• USD 27.6
  • EUR 32.6
  • GBP 36.2
Спецпроєкти

Тога, легіонери і Клепідава. Як в Україні придумували "римське минуле"

У околоисторической і дуже патріотичної тусовці популярні теорії про помітне римському присутності на території нинішніх Буковини і Поділля
Фото: Shutterstock
Фото: Shutterstock
Реклама на dsnews.ua

Існує думка, що справжня Європа закінчується на кордонах колишньої Римської імперії. Далі - не зрозумій що. Звідси і улюблена фішка наших північно-східних сусідів про москву як "Третій Рим". Це не тільки неприхована заявка на лаври гегемона, але і відчайдушна спроба довести хоча б собі, що вони - взаправдашняя Європа. В Україні, втім, теж вистачає охочих натягнути краєчок римської тоги на тіло Неньки.

Від Птолемея до газетних байок

Приміряти мантію поверх нашого кожуха почали ще з XVII ст. зокрема, в Амстердамі голландський і німецький математик і картограф Андреа Целлариус в 1652-му видав масштабна праця Regni Poloniæ ("Королівство Польське"). У розділі, присвяченому Поділлю, згадується, що Кам'янець-Подільський - це побудований даками античне місто Клепідава. Через десятиліття барон Августин Майерберг, відвідав Кам'янець у 1661-му, у подорожніх нотатках також згадав, що багато хто вважає це місто колишньої Клепідавою. Це лише деякі приклади.

Топонімом "Клепідава" ми зобов'язані жив у II ст. н. е. Клавдію Птолемею. У його "Керівництві з географії" повідомляється, що на лівому березі Дністра стоять п'ять дакских міст - Герактум, Гигентавариум, Клепідава, Метониум і Кародунум. Але якщо стосовно територій Римської імперії вказівки Птолемея досить точні, то в описі варварських околиць бачимо чимало фантастичного. Досить згадати горезвісну Амадоку - величезну, чи не море, прісноводне озеро на кордоні Поділля та Волині. Стараннями Птолемея цей фантастичний мегаводоем прикрашав карти Європи аж до 1630 р.

За підсумками двох Траянових воєн (101-102 і 105-106 рр .. н. е..) переможена Дакія, частина якої знаходилася на території сучасної України перетворилася в римську провінцію, а Клептидава-Кам'янець нібито стала східним форпостом імперії.
Дако-римська минуле приписують і сусідньому з Кам'янцем Китайгороду. Містечко відоме з 1607 р. Його засновником вважається каштелян кам'янецький Андрій Потоцький. Його син Станіслав Ревера Потоцький заклав тут замок і зміцнив поселення стінами. Римські корені на території Китайгорода відкопав їх нащадок Ян Потоцький. У своїй книзі Hіstоіrе апсіеппе du gouvernement de Роdоlіе, виданої в 1805 р. в Петербурзі французькою мовою, він проголошує Китайгород дако-римських Метониумом. Мовляв, якщо у Геродота Метониум знаходиться трохи нижче Клепидавы за течією Дністра, то це точно про Китайгород, тим більше, що на його території часто знаходили римські монети.
Китайгороду, зауважимо, дуже щастить на історичну міфологізації. Так, у колах любителів альтернативної історії вельми популярна гіпотеза, що Китайгород - це Кіт-Гора, колишня столицею знаменитого вождя гунів Атілли.

"Кожна гіпотеза має право на існування, - вважає доктор історичних наук Стефанія Баженова. - Але кожен дослідник, що висуває ці гіпотези, повинен мати достатньо підстав для їх оприлюднення. Бурхлива фантазія не враховується. Кожна епоха залишає свій матеріальний слід. Якщо розглядати римський слід на підставі Кам'янця або Китайгород як родове гніздо Атілли, то що ми маємо крім знахідок римських монет? Тільки домисли. Слідів матеріальної культури поки не виявлено".

Реклама на dsnews.ua

Активно копаючий Кам'янець кандидат історичних наук Павло Нечитайло також не знаходив нічого римського: "Під час проведення археологічних розкопок на території Старого міста матеріали, що підтверджують перебування тут легіонерів Римської імперії, мені не траплялися. Відомі, правда, знахідки римських монет, але останні пов'язують з пам'ятками черняхівської культури - велике поселення знаходилося на території Нового плану, а на території Старого міста культурного шару черняхівської культури не виявлено. На території Старого замку, правда, раніше знайшли фрагмент черняхівської миски, але виразного культурного шару цього періоду (II-IV ст.) тут не виявлено. Зате шари раннього залізного віку та енеоліту виявилися досить потужними". У перекладі з "наукового" на "людський" це означає, що на території Кам'янця археологи досі не виявили жодних свідчень існування античного міста.

Ще один "римський" слід пов'язаний з походженням топоніма Сатанів, і з'являється він в третьому номері "Подільських єпархіальних відомостей" за 1862 р.
Мовляв, в часи імператора Траяна римська армія дійшла до самого Збруча, і тут солдати Імперії прозоро натякнули командирам, що вже не палають колишнім ентузіазмом з приводу завойовницьких походів. Воєвода Тонілій нібито побудував когорти і прямо запитав воїнів: Sat an non? ("Вистачить чи ні?" латиною). Легіонери, яким вже давно набридло бігати по диких лісах за варварами, дружно рявкнули: Sat!
На місці історичного наради римляни-де і заснували поселення і назвали його Satannon, а вздовж тільки що завойованих земель насипали вал і назвали його на честь імператора.

Прихильники цієї версії посилаються на що проходить по околицях Сатанова так званий "Траянов вал" та численні знахідки римських монет. Насправді римлянами тут і не пахло, а двадцятикілометровий вал насипали в ранньому залізному столітті, коли на місці майбутнього Вічного Міста ще стояло звичайне село. Сама ж назва "Траянов вал" придумали краєзнавці-аматори у першій половині XIX ст. Тим не менш версія, що це укріплена кордон Римської імперії, популярна і сьогодні. Що ж стосується римських монет, то це лише свідчення активної торгівлі місцевих племен з могутнім сусідом.

Особливо просунуті читачі не без єхидства можуть згадати про "дипломах легіонерів", які не так вже рідко знаходять на Поділлі. Це спеціальна бронзова пластинка з відповідним написом, що вручається кожному легіонеру при виході на дембель і надає йому ряд привілеїв і пільг. "Дипломи" у нас знаходять, так. Але всі вони відносяться до часів занепаду, коли Рим широко залучав на службу найманців, у тому числі варварів з території сучасного Поділля. Так що традиція їздити на заробітки в Італію у нас має глибокі історичні корені.

Надрукувавши розповідь про Сатанів та нараді над Збручем, редакція "Подільських єпархіальних відомостей" відразу ж зазначила, що ця версія швидше дотепна, ніж достовірна, але байка про воїнство Тонілія і сьогодні активно мусується в популярних краєзнавчих публікаціях. Цікавий факт: з часом воєвода Тонілій раптом перетворився у центуріона (centuria - сотня). Але називати командира легіонів центуріоном кшталт того, як генерала назвати старшим лейтенантом.

У гонитві за сенсацією

Популярність "римських слідів" в XVII-XIX ст. цілком зрозуміла. На цей період припадає пік захоплення античністю. Так що багатьом освіченим людям, що проживали на колишніх варварських територіях, теж хотілося говорити про античному минулому - велич давньої Імперії вабило. Щоправда, у ХХ ст. ця тенденція пішла на спад, але на рубежі тисячоліть тема знову стала важливою і актуальною. Тут зійшлися відразу кілька факторів: ЗМІ в гонитві за рейтингом почали активно публікувати будь-яку сенсаційну нісенітниця; суспільство після "золота Полуботка" і "трипільців - прабатьків цивілізації" було готове сприймати будь-яку псевдонаучную дурницю, знайшлося чимало бажаючих "піднятися на хайпи".

На рубежі ХХ і ХХІ ст. в українських медіа голосно вистрілили два епохальних історичних "відкриття": у Криму-де виявилися піраміди, а цілком діючий замковий міст у Кам'янці-Подільському, виявляється, побудували стародавні римляни. Перефразовуючи Маяковського: "І в наші дні ступив шляхопровід, спрацьований ще рабами Риму".

Незважаючи на те що з кримськими пірамідами спочатку все було більш ніж підозріло, сенсаційне відкриття севастопольського вченого Віталія Гоха широко висвітлювалося в медіа, в тому числі й маститих. Нагадаємо: Гох "винайшов" прилад, що фіксує якісь "торсіонні поля". Аналізуючи їх, севастопольський кандидат наук "знайшов" в Криму десятки підземних пірамід, через які Земля підживлюється "космічною енергією". До вченому прийшли популярність, визнання і, головне, гроші спонсорів. Сьогодні Гох за допомогою свого приладу шукає піраміди не тільки на Землі, але і на інших планетах.

Приблизно в цей же час до того відома лише в дуже вузьких колах фахівців архітектор-реставратор Ольга Пламеницька ошелешила громадськість сенсаційним висновком: Замковий міст у Кам'янці існує з часів Римської імперії, а самому місту під два тисячоліття. Ольга Анатоліївна, як і її кримський колега, сипала малозрозумілими, але дуже науковими термінами, що додавало її словами ще більшої вагомості. Медиарезонанс був настільки масштабним, що коли 26 липня 2001 року Кабінет Міністрів України видав постанову "Про затвердження Списку історичних населених місць України", датою заснування Кам'янця-Подільського там вказали II ст. (!). Притому що окрім інтерв'ю і публікацій самої Пламеницької жодних наукових підтверджень цього факту немає.

Незважаючи на те, що академічна наука до римським теорій відноситься більш ніж скептично, серед любителів історії залишається чимало шанувальників різних римських версій. Насправді ж, єдине місце в Україні, знаюче хода римських легіонів, - це вузенька смужка вздовж північного берега Чорного моря, де знаходилися такі важливі античні поліси, як Тіра, Ольвія та Херсонес.

    Реклама на dsnews.ua