Шварценегер знову береться за меч. Чи вийде у 79-річного Арні стати "Королем Конаном"

"Залізному Арні" не сидиться на пенсії — влітку Шварценеггеру виповниться 79, але він рішуче налаштований знову стати тим самим Конаном, хай і помітно постарілим. Про це актор повідомив днями на спортивному фестивалі Арнольда Шварценеггера, який проходив у місті Колумбус. Відомо, що студія "20th Century Studios" уже звернулася до режисера Крістофера Маккворрі (який зняв кілька фільмів франшизи "Місія неможлива") — схоже, що через понад сорок років Шварценеггер справді повертається до Всесвіту, створеного Робертом Ірвіном Говардом.

Конан, Шварценеггер і Геркулес

Говард, який прожив лише тридцять років, пробував себе в багатьох жанрах, але найпомітніший слід залишив як автор фентезі — його книги мали більш розважальний характер, ніж, скажімо, праці професора Толкіна, творця "Володаря перснів", і були розраховані на миттєву популярність у масової аудиторії. Сімнадцять прижиттєвих творів Говарда про воїна-кіммерійця Конана були надруковані в журналі "Weird Tales" (дослівно — "Дивні оповіді"), ще кілька творів опублікували вже після ранньої смерті письменника.

На жаль, Говард не дожив до справжньої слави — його варвар Конан став по-справжньому популярним у шістдесятих, коли друком почали виходити романи, написані вже письменниками Лайоном Спрегом де Кампом і Ліном Картером, які значною мірою не лише продовжували справу Говарда, а й імітували його манеру. Ці книги були чудово ілюстровані — автор малюнків Френк Фразетта, великий майстер своєї справи, також зробив свій внесок у шалений успіх книг про Конана — передусім у США.

Ідея зняти кіно про пригоди Конана витала в Голлівуді з початку сімдесятих — але лише наприкінці десятиліття, у 1979 році, справа нарешті зрушила з мертвої точки. Майбутню картину взялася продюсувати Рафаелла Де Лаурентіс, донька знаменитого продюсера Діно Де Лаурентіса — той на той час уже володів правами на екранізацію. Батько і донька замислилися над кандидатурою режисера — і вибір упав на Джона Міліуса. Наприкінці сімдесятих Міліус узагалі був більше відомий не як режисер, а як винахідливий сценарист — саме він був автором сценарію перших двох фільмів про детектива на прізвисько Брудний Гаррі з Клінтом Іствудом і допомагав Френсісу Форду Копполі з написанням сценарію його шедевра "Апокаліпсис сьогодні".

Міліус, відомий в індустрії ще й своїм крутим характером (у сімдесяті він мав звичку приходити на важливі зустрічі зі зброєю), придивився до актора на головну роль — і тут думка Міліуса збіглася з уподобаннями продюсера Едварда Прессмена, того самого, який довго домагався екранізації пригод Конана, а потім продав права Де Лаурентісу. Цим кандидатом був Арнольд Шварценеггер — австрієць, який приїхав до США наприкінці шістдесятих і вже встиг прославитися як бодібілдер. Арні був відомий не лише своїми демонстраціями м’язів на арені — знаменитістю і навіть частиною поп-культури (портрети Арнольда наприкінці сімдесятих малював сам Енді Воргол) його встиг зробити документальний фільм про бодібілдинг "Качаючи залізо", який вийшов у прокат 1977 року.

Шварценеггер був не просто амбітним молодим чоловіком — він ще й мав звичку перетворювати свої мрії на реальність, якими б сміливими вони не були. Арнольду виявилося замало того, що, почавши з тренажерних залів і пляжів Лос-Анджелеса, він став відомим бодібілдером і "селебріті" — Шварценеггер вирішив за будь-яку ціну прославитися як справжня кінозірка, знявшись у видовищному художньому фільмі.

Річ у тім, що ще на початку шістдесятих рольовою моделлю для юного Арні став британський актор і культурист Рег Парк — фільм за його участю під назвою "Геркулес підкорює Атлантиду" він побачив у кінотеатрі міста Грац (це була чи не перша поїздка до міста юнака, який виріс у селі Таль) і був абсолютно зачарований. Утім, перша спроба Шварценеггера стати кінозіркою у США завершилася повним провалом — це був фільм "Геркулес у Нью-Йорку", що вийшов 1970 року. Арні (у титрах зазначений як Арнольд Стронг) продемонстрував м’язи, але зіграв жахливо — до того ж його небагато реплік довелося переозвучувати іншому акторові, оскільки Шварценеггер не зміг позбутися свого сильного австрійського акценту.

Мільйонер, який збирається стати кінозіркою

На момент знайомства з Прессменом, Міліусом і Діно Де Лаурентісом Шварценеггер був уже не лише зіркою документалки "Качаючи залізо" (саме "Pumping Iron" 1977 року переконав Прессмена в тому, що Шварценеггер ідеально підходить на роль Конана), а й мільйонером. Свій статок Арнольд заробив на нерухомості — йому було лише тридцять, але тепер він не потребував грошей і міг довго обирати роль, яка була б йому до душі. Пропозиція Прессмена стати Конаном цілком влаштувала Арні — йому заплатили 250 тисяч доларів, і Шварценеггер підписав контракт, однією з умов якого було те, що Арнольд не зніматиметься в інших фільмах жанру "героїчного фентезі".

На той час Шварценеггер уже залишив кар’єру бодібілдера — вимогливий Міліус наполіг на тому, щоб Арнольд привів себе в ідеальну форму. Шварценеггер, вважаючи майбутній фільм своїм великим шансом нарешті серйозно заявити про себе в Голлівуді (у другій половині сімдесятих його спіткала ще одна невдача — картина "Залишайся голодним"), слухняно погодився. Арнольд посилено тренувався перед зйомками цілих півтора року — бігав, качав те саме "залізо" (як зізнавався актор у тій самій документалці, для нього це заняття нічим не відрізнялося від сексу), плавав, а також скакав на коні, бажаючи робити це настільки майстерно, щоб глядачеві здавалося, що він буквально злився з твариною в одне ціле. Крім того, починаючи з літа 1980-го Арнольд опановував ази володіння мечем — у спеціально запрошеного японця.

Майбутній Конан привів тіло в ідеальну форму і скинув вагу до 95 кілограмів — суцільні м’язи виглядали так, ніби над торсом Шварценеггера попрацював талановитий скульптор. Але було одне "але" — Арнольда терпіти не міг Діно Де Лаурентіс. Їхня перша зустріч у кабінеті продюсера тривала від сили дві хвилини — Де Лаурентіс встиг висловити своє невдоволення акцентом Шварценеггера, на що той мав зухвалість указати суворому Діно на його власну неідеальну вимову. Однак Міліус із властивою йому непохитністю продовжував наполягати на кандидатурі Арнольда.

Почалися зйомки в Іспанії — Міліус не шкодував ні себе, ні акторів. Шварценеггер без нарікань виконував усі трюки — і найшаленішими вимогами режисера. Під час зйомок одного дубля його мало не загризли собаки, яких ледве встигли відтягнути — вийшли ефектні кадри, але їх викинули під час монтажу (як і багато сцен, які керівництво студії визнало надто жорстокими).

Одного разу на майданчик приїхав Де Лаурентіс — подивитися, як із дорученою роботою справляється донька, режисер і ненависний йому Шварценеггер. Побачивши, з якою фанатичною самовіддачею працює Арнольд, Де Лаурентіс видерся до нього на пагорб, ткнув пальцем кудись угору, у м’язисті груди — і вимовив єдину фразу: "Ти — Конан!", після чого залишив майданчик. Розгубленому Шварценеггеру, який і так знав, що грає персонажа на ім’я Конан, довелося пояснити, що це був найвищий комплімент — тепер Арні може вважати себе актором, адже повністю перевтілився у свого героя.

Нарешті зйомки завершилися — студія не шкодувала грошей на промокампанію, тому вже в перший вікенд (фільм вийшов у прокат навесні 1982 року) до кінотеатрів ринули не лише натовпи шанувальників Конана з книг і коміксів, а й численні прихильники культуриста Шварценеггера, які знали, що їхній кумир знявся в кіно в ролі непереможного воїна з давнім мечем. Арнольд брав найактивнішу участь у рекламній кампанії, вихваляючи фільм із властивою йому чарівністю в численних телевізійних інтерв’ю — і об’їздив майже всі країни, де кінотеатри показували "Конана-варвара".

Картина, знята Джоном Міліусом, справді вдалася — і довгі роки, аж до початку XXI століття, залишалася зразком якісного кінематографічного фентезі, аж поки на екрани не вийшла трилогія "Володар перснів" Пітера Джексона.

Історія Конана

Історія Конана була простою — у дитинстві він втратив батьків, які загинули від рук воїнів загону чаклуна Тулси Дума. Юнаком Конан опиняється в рабстві, працює на гігантському млині, потім стає вправним гладіатором і зрештою здобуває свободу. Герой Шварценеггера вирушає у довгі й небезпечні мандри — знаходить друзів, єдине кохання в особі воїтельки Валерії (Сендал Бергман), але не забуває про те, що має помститися за вбитих батька й матір.

"Конан-варвар" чудово виглядав на екрані на початку вісімдесятих — час пішов фільму на користь і трохи облагородив кадри, тому картина справляє гарне враження і сьогодні. Шварценеггер прекрасно усвідомлював обмеженість своїх драматичних здібностей — і перетворював недоліки на переваги, навіть не намагаючись удавати із себе великого актора. Його дитяча безпосередність справді підкуповувала глядача — Конан приблизно з однаковим виразом обличчя дивиться на свій дорогоцінний меч, коня і, скажімо, на померлу Валерію, але це неважливо: зате м’язи в нього справжні, а справжній воїн не кривляється і не пускає сльози.

Через два роки на екрани вийшов сиквел — картина "Конан-руйнівник". Фільм знімав уже не Джон Міліус, стрічка вже не могла похвалитися участю акторів рівня Макса фон Сюдова (улюблений актор Інгмара Бергмана зіграв у "Конані-варварі" короля Озріка), але була значно веселішою й розважальнішою, ніж перший фільм, і теж зібрала солідну касу. Того ж 1984 року на екрани вийшов перший "Термінатор" — і Шварценеггер остаточно став кінематографічною суперзіркою.

Планувався третій фільм про Конана, але замість цього Арнольд у 1985 році знявся у фільмі "Руда Соня", зробленому за тими самими рецептами, але не пов’язаному з героєм, якого придумав Роберт І. Говард — Шварценеггер грав персонажа на ім’я Калі́дор. Пізніше акторові просто не вистачало часу на Конана — "Командо", "Хижак" і особливо "Термінатор 2" і без того підтримували його статус кінозірки. До речі, той самий "Термінатор" вигідно відрізнявся від фільмів про Конана тим, що в сценарії герой Шварценеггера дивовижним чином отримував гранично лаконічні фрази, які миттєво ставали крилатими — знамениті "I’ll be back" і "Hasta la vista, baby". Нічого подібного Конан не промовляв — і про нього поступово почали забувати.

У 2011 році франшизу намагалися відродити вже без Шварценеггера — але фільм Маркуса Ніспела "Конан-варвар", у якому головну роль зіграв Джейсон Момоа, виявився великим розчаруванням і з тріском провалився в прокаті. Розмови про те, що за Конана знову візьметься Шварценеггер, виникли ще у 2012 році — але вони так і залишилися розмовами. Тепер Шварценеггер налаштований серйозно — як і кіностудія, яка розраховує, що Крістофер Маккворрі стане не лише режисером, а й сценаристом картини "Король Конан". Шварценеггер поділився сценарною задумкою — постарілий сивобородий Конан, приспаний владою, не помічає небезпеки й опиняється вигнаним із власного королівства, яким правив довгі сорок років. Шварценеггер сподівається, що з сучасними технологіями і режисурою Маккворрі вдасться зняти шедевр у жанрі фентезі — що ж, актор завжди вірив у себе і був оптимістом.

Крім того, Шварценеггер не забуває і про сімейні комедії (пам’ятаєте "Близнюків" і "Поліцейського з дитсадка"?) — можливо, вже цього року на екрани вийде картина "Людина з мішком", у якій актор, що прославився як Конан і Термінатор, зіграє Санта-Клауса.