Авось не спрацював. Можна вважати відставку Аграмунта перемогою України
Безсумнівно, Педро Аграмунта, поки ще президента Парламентської асамблеї Ради Європи, підставили росіяни. Притому абсолютно свідомо. Навіщо? І хто в підсумку переміг?
Згадаймо, як все починалося
21 березня нинішнього року в ЗМІ з'явилися повідомлення про те, що в Сирії прибула "делегація членів ПАРЄ від Іспанії, Італії, Чехії і Росії на чолі з Педро Аграмунтом". Першим про це повідомив Перший канал російського телебачення, так що про випадкових витоках не може бути й мови. У повідомленні наголошувалося, що візит організували депутати Держдуми, притому що повноваження Росії в ПАРЄ обмежені, а вона у відповідь заявила про неучасть у її роботі. Вся історія в цілому з самого початку була схожа на свідомо розпалюваний скандал. Путін кидав презираемым їм європейським політикам відкритий виклик, як би кажучи: "Дивіться, ось я скупив і привіз, куди захотів, цілу юрбу ваших депутатів. І що ви зробите у відповідь?"
Був Аграмунт готовий вийти в цьому скандалі на лінію вогню? Судячи з його подальшої поведінки — ні. Згодом він кілька разів просто тікав із залу в ході обговорення його поїздки, причому саме в той момент, коли від нього явно були потрібні протилежні дії: залишатися на місці і формувати лінію оборони.
Як Росію видавлювали з ПАРЄ
В кінці січня 2015 р. Парламентська асамблея Ради Європи прийняла резолюцію з поправками, згідно з якою російська делегація позбавлялася права голосу і права бути представленою в керівних органах ПАРЄ у зв'язку з агресією проти України. Ухваленню резолюції передувала доповідь депутата Стефана Шеннаха, в якому він пропонував позбавити Росію права голосу.
З тих пір це рішення знову і знову продовжувалося, незважаючи на протидію ряду депутатів ПАРЄ, включаючи і її президента Педро Аграмунта. У свою чергу, російська делегація заявила, що взагалі не стане на таких умовах приймати участь у роботі ПАРЄ. Це, зрозуміло не означало, що російські делегати вирушили додому. Заощадивши час на сидінні в залі засідань і на участь у роботі комісій, вони з потрійною інтенсивністю стали планувати різного роду спецоперації для переможного повернення в ПАРЄ. Їх методи не відрізнялися оригінальністю, але були випробувані на кількох поколіннях європейських політиків і незмінно приводили до успіху. Основним інструментом став банальний підкуп.
Остання за часом битва навколо повернення Росії повноважень в ПАРЄ розігралася в жовтні минулого року. 10 жовтня, відкриваючи осінню сесію ПАРЄ Аграмунт заявив, що асамблея повинна зробити все необхідне для повернення в пленарний зал представників Росії".
Наступного дня віце-спікер Верховної Ради і член української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи Ірина Геращенко заявила, що українська сторона вивчає регламенту ПАРЄ з метою домогтися відсторонення Аграмунта. Вона також зауважила, що Аграмунта більше цікавить "посаду, а не репутація" і що бити його саме за посади, як по самому хворому місцю.
Нарешті, 12 жовтня, незважаючи на опір проросійських депутатів, включаючи і Аграмунта, ПАРЄ прийняла дві резолюції по Україні, в яких російсько-українська війна була названа "російською агресією", а закликали Росію вивести свої війська з Донбасу.
Було очевидно, що після такого кроку з Москви повинен послідувати якусь відповідь. Або теракт ИГИЛ, разнесший зал засідань на молекули, або такий же вибухової сили скандал, який розколює ПАРЄ і знищує її репутацію, і без того добряче підмочену.
Парламентська Асамблея європейської корупції
Корупційні скандали трясуть ПАРЄ починаючи з 2010 р., але вони незмінно спускалися керівництвом асамблеї на гальмах. Бюро ПАРЄ просто відмовлялося проводити розслідування, притому навіть у випадках дуже гучних і очевидних, таких як із колишнім депутатом Лука Волонте, офіційно звинуваченим в Італії в отриманні політичної хабара в 2,4 млн євро. Хабар, до речі, не найбільша з тих, що фігурують у неофіційних розслідуваннях. Таким чином, Аграмунт — лише один з багатьох. І затіваючи гучний скандал, Кремль міг розраховувати, що корупційна частина ПАРЄ, маючи більшість в його керівних органах, візьме верх.
Метою-максимумом в такому скандалі було, всупереч всьому, відстояти Аграмунта його посади, на що, до речі, були відмінні шанси. В цьому випадку Росія продемонструвала б всьому світі: навіть будучи позбавлена повноважень в ПАРЄ, вона залишається впливовим гравцем; вона може дозволити собі купити будь-яку кількість європейських політиків будь-якого рівня, а той, хто ще не куплений Росією, просто лох і невдаха; європейська політична еліта повністю продажною.
У разі ж програшу — але тільки після запеклого опору Аграмунта і публічного скандалу, в якому корумпованість значної частини ПАРЄ була б виставлена на загальний огляд, — Росія могла б змиритися зі своїм відходом, заявивши, що, мовляв, не боляче-то нам і треба працювати в цьому продажному вертепі.
Обіцяли тримати все в таємниці, але кинули
Про те, що, запрошуючи Аграмунта та інших депутатів ПАРЄ в Сирії під приводом "ознайомчої екскурсії" і "заслуховування іншої точки зору", тобто точки зору Башара Асада, росіяни обіцяли зберегти все в таємниці, пишуть експерти. Судячи з того, що дон Педро не виявив ані найменших бійцівських якостей і всякий раз, коли брехня і підкилимні ігри не спрацьовували, волів втеча, саме так все і було. Ймовірно, Аграмунту сказали, що він повезе в Сирію порцію свіжого депутатського м'ясця для подальшої обробки, а також для того, щоб надалі щільніше тримати парламентаріїв на гачку, але все буде шито-крито і подано як приватний візит. Зрозуміло, що приватний візит не передбачає широкого висвітлення і тим більше посилань на нього як на свідоцтво широкої міжнародної підтримки російської позиції. Але Аграмунта в результаті елементарно "кинули" і надали можливість борсатися, використовуючи свої зв'язки і вплив, або потонути. Якби дон Педро вивчав би хоч трохи історію російської дипломатії і спецслужб, він знав би, що Росія рано чи пізно, але завжди кидає своїх агентів.
Зараз депутати, які супроводжували Аграмунта, технічно пішли в тінь. Це ще одне свідчення того, що росіяни свідомо поставили на кон одного лише президента ПАРЄ. А політики, які прокотилися в Сирію, посаджені поки на російський кукан і будуть використовуватися надалі.
Б'ють — біжи
29 березня делегації України, Данії і Польщі виступили з заявою у зв'язку з візитом Аграмунта в Сирію, організованим державою-агресором Росією. Бюро ПАРЄ його звично відбило: 17 депутатів проголосували проти внесення до порядку денного сесії питання про поїздку до Сирії. "За" голосували тільки 11.
А далі в ПАРЄ стався невеликий внутрішній Майдан. На пленарному засіданні депутати кількох фракцій заблокували обговорення питань порядку: один за одним вони брали слово і закликали Аграмунта піти. За твердженням виступаючих, ця лавина зійшла спонтанно, без попередньої домовленості. Виявилося, що дуже багатьох дістала корупційна сморід. У результаті жоден з 17 членів бюро, які голосували проти слухань з Аграмунту, не посмів і пискнути. Не виступили на його захист і інші учасники поїздки. Всі поховалися, Аграмунт залишився один.
Треба, втім, визнати, що тут спрацювала ще й звичайна для Росії надія на авось у поєднанні з вірою в те, що будь-які колективні акції, а тим більше депутатські, завжди кимось проплачені. Росія, безумовно, могла б організувати через своє лобі міцну лінію оборони і на пленарному засіданні, перехопивши ініціативу. Для цього потрібно було роздати гонорари і розписати ролі. Але росіяни після голосування бюро були так впевнені у своїй перемозі, що не вважали за потрібне підстрахуватися.
Залишившись на самоті, Аграмунт волів просто втекти: після перерви виявилося, що його немає в залі. Засідання відновилося під керівництвом члена парламентської делегації Великобританії Роджера Гейла. Він же виконував обов'язки голови і надалі.
Було прийнято рішення про спеціальних слуханнях щодо Сирії. Заодно депутати схвалили механізм розслідування корупційних звинувачень, які лунали на адресу Аграмунта раніше.
В цей же день Аграмунт біг і з засідання групи Європейської народної партії, членом якої він є, після того як однопартійці вимагали від нього скласти повноваження президента.
Діючи через бюро, Аграмунт спробував зробити слухання по Сирії закритими для преси, але бюро вже не зважився на такий крок. Слухання відбулися у вівторок і стали схожі на публічну порку, але одного тільки Аграмунта. Його попутники поховалися і зачаїлися. Ті ж, хто атакував Аграмунта, теж вирішили дати їм піти в тінь. Абсолютно ні до чого було давати дону Педро шанс сформувати групу своїх відкритих прихильників, яким уже нічого втрачати і які стали б підтримувати його публічно. Домогтися зміни президента було важливіше.
В цей же час в іспанських ЗМІ з'явилося повідомлення про те, що Аграмунт збрехав, заявивши раніше про те, що поїздка в Сирії була узгоджена з МЗС Іспанії.
Попутно з'ясувалося, що в ПАРЄ немає процедури відставки президента — це перший за 50 років випадок такого роду. Це дозволило Аграмунту виторгувати для себе почесні умови капітуляції. Він повинен був формально головувати 27 квітня в ході виступу в ПАРЄ короля Іспанії Філіпа IV. Після закриття сесії повинно було бути скликано засідання бюро, на якому Аграмунт офіційно оголосив про свою відставку. Відставка повинна була відбутися 29 травня. Після чого на наступному бюро в кінці червня асамблея могла б вибрати нового президента.
Але Аргамунт в підсумку не подав у відставку, не з'явився в бюро і взагалі не зробив жодної заяви, обіцяного раніше. У відповідь бюро ПАРЄ абсолютною більшістю голосів висловила йому недовіру і відмовило у вирішенні здійснювати візити, робити заяви і проводити іншу активність від імені асамблеї.
На що розраховує Аграмунт?
Очевидно, що, використовуючи відсутність процедури відставки президента, дон Педро має намір чинити опір до останнього. Навряд чи це його ініціатива. Наказ битися до кінця віддала Росія, показавши значну папку з компроматом. Мета Москви — продовжити скандал в часі настільки, наскільки це можливо, використовуючи його для дискредитації ПАРЄ.
Так що російський план-мінімум, очевидно, все-таки буде виконано. Але і Україна, колишня локомотивом повалення Аграмунта, безсумнівно, досягла деяких успіхів.
Всі європейські політики наочно побачили, що корупційні гри з Росією — це ігри з безоднею. Безодня може заманювати деякими благами, але при нагоді легко зжере гравця. І що найгірше, спрогнозувати це і вчасно відскочити вбік гравцеві майже неможливо.
Чи втримає приклад Аграмунта європейських політичних корупціонерів? Це залежить від того, чим обернеться для нього відставка. Є підстави думати, що його пригоди на цьому не закінчаться. Особливо з урахуванням того, який збиток ця історія завдасть Іспанії в цілому. Дон Педро цілком може опинитися у в'язниці. Втім, в'язниці в ЄС комфортні, а гуманні закони. І те, що він отримав за свою діяльність від Росії, у нього, швидше за все, вже не відберуть — все надійно укрите в офшорах.
Так що навіть після історії з Аграмунтом серед старіючих європейських політиканів знайдеться чимало тих, хто обміняє напрацьовану репутацію на певну суму готівкою. Але все-таки число бажаючих потанцювати на краю прірви, провідною в кремлівську пекло, точно скоротиться.
Повільно, важко, але Європа все ж буде очищатися від російської корупційної корости, що вразила її на бумі нафтових цін.
