кіму Сокчіну, він же просто Джин (Jin), тридцять три роки, наприкінці минулого десятиліття він закінчив університет Конкук, де, зокрема, вивчав акторську майстерність. Просто на вулиці привабливого хлопця помітили представники Big Hit Entertainment (на той час південнокорейський конгломерат, заснований у нульових як музичне агентство, головна "контора" "BTS" від самого початку) і запропонували пройти прослуховування — решта вже історія. Є затятим захисником тварин.

Джей-Хоуп (j-hope) народився в місті Кванджу, йому тридцять два роки, справжнє ім’я — Чон Хосок. Як і Чімін, є чудовим танцівником — до того, як приєднатися до "BTS", Джей-Хоуп танцював у команді Neuron і ще в 2008 році став переможцем національного танцювального конкурсу. Джей-Хоуп першим із учасників гурту почав виступати як сольний артист — влітку 2022 року він вийшов на головну сцену великого американського фестивалю Lollapalooza, ставши першим південнокорейським хедлайнером в історії. Сольний матеріал Джей-Хоупа також виявився особливо популярним у Британії.

Шостому учаснику Ві (V) виповнилося тридцять років наприкінці минулого грудня — він народився в Тегу, з дитинства захоплювався музикою, не лише вокалом, а й грою на духових інструментах, зокрема його зацікавили можливості й звучання саксофона. З 2013 року є одним із чотирьох основних вокалістів "BTS", його псевдонім означає, звісно ж, "Victory", тобто "перемогу". Ще у 2016 році Ві знявся в історичному серіалі "Хваран: Початок" — у титрах зазначено його справжнє ім’я, Кім Тхехьон. Ві має хриплуватий баритон, але може без проблем співати і фальцетом. До речі, саме з його подачі фіолетовий колір став символом гурту та армії його фанатів.

І, нарешті, наймолодший вокаліст гурту Чонґук (Jung Kook), справжнє ім’я — Чон Чонґук. Йому 28, народився в Пусані, своїми головними натхненниками Чонґук вважає Джастіна Бібера і Джастіна Тімберлейка, хоча в дитинстві мріяв професійно грати в бадмінтон. На початку минулого десятиліття навчався танцям у Лос-Анджелесі, повернувся до Кореї і став одним із учасників "BTS". Має м’який тенор, який використовує в найчуттєвіших треках гурту.

Корейські рекорди

Що стосується численних досягнень гурту, то перший англомовний сингл "BTS", пісня "Dynamite", випущена в серпні 2020 року (на той момент колектив існував уже сім років), дебютувала на вершині американського хіт-параду — "BTS" стали першими корейськими виконавцями, які могли похвалитися подібним успіхом. Перемога в чартах не була випадковою або одноразовою — наступні сингли гурту також очолювали американський чарт, зокрема і трек "Life Goes On". Це була перша пісня в історії, виконана переважно корейською мовою, яка змогла піднятися на першу сходинку американського хіт-параду.

У новому альбомі "BTS" вокальних партій, виконаних англійською, значно більше, ніж зазвичай — і це може засмутити деяких давніх шанувальників. Але що продовжує тішити й дивувати — це щира віра учасників у власну особливу місію. Такою вірою вже давно не володіє більшість західних виконавців — але саме вона, а не рясне використання автотюну (якого в "Arirang" помітно більше, ніж у попередніх релізах), і відрізняє "BTS" від багатьох сучасників.