Суспільний інтерес чи порушення прав. Як ВСУ заборонив нещепленим дітям ходити до школи

У грудні 2019 року мешканка Запоріжжя звернулася до суду з позовом до Запорізького Академічного ліцею, яким просила визнати недійсним та скасувати наказ директора закладу про відсторонення від занять її дочки, яка не мала щеплень за віком. Позивачка вважала, що два накази директора мають бути скасовані, бо у законі не визначений механізм відсторонення учнів від навчання, а директор не має на це права.

Також жінка стверджувала, що у її дитини виникали алергічні реакції й нервові розлади після щеплення від туберкульозу, тому батьки не давали згоди на інші щеплення. Однак їхні медичні довідки залишились в тимчасово окупованому Донецьку. Два місцевих суди — районний та апеляційний — відмовили у задоволенні позову.

Тоді жінка звернулася до Верховного суду, який 23 березня підтвердив законність відсторонення від занять у школі дитини без щеплень за віком та залишив без змін рішення попередніх судів. "Держава, установивши заборону відвідувати навчальний заклад дитиною, яка не має профілактичних щеплень, реалізує свій обов'язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров'я всіх учасників освітнього процесу, у тому числі й самої нещепленої дитини. Отже, право дитини позивачки на освіту в шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси", – йшлося у рішенні суду.

Крім того, суд послався на рішення Європейського суду з прав людини, за яким у таких справах переважає суспільний інтерес, а не думка окремих батьків чи медичні протипоказання. Суд вирішив, що право дитини на здобуття освіти не було порушене, оскільки вона може скористатися альтернативами. Наразі дівчинка переведена на індивідуальне навчання у формі екстернату.

Таке рішення суду не є першим. Перше було ухвалено Апеляційним судом Хмельницької області у квітні 2019 року, коли матір звернулася із позовом до закладу дошкільної освіти на Хмельниччині, бо вважала, що дитсадок перешкоджає дитині здобувати таку освіту. Однак випадок, коли справа дійшла до Верховного суду, є безпрецедентним в Україні. Ймовірно, саме тому справа і набула такого розголосу у суспільстві.

Інфекціоніст Сергій Крамарьов зазначив у коментарі "ДС", що в Україні є стаття 15 закону "Про захист населення від інфекційних хвороб", в якій ідеться, що нещеплені без причин діти не можуть відвідувати дитячі колективи. Цей закон був підписаний президентом ще 6 квітня 2000 року, однак, за спостереженнями медика, просто не виконувався. Тож нині Верховний суд лише підтвердив, що зазначена у законі стаття діє.

Вирок суду не про всіх

З вироком Верховного суду погоджуються не всі. Співголова громадського обʼєднання "Батьки SOS" Олена Парфенова заявила, що насправді рішення Верховного суду є рішенням по окремій справі, суд розглянув єдину конкретну скаргу, залишивши без змін рішення попередніх інстанцій.

За її словами, говорити про те, що суд заборонив нещепленим дітям відвідувати школу й розводити паніку з цього питання не можна, тому що є певні фізіологічні обмеження щодо щеплення. "Чи будуть директори шкіл тепер застосовувати це законодавство, я не знаю, бо будуть нові позови. Ну як директор може фізично не допустити дитину до закладу освіти? Він же не охоронець, не вишибайло, він не стане у дверях", — сказала вона у коментарі "ДС".

Парфенова впевнена, що мають бути цивілізовані шляхи, й відповідальність на врегулювання подібних питань у школах лягає також на Міністерство освіти та Міністерство охорони здоровʼя. Вона додала, що особисто підтримує вакцинацію і це є її вибором. "Але ж це моя особиста думка, а те, що насправді батьки можуть відмовитися від щеплення — це теж їхнє право", — додала вона.

Юристи ГО "Батьки SOS" також наголосили, що суд не забороняв нещепленим дітям відвідувати школи. Директор ліцею давав батькам дівчинки можливість принести або довідки про щеплення, або висновки лікарсько-консультативної комісії щодо здоровʼя дитини, або обрати інші форми освіти дитини, і суд підтримав позицію керівника закладу.

На думку юристів, з постанови Верховного суду варто зробити два висновки:

1. Матір діяла відповідно до норм законів, коли відмовилася від щеплень та проведення ревакцинації та біопроб дитини через можливі ускладнення після щеплення.
2. Директор ліцею діяв відповідно до норм законів, коли відсторонив дитину від очної форми навчання за відсутності щеплень чи висновку лікарської комісії й запропонував іншу форму навчання.

Небезпека відмови від щеплень

Довіра до вакцин залишається низькою переважно у країнах пострадянського простору, в Україні ж у їхній ефективності впевнені близько 50%, тоді як у світі — 84%. 

Інфекціоніст Крамарьов сказав, що давно підтримує недопуск нещеплених без причин дітей до навчання у колективі, як і обовʼязковість вакцинації школярів, оскільки нещеплені діти "є небезпечними для інших дітей, які, наприклад, нещеплені з медичних протипоказань".

За словами Крамарьова, не щеплені з ідеологічних причин діти можуть занести до колективу інфекцію, проти якої не захищені діти, які мають медичні протипоказання до вакцинації. "Й ці діти можуть не лише захворіти, а ще й померти, тому що мають протипоказання для щеплення, а значить, певні захворювання", — додав Крамарьов.

Освітній омбудсмен Сергій Горбачов сказав, що право на освіту має узгоджуватися з основним правом людини на життя та здоров'я. Так, у закладі освіти дитина контактує з великою кількістю інших дітей, тому відсутність своєчасного щеплення порушує права всіх учасників освітнього процесу. "Якщо у шкільній спільноті немає сформованого колективного імунітету, це створює високий ризик зараження інфекційними хворобами всіх дітей та працівників закладу (як вакцинованих, так і невакцинованих)", — підкреслив він.

Грип, дифтерія, туберкульоз та кір передаються повітряно-крапельним шляхом. Миття рук, вітаміни, провітрювання, гарне харчування та відпочинок не гарантують захисту від цих хвороб, а щеплення — найнадійніший спосіб захистити дитину.

"Вакцинація, хоч і суттєво зменшує ризик інфікування, не може стовідсотково гарантувати захист від зараження. Але абсолютно точно — набагато зменшує ризик ускладнень і полегшує перетікання хвороби", — вважає дитячий лікар-інфекціоніст Федір Лапій.

Європейський досвід

Більшість європейських країн запровадили обов'язкову вакцинацію дітей. У Латвії та Італії — 10 обов'язкових вакцин, у Франції — 11. Болгарія, Хорватія, Чехія, Угорщина, Польща та Словаччина вимагають вакцинувати дітей проти 9 хвороб. Зокрема європейські країни вводили або рекомендували обов'язкові щеплення проти правця, дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, гепатиту B. При цьому парламент Німеччини вирішив штрафувати на 2500 євро батьків, які відмовляються вакцинувати своїх дітей від кору, а самих дітей не пускати до дитсадків та шкіл.

Альтернативна освіта

Співголова "Батьки SOS" Парфенова зазначила, що не слід робити сенсацію з рішення суду, оскільки закон "Про освіту" передбачає здобуття освіти у різних формах, тож "суд дійшов того висновку, якого мав дійти". Горбачов теж вважає, що право дитини на здобуття освіти не порушено, оскільки для дітей, які не можуть відвідувати заклад освіти за відсутності щеплень, є альтернативні способи навчання, а саме:

• Екстернатна форма (екстернат) — навчання дитини, за яким освітня програма цілком засвоюється дитиною самостійно, а результати та присудження освітньої кваліфікації здійснюються відповідно до закону.
• Сімейна (домашня) форма — організація освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки, результати та кваліфікація також оцінюються за законом.
• Педагогічний патронаж — організація освітнього процесу педагогічними працівниками, що передбачає забезпечення ними засвоєння освітньої програми дитиною, яка за психофізичним станом або з інших причин потребує такої форми.
• Дистанційна форма — індивідуальний процес навчання, в якому переважає взаємодія віддалених один від одного вчителя та учня. Форма функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій і стала дуже популярною за час пандемії COVID-19.

Завдяки щепленням у світі щороку вдається зберегти 2,5 млн дитячих життів, а 79% людей погоджуються з тим, що вакцини є безпечними. Вакцинувати дитину чи ні, залишається рішенням і правом батьків, яке у них не відбирають ані суди, ані суспільство. Однак слід памʼятати, що цей вибір може вплинути на життя та здоровʼя інших людей і керуватися не лише почуттями, а й усіма можливостями при виборі форми навчання нещепленої дитини.