• USD 27.8
  • EUR 32.7
  • GBP 36.2
Спецпроєкти

Atlantic Council: Чому США не варто карати Німеччину за російський газопровід

Введення санкцій відносно учасників проекту СП-2 може призвести до загострення у відносинах між США і Німеччиною

Введення санкцій відносно учасників проекту СП-2 може призвести до загострення у відносинах між США і Німеччиною / Getty Images
Введення санкцій відносно учасників проекту СП-2 може призвести до загострення у відносинах між США і Німеччиною / Getty Images
Реклама на dsnews.ua

Колишній радник директора Управління з контролю за іноземними активами (OFAC) міністерства фінансів США Брайан О ' Тул і відомий американський дипломат, куратор політики санкцій в адміністрації Барака Обами Деніел Фрід у своїй статті для Atlantic Council висловлюють думку, що санкції – це не той метод, яким слід зривати реалізацію проекту «Північний потік-2».

15 липня Державний департамент США переглянув своє керівництво щодо введення санкцій відносно трубопроводів, про що йдеться в розділі 232 закону «Про протидію супротивникам Америки допомогою санкцій» (CAATSA), на користь включення в список проекту трубопроводу «Північний потік-2», який підпадає під дію санкцій, що можуть бути введені в рамках цього закону. Держсекретар Майк Помпео оголосив про нові санкції, зазначивши, що газопровід «Північний потік-2», будівництво якого наближається до завершення, може дати Москві економічні та політичні важелі тиску на Європу й підриває енергетичну безпеку ЄС. У переглянутій настанові також згадується друга нитка «Турецького потоку», ще одного проекту газопроводу російської компанії «Газпром», який з'єднує Росію з Туреччиною через Чорне море для подальшого транспортування газу до Європи.

До перегляду проекти газопроводів, домовленості за котрими були укладені до набрання CAATSA чинності, 2 серпня 2017 р., були виключені з-під дії керівництва Держдепартаменту. Це проекти «Північний потік-2» і «Турецький потік». Німеччина вже висловила стурбованість щодо CAATSA через наслідки, які несе цей закон для «Північного потоку». Відповідно до переглянутого керівництва, Державний департамент не виключає більш «Північний потік-2» та інші проекти з-під дії потенційних санкцій, а, навпаки, фокус санкцій на інвестиції (розділ 232), здійснені після 15 липня 2020 р.

І оскільки інвестиційний поріг відносно невеликий ($1 млн для кожної окремої угоди, або $5 млн за 12 місяців), на практиці будь-який значний обсяг робіт, проведених для будівництва газопроводу «Північний потік-2», може привести до введення санкцій. У керівництві від 15 липня відзначається, що транзакції, здійснені з метою припинення участі в проекті, під санкції не будуть підпадати, що дає компаніям-учасницям можливість вийти з проекту.

На перший погляд, це серйозна ескалація в історії з «Північним потоком» з боку держсекретаря Помпео і адміністрації Трампа. Хоча формально їх метою є «Північний потік-2», перегляд може також призвести до протистояння Сполучених Штатів і союзника по НАТО – Німеччини. Ще до оприлюднення нового керівництва, автори даної статті підкреслювали, що проект газопроводу дійсно суперечить інтересам національної безпеки США і ЄС, і ми симпатизуємо цілям представників Конгресу і адміністрації. Але також ми стверджуємо, що санкції – не кращий спосіб протидій тим ризикам, які становить «Північний потік-2», і можуть призвести до загострення ситуації, яка перетвориться в протистояння між США і Німеччиною, що може бути вигідно президенту Росії Володимиру Путіну.

За іронією долі, поки Вашингтон обурюється будівництвом «Північного потоку-2», політичні ініціативи США і Європи минулих років мали сприятливий ефект на виправлення деяких проблемних моментів стратегічного характеру. Розвиток мережі менш великих газопроводів, по яких газ може поставлятися з Німеччини на Схід — в Центральну Європу і Україну; більше скрапленого природного газу (СПГ) з США на ринку, а також розвиток інфраструктури в Польщі та країнах Балтії під його поставки; антимонопольні положення Третього енергетичного пакету ЄС уже істотно знизили залежність Європи від російського природного газу. Хоча «Північний потік-2» — як і раніше, погана ідея. Однак найкращим способом вирішення цієї проблеми сьогодні може бути активізація зусиль США, ЄС та Німеччини з просування даної політики, що позбавило б питання стратегічної актуальності. Сполучені Штати та ЄС повинні також підтримувати Україну (і наполягати на проведенні реформ), щоб ця країна ефективніше протистояла тиску Росії.

Поки невідомо, чи мають намір держсекретар Помпео і адміністрація Трампа ввести санкції відносно німецьких компаній, що беруть участь у проекті, реалізації якого одні лише санкції навряд чи завадять. Переглянуте керівництво, як і раніше, включає в себе умову, яку Конгрес додав в розділ 232 в якості реакції на протест Німеччини та інших європейських країн), згідно з яким адміністрація «при введенні санкцій буде координувати свої дії з союзниками Сполучених Штатів».

Реклама на dsnews.ua

Адміністрація Трампа, безумовно, не має любові до Німеччини: загострює конфронтацію з ключовим союзником США вимогами до рівня витрат на НАТО та введенням мит на сталь, оголошує про виведення американських військ з Німеччини, що є політичним рішенням. А канцлер Німеччини Ангела Меркель не соромиться критикувати президента Дональда Трампа.

Проте все ж є шанс, що заява держсекретаря Помпео і переглянуте керівництво – це скоріше меседж, а не реальне свідчення, що готуються санкцій; і адміністрація може ставити на те, що загроза санкцій призведе до відстрочення реалізації проекту до періоду після виборів у листопаді і до прийняття закону «Про національну оборону» (NDAA), в який, ймовірно, буде внесена поправка, що передбачає додаткові санкції щодо «Північного потоку-2», авторами якої є сенатор Тед Круз (республіканець, штат Техас) і Джин Шахін (демократ, Нью-Гемпшир). Хоча, звичайно, у цієї адміністрації є політична воля дуже швидко ввести санкції проти союзника – оголошенням в Twitter або просто реагуючи на випуск новин. Відповідно компаніям і урядам, залученим у ці проекти, потрібно постійно бути напоготові.

    Реклама на dsnews.ua