Великі маневри та зухвалий Рамзан. Навіщо Кадирову прикордонний конфлікт з Інгушетією

Містечкові чечено-інгушські розбірки — лише привід для демонстрацій великих амбіцій та ще більших можливостей чеченського лідера. А ще це репетиція світлого російського завтра

Колона чеченських силовиків їде на навчання/chechnyatoday.com

Давній територіальний конфлікт, що тліє між двома регіонами РФ, знову нагадав про себе. Після заяви голови парламенту Чечні Магомеда Даудова про те, що "не всія чеченська територія сьогодні підконтрольна Грозному", бійці Росгвардії та інших російських силових відомств 23 листопада раптово почали проводити навчання безпосередньо на чечено-інгушському кордоні. За попередніми даними, навчання заплановано до 26, але хто знає, як усе обернеться. Кавказ, як відомо, справа тонка.

Тонкості видно вже при побіжному погляді на перебіг навчань. Колони техніки російських силовиків густо обвішані прапорами Чечні та прапорами з портретами Ахмата Кадирова, але жодного російського прапора там не видно. Особовий склад – суцільно чеченці. Деякі коментатори навіть назвали їх чеченськими силовиками, але це не так. Росія – багатонаціональна федерація, із закосом під Імперію, під суто конкретний Третій Рим – таким, яким його бачать розчленінградські пацани. Назвати російських силовиків чеченськими – однаково, що назвати римські легіони часів останніх імператорів німецькими. Мало чи хто там чеченець, германець, чи навіть, страшно сказати, інгуш або кельт. Тут усі громадяни Риму! А що імператори змінюються раз на пів року і через одного – провінціали, то це особливий римський шлях. Так треба. Тут у нас скріпи лежать – не чапайте. У нас взагалі Імперія, вам не рівня, а хто незадоволений, то наші третьоімперські римські легіони вже марширують до вас. Консул Кадиров давно присягнув на вірність Третьому Риму – які тут питання? Вказівки провести навчання він дав виключно у третьоримських інтересах для перевірки рівня взаємодії відомств у зв'язку з нестабільною ситуацією в ЗаМКАДі. Що, "у Закавказзі"? Так, у Закавказзі, а Закавказзі, на вашу думку, це не ЗаМКАДі? Далі так, але все-таки ЗаМКАДі!

І те, що навчання проводяться на чечено-інгушському кордоні – так на те вони й навчання, щоб проводити їх в умовах, які максимально наближені до реальної ситуації. Для відпрацювання оборони кордону Росії потрібний був хоч якийсь кордон. Чечено-інгушський відмінно підійшов, адже ніхто не проти? Що хтось проти? А хто? Хто проти того, щоб Чечня, головний форпост Росії на півдні була готова до оборони? Від кого? Та від усіх. І до чого тут інгуші?

Сам собою чечено-інгушський територіальний конфлікт має давню і складну історію, але не особливо цікавий. Таких конфліктів на Кавказі, та й не тільки на Кавказі, а по всій території колишньої РІ/РРФСР/РФ можна нарахувати десятки. Численні виселення, переселення, підселення та заселення назад цілих народів, які широко практикувалися ще в Російській Імперії, а потім і в СРСР, породили безліч нерозв'язних територіальних суперечок. Але залучення до таких конфліктів федеральних сил, що формально підпорядковані Москві, а не Кадирову, а за фактом насичених місцевими кадрами, у яких у Чечні будинки, родини, рідні і з цієї причини підлеглих саме Кадирову, а не якійсь Москві, створює новий, дуже цікавий поворот у російській державній еволюції.

Справді, як сьогодні Кремль може вплинути на Кадирова? Варіант видно лише один: дати йому грошей. Варіант другий — не дати грошей — звісно, проглядається, але вже пов'язаний із певним ризиком. Наприклад, Кадиров, який не отримав грошей, такі навчання з оборони кордону може провести безпосередньо на МКАДі. Для цього йому не треба буде навіть нікого перекидати з Чечні: чеченський легіон, який без кремлівських дотацій стане саме чеченським, Кадиров зможе набрати і в Москві. Чеченців для цього там достатньо.

Чи заздрять Кадирову інші глави російських регіонів? Безперечно, так. Чи прикидають, завдяки чому голова Чечні такий самостійний? Було б дивно, якби вони цього не робили. До яких висновків дійдуть? Висновки цілком очевидні: хочеш бути як Кадиров – заведи особисту армію. Неважливо, як вона називатиметься, хай навіть і російською. Важливо, щоб вона годувалася з твоєї руки, жила на твоїй території – і знала, що твоя рука, за недостатньої вірності, може й збідніти, і що Москва – далеко, а ти – близько.

Чому Кадиров затіяв навчання саме зараз? Тут також усе зрозуміло. Кадиров поступово, дуже терпляче розширює рамки дозволеного йому у Росії. Йому важливо робити це поступово, щоб роздратування Кремля не переходило критичний поріг. Зараз у Кремлі явно не до нього, там на порядку денному Україна, США, Білорусь. Отже, саме зараз йому і треба створити ще один прецедент самостійного управління федеральними силами. Тим більше що є формальний привід – навчання. Власне, це і є навчання, але трохи не з того, що заявлено офіційно. Кадиров явочним порядком розширює свої повноваження та вчиться їх використовувати.

Чим закінчиться нинішній конфлікт із Інгушетією? Дотискати її прямо зараз Кадиров ще не готовий. Дотискати її у далекій перспективі – створити собі довготривалі проблеми. Швидше за все, Грозний дожме Магас економічно, помалу показавши на конкретних прикладах марність апеляцій до Москви і змусивши його до здачі та об'єднання. Але це буде не скоро. Тепер такі радикальні зрушення Кадирову непотрібні, він не зможе використовувати їх в повній мірі. Ситуація має дозріти.

Чи підхоплять чеченський приклад? Тут починається найцікавіше. Питання, треба сказати, непросте. Для такого кроку потрібний серйозний фінансовий інтерес, потрібні ресурси не тільки грошові, а й людські, потрібна нарешті можливість конвертувати розширену самостійність у відносинах з Москвою та перевагу над найближчими сусідами у щось корисне. Потрібен слушний момент, коли Москва буде ослаблена та зайнята іншими питаннями. Поки що в жодному суб'єкті Росфедерації немає всього необхідного набору. Так що глава Липецької області ще не скоро накаже бомбардувати Воронеж, та й не з центральної Росії все почнеться. Почнеться з околиць. І досвід Кадирова обов'язково стане в нагоді – немає сумніву, що у багатьох російських регіонах — у Казані, Хабаровську, Владивостоці його уважно вивчають.