У парку XII Місяців під Києвом народився рідкісний чорний далекосхідний леопард
У парку "XII Місяців" під Києвом народилося дитинча далекосхідного леопарда з меланізмом — рідкісним чорним забарвленням, нетиповим для цього підвиду.
Самка на ім’я Гера народилася 20 серпня 2025 року, однак про це повідомили лише зараз – після критичного періоду перших місяців життя.
У травні парк відзначить 11-річчя та відкриє новий сезон. З перших вихідних квітня відвідувачі зможуть побачити Геру – одну з найрідкісніших представниць підвиду.
Далекосхідний леопард (Panthera pardus orientalis) – найрідкісніший підвид великих кішок: у природі залишилося трохи більше ніж 100 особин. Меланізм (чорне забарвлення) серед леопардів трапляється, але для цього підвиду є нетиповим.
Причина – умови середовища. Далекосхідні леопарди живуть у засніжених регіонах, де світле плямисте забарвлення допомагає маскуватися. Чорний окрас, навпаки, робить тварину помітною на снігу, що ускладнює полювання і напряму знижує шанси на виживання.
За відкритими даними, у світі відомі лише поодинокі випадки народження таких леопардів у неволі. Один такий випадок зафіксовано у 2019 році в США. У дикій природі підтверджених випадків немає.
Батьки дитинчати – леопарди Сальма та Геркулес. Засновник парку Михайло Пінчук зазначає:
"Народження чорного дитинчати далекосхідного леопарда – надзвичайно рідкісний випадок навіть за світовими мірками. Для цього підвиду така мутація майже не характерна. Для нас поява Гери – особлива подія, тим більше що тривалий час ця пара не давала потомства".
Перші тижні були критичними: через інфекцію дитинча довелося забрати від матері та вигодовувати вручну під постійним ветеринарним контролем.
Начальниця відділу хижих тварин Ольга розповідає:
"Коли ми закінчили всі щеплення, почали виводити її гуляти. Спочатку осінь, потім сніг – і от снігові кучугури їй зайшли найбільше. Вона просто зникала в них, носилась, за секунду вже на дереві, потім знову вниз. Тягала шворку, стрибала на плечі – як домашнє кошеня, тільки значно сильніше. Через кілька місяців її вже ніхто не міг наздогнати. А під кінець зими вона обмилувала найвищі гілки й могла сидіти там годинами. І ти в якийсь момент розумієш – це вже справжній хижак. По очах видно".
У парку зазначають, що ключову роль у її збереженні відіграли стабільні умови утримання: автономне електропостачання, дубльовані системи тепла, контроль температури та безперебійне забезпечення кормами.
