В Instagram по паспорту. Чому ідея обмежити соцмережі для повнолітніх зазнає краху

"Не пускайте дітей в інтернет, він від них тупіє" — напівжарт чи напівмем інтернет-старожилів останні роки намагаються втілити в життя уряди та політики різних країн світу. Своє рішення вони пояснюють шкодою, яку несе тривале використання соцмереж для несформованої психіки, формуванням залежності та іншими загрозами для дітей, до прикладу, булінгом чи сексуальними домаганнями (грумінгом).

В нашій країні підліткова активність в соціальних медіа має свої прояви. Навесні 2026 року в Україні хвилею прокотився тренд із TikTok: школярі масово публікували фото своїх вчителів під образливими підписами і нецензурними аудіодоріжками – зокрема під мелодію з серіалу "Дивні дива", де педагогів ділили на "хороших" і "поганих". Тренд прийшов із Росії, але швидко перекинувся на українську аудиторію. 24 квітня Національна поліція України була змушена нагадати: публікація образливих мемів із фотографіями реальних людей – це кібербулінг, і за нього передбачена юридична відповідальність, аж до кримінальної. "Те, що в соцмережах називають приколом, часто є правопорушенням. Анонімність не рятує від відповідальності", – йшлося у заяві поліції. Іще один приклад використання соцмереж людей із несформованою психікою відомий уже понад п’ять років: мова йде про славнозвісні TikTok-челленджі, які досі продовжують бути популярними серед неповнолітніх користувачів. До прикладу, в останні тижні у TikTok завірусився "тренд" із розігріванням гумових іграшок у мікрохвильовці, в результаті чого декілька дітей у Великобританії та США отримали серйозні опіки обличчя та тіла після того, як іграшки вибухали. Одну дівчинку з Міссурі довелося ввести в штучну кому – лікарі побоювалися, що набряк від опіків перекриє їй дихальні шляхи.

Ці подекуди дивні, а часом і небезпечні способи використання соцмереж дітьми мусили б щезнути в результаті заборон, які намагалися запровадити уряди різних країн світу. Протягом 2024–2026 років десятки країн світу синхронно запровадили або анонсували обмеження доступу дітей до соціальних мереж. Ця хвиля заборон та обмежень стала безпрецедентною за географічним охопленням і швидкістю поширення. Проте перші спроби аналізу виконання цих заборон та обмежень вказують на серйозний розрив між бажаннями і реальними результатами. Попри присутність політичної волі та навіть доволі серйозні вимоги щодо обмеження доступу дітей до компаній-власників соцмереж, цим ІТ-сервісам так і не вдалося створити інструменти, які б обмежували дітей у використанні їхніх сайтів. 

Хто та як намагається не пустити дітей в інтернет

Першою країною, що ухвалила пряму заборону на використання дітьми соцмереж, стала Австралія. У листопаді 2024 року парламент прийняв закон, що забороняв дітям молодше 16 років мати акаунти у соціальних мережах. Під дію закону підпали YouTube, Instagram, TikTok, Facebook, Snapchat, Reddit, X, Twitch, Threads і Kick. За недотримання вимог компаніям загрожував штраф до 50 млн австралійських доларів. Цікаво, що в законі не передбачене виключення для тих, чиї батьки не проти їхньої social-media-активності – заборона встановлювалась для всіх неповнолітніх без виключення.

Австралійський прецедент прискорив аналогічні ініціативи по всьому світу і приклад Австралії брали на озброєння інші країни та уряди. До прикладу, Туреччина у квітні 2026 року ввела заборону для дітей до 15 років і обмежений доступ (лише з батьківським контролем) для підлітків 15–17 років. Турецький закон окремо передбачав заходи проти обходу через VPN. Греція планує заборону для дітей до 15 років з 2027 року, Норвегія пропонує підняти вік доступу до соцмереж до 16, Австрія – до 14. Єврокомісія розробляє уніфіковану систему верифікації віку для онлайн-платформ. Натомість Великобританія обрала технологічно орієнтований підхід й стала вимагати від платформ та мобільних компаній запровадити обмеження віку. До прикладу, нова версія iOS 26.4 у Великобританії вимагатиме верифікації віку через документ або кредитну карту для доступу до додатків категорії 18+, фактично перетворюючи виробника пристроїв на верифікаційний шлюз. Паралельно регулятори цієї країни зобов'язали Instagram і TikTok видалити алгоритмічні "нескінченні" стрічки, що формують поведінкову залежність. Канада обмежила доступ дітей не лише до соціальних мереж, але й до ШІ-чатботів.

США на федеральному рівні не мають відповідного закону, проте окремі штати — Нью-Йорк, Небраска, Теннессі, Огайо уже ухвалили або готують власні варіанти обмежень. На федеральному рівні обговорюється обов'язкова верифікація віку на рівні операційних систем. 

Закони є, результату немає

Хоча світ активно взявся за захист дітей від соцмереж, з часом виявилося, що намір і результат – це різні речі. За декілька місяців після прийняття Австралією закону про заборону соцмереж для дітей до 16 років австралійський регулятор опублікував перші результати: закон працює значно гірше, ніж очікувалося. Підлітки обходять обмеження через VPN або використовують документи старших родичів, а часом просто вказують неправдивий вік при реєстрації. 

Не менш показовим став британський досвід. Дослідження організації Internet Matters охопило понад тисячу дітей віком від 9 до 16 років і виявило, що 46% вважають, що обійти вікову верифікацію дуже просто, і лише 17% кажуть, що це складно. Більше того — третина підлітків зізналися, що справді обходили перевірки – і це у країні, де відповідне законодавство діє з липня 2025 року. Методи уникнення цих обмежень надзвичайно різноманітні – від фальшивої дати народження до вусів, намальованих олівцем для брів. Саме цей кейс став одним із найбільш обговорюваних в медіа після того, як одна мати розповіла, що її 12-річний син намалював собі вуса та пройшов верифікацію як 15-річний. 

Втім, проблема уникнення цих обмежень не лише технічна. Понад чверть батьків – 26% – самі допомагали дитині обійти вікові перевірки, а 17% робили це свідомо, бо були впевнені в безпечності контенту. Правозахисні організації також б'ють на сполох: заборони порушують фундаментальні права дітей на свободу вираження та доступ до інформації. То ж наразі виходить так, що суспільство вже розуміє масштаб проблеми – але поки не знає, що з нею робити.  

Чому верифікація не спрацьовує

Ключова технічна проблема всіх наявних законів полягає в тому, що жоден метод верифікації віку, який запровадили соціальні платформи, не працює як слід, тобто він не поєднує одночасно точність, масштабованість і захист персональних даних.

Здавалося б, верифікація за документами, тобто завантаження паспорта чи водійського посвідчення в соцмережі — є найпростішою в реалізації. Проте платформи не хочуть підключати таку перевірку віку, адже ці документи – це особливо чутливі персональні дані, які вимагають посиленого підходу до їхнього збереження. При цьому подібні централізовані сховища даних дуже часто стають мішенню для кібератак. До прикладу, у 2025 році Discord зазнав витоку збережених документів через стороннього підрядника: фотографії державних документів близько 70 тис користувачів потрапили в Мережу. То ж технологічні компанії опинились у пастці: від них вимагають 100%-ї точності верифікації та водночас критикують за надмірний збір даних. Ці дві вимоги принципово суперечать одна одній.

Біометрична верифікація за обличчям – технологічно складніший, але не більш надійний підхід. Алгоритми оцінки віку за зовнішністю мають значну похибку, особливо у групі 12–17 років. Діти це добре усвідомлюють. Дослідження Internet Matters зафіксувало весь арсенал обходів: фіктивна дата народження (13% опитаних дітей), акаунт батьків або старших родичів (9%), чужий пристрій (8%), VPN (7%). Ще 3% успішно проходили перевірку за допомогою маніпуляцій із зовнішністю або завантаження сторонніх фотографій. 

Нещодавно компанія Meta розповіла про те, як вона намагається вирішити проблему доступу дітей до платформ. У 2026 році Meta повідомила про тестування нових механізмів вікової верифікації для Instagram та Facebook. Компанія заявила, що її системи штучного інтелекту аналізуватимуть візуальні ознаки користувачів, зокрема пропорції тіла, риси обличчя, поставу та навіть особливості кісткової структури. Усе це потрібно для того, аби визначати, чи є людина неповнолітньою. Meta наголошує, що не йдеться про класичне розпізнавання обличь. Компанія описує технологію як "оцінку віку" (age estimation), тобто алгоритм не встановлює особу людини, а лише прогнозує її приблизний вік на основі фото та відео. Додатково система аналізує текстові сигнали: згадки про школу, вік у біографії профілю, контент повідомлень або коментарів. Наразі невідомо, як працюватимуть ці інструменти, адже йдеться лише про їхнє тестування. Проте цей кейс свідчить про те, що техногіганти мусять буквально видумувати методи того, як "впізнати" неповнолітніх серед їхніх користувачів. 

Не пустити дітей чи покращити платформи

Поки уряди змагаються у жорсткості заборон, а соціальні мережі намагаються придумати, яким чином ці вимоги виконати, знову актуальною стала дискусія про те, наскільки дітям шкодить використання соцмереж і чи є заборона доступу взагалі ефективним втручанням, а системи ідентифікації користувачів гарним вибором в цій ситуації.

До прикладу, в будь-яких спробах ідентифікації – намаганні зрозуміти, чи є дорослим конкретний користувач соцмереж – виникає питання приватності. Навіть якщо мова йде не про перевірку документів, а про аналіз зображень, це перетворює фото та відео користувачів на матеріал для біометричної оцінки. Окрім того, усі ці системи фактично посилюють цифровий контроль за користувачами. Якщо раніше соцмережі переважно аналізували поведінку користувачів, то тепер дедалі активніше переходять до аналізу фізичних характеристик людини. 

Парадоксально, але спроби "захистити дітей" дедалі частіше ведуть до створення інфраструктури тотального спостереження за всіма користувачами мережі, в тому числі за дорослими. Саме тому дискусія навколо вікової верифікації сьогодні виходить далеко за межі дитячої безпеки й стає частиною ширшої суперечки про майбутнє приватності в цифровому середовищі.

Не менш важливим є питання про те, які саме компоненти цифрового середовища є найбільш шкідливими. Тим часом реальність нагадує про себе без жодних законопроєктів – до прикладу, згадані вище TikTok-челенджі, популярність яких не зменшується попри їхні трагічні наслідки. До прикладу, Blackout Challenge, що набув широкого поширення у 2021 році, спонукав дітей і підлітків позбавляти себе кисню заради короткочасної ейфорії. Дослідження фіксують понад 100 загиблих і десятки тисяч звернень до відділень невідкладної допомоги через участь у цих інтернет-змаганнях.

Але навіть якби верифікація за віком спрацювала ідеально – невідомо, чи зупинило б це поширення небезпечного контенту. Алгоритм рекомендацій TikTok критикують за те, що він подає підліткам суміш сенсаційного і потенційно шкідливого контенту. Заблокувати акаунт 14-річного — не те саме, що зупинити алгоритм, який цей контент просуває. Проблема існує, її масштаб зростає, суспільний запит на рішення – величезний. Але відповіді на запитання "що реально допомагає" наразі не існує.