• USD 41.2
  • EUR 44.7
  • GBP 53.2
Спецпроєкти

"Російський світ" для Молдови. За що функціонери ОБСЄ чекають Нобелівської премії

Полупризнанность ПМР дозволяє витягувати з неї до $2 млрд річного доходу. Але ці потоки неможливі без молдавського сприяння - і в Кишиневі вимагають з них частку
Фото: East News
Фото: East News
Реклама на dsnews.ua

Коментуючи підсумки чергового раунду переговорів у форматі "5+2", який завершився 30 травня в Римі, спеціальний представник голови ОБСЄ з придністровського врегулювання Франко Фраттіні заявив, що 2018 р. "може стати історичним для процесу врегулювання конфлікту в Придністров'ї". Чи це Так?

Небувалі успіхи

Треба визнати, що за останні півроку ряд гострих питань дійсно був закритий.

По-перше, міст через Дністер біля сіл Гура Бикулуй і Бичок, блокований придністровськими сепаратистами протягом 20 років, відкритий для руху. Тирасполь, правда, тут же встановив на в'їзді озброєний пост, що викликало протести Кишинева, але цієї прикрої дрібниці в ОБСЄ не надали значення. За два десятиліття простою міст занепав, але ЄС вже пообіцяв гроші на ремонт. До речі, 20 років тому міст, підготовлений до відкриття, теж був відремонтований за рахунок ЄС, після чого Тирасполь дав задній хід і заборонив по ньому рух.

По-друге, затверджений механізм доступу фермерів з Дубосарського району, з сіл, які залишилися під юрисдикцією Кишинева, до земель за трасою Кам'янка-Тирасполь, які контролює невизнана ПМР. Раніше Тирасполь робив все можливе, щоб створити цим людям максимум труднощів.

По-третє, придністровська влада пообіцяли, що не будуть більше кошмарити вчителів і учнів розташованих в ПМР шкіл з навчанням румунською мовою і з кишинівським програмами.

Для чого влада ПМР закривали міст і створювали нестерпні умови фермерам, вчителям і школярам? З єдиною метою: показати, що в Тирасполі сидять серйозні пацани. Що їх покриває Росія, і вони змусять Молдову рахуватися з собою. Іншими словами, фермери, вчителі та школярі, жителі сіл, яким закритий міст завдавало незручності, і взагалі все населення Придністров'я були і залишаються заручниками сепаратистів і використовуються ними в ході переговорного торгу. І полегшити їх становище "влада ПМР" погодилися не просто так, а в обмін на поступки з боку Молдови. Що ж поступилася Молдова?

Реклама на dsnews.ua

По-перше, прийнято рішення про апостилювання придністровських дипломів - по суті, про їх визнання Молдовою. Випускники придністровських вузів, які пройшли навчання за придністровським програмами й отримали на додачу обов'язкову порцію промивання мізків в кремлівському дусі, тепер зможуть працевлаштуватися в Молдові на тих же правах, що і володарі молдавських дипломів.

По-друге, Тирасполь і Кишинів підписали угоду про видачу придністровським автовласникам номерів особливого зразка, які дозволять їм виїжджати за кордон. Перереєстрація придністровських автомобілів на молдавські номери була Тирасполем відкинута як "поступка частини незалежності". Зате Кишинів не угледів в особливих номерах чергового кроку до де-факто визнання ПМР і до федералізації Молдови в рамках "плану Козака".

Чи можна вважати, що поступки з боку сепаратистів зроблені ними остаточно? Зрозуміло, немає. Тирасполь відіграє назад, як тільки йому знадобиться новий привід для шантажу: закриє міст і знову почне пресувати фермерів, вчителів і школярів.

Зате Молдові відкликати свої поступки буде набагато складніше. А в наступному пакеті кишинівських поступок теж чимало смакоти: відновлення телефонного зв'язку між двома берегами, перерваного через захоплення Тирасполем ряду молдавських радіочастот, припинення кримінальних справ, заведених у Кишиневі на функціонерів ПМР за злочини, вчинені ними на території захопленого режимом ПМР молдавського Придністров'я.

Конкуренти з ООН

Але в ООН теж хочуть записати на свій рахунок частину успіхів у "врегулюванні конфлікту". І за день до тріумфального заяви Фраттіні агентство "Новини Придністров'я" повідомило про "старшого експерта ООН з прав людини в Придністров'ї" Томаса Хаммарберге, який відвідав ізолятор тимчасового тримання (ІТТ) у Тирасполі. Це був вже другий його візит - перший раз він побував там в 2013 р. і потім опублікував доповідь з рекомендаціями щодо організації побуту і медичного обслуговування.

З тираспольським ІТТ я мав нещастя познайомитися в 2015 р., коли "КДБ ПМР" заарештував мене за проукраїнські публікації. Звичайно, в ПМР є катівні і гірші, які шведу показати не ризикнули - можу, якщо треба, назвати адреси. Але і цей підвал у центрі Тирасполя, на глибині 6-8 м під землею - теж місце у всіх сенсах моторошне. Цікаво, а якщо б якийсь правозахисник у 1942-1943 рр. відвідав Освенцім і потім виступив з пропозиціями про поліпшення табірного режиму - мовляв, все б добре, але є і невеликі недоробки, - це було б нормально? Якщо ні, то чим відрізняється візит Хаммарберга від такого вояжу?

До речі, з придністровських зинданов звернутися в міжнародні організації неможливо. Вам надішлють відписку, що тюремна адміністрація "вважає ваше звернення недоцільним", а лист долучити до справи. Втім, навіть якщо такі листи все-таки доходять, місії міжнародних організацій, представлених в Молдові, і, відповідно, в ПМР, наглухо від них відхрещуються. Співробітники цих місій міцно тримаються за теплі місця із зарплатою в кілька тисяч євро і необтяжливими обов'язками. Конфлікти з сепаратистами, здатними заборонити їм в'їзд у свою "республіку", що призведе до їх відкликання і заміни, їм ні до чого. Ну а функціонери рангом вище хочуть зірвати джек-пот "врегулювання", який обіцяє безліч благ аж до винесеної в заголовок Нобелівської премії, а як зірвуть - так хоч трава не рости.

Що таке "план Козака"

План передбачає несиметричну федералізацію Молдови, тобто визнання Кишиневом в її складі двох суб'єктів: Гагаузії і Придністров'я з широким набором повноважень. Сепаратистські структури, включаючи силові, повинні при цьому зберегтися, ставши частиною структур Молдови. Повинно зберегтися і російська військова присутність. А оскільки Гагаузія, вже визнана як автономія, і формально-невизнана ПМР міцно контролюються Росією, це забезпечить Москві надійний контроль над всією Молдовою.

Але Росія зовсім не бажає повного згортання "євроінтеграції". Завдання стоїть інша: "підвісити" Молдову між Росією і ЄС. У такому проміжному стані Москва зможе використовувати її як базу для підривної роботи на півдні України, для інфільтрації своєї агентури в Румунію і в ЄС загалом, а також для обходу санкцій. Кишинів ж буде клястися європейцям, що він ні за чим і взагалі робить все можливе для "європейської інтеграції", але ось біда-то яка: в автономіях сильні проросійські позиції.

Таке положення країни, "вічно прагне в ЄС і на цій підставі вічно одержує європейську допомогу для подолання наслідків конфлікту", "на реформи", "на інфраструктуру" тощо, а також допомогу з Румунії під проекти майбутнього об'єднання, вельми привабливо. Воно цілком влаштує будь-молдовську владу.

В даний час влада в Молдові де-факто зосереджена в руках олігарха Влада Плахотнюка, голови правлячої Демократичної партії. Деякий час тому у Плахотнюка були тертя з Росією, так що Москва навіть організувала демонстративну спробу замаху на нього - швидше для залякування, ніж дійсно бажаючи вбити. Але всі ці проблеми, схоже, вже залагоджено.

Залишаються розбіжності між Кишиневом і Тирасполем, породжувані економічними причинами. До 70% легального експорту з ПМР вивозиться в країни ЄС через молдавську митницю. Крім легального виробництва здійснюється виробництво контрафакту, а також монетизація російського газу, що поставляється в ПМР нібито "у борг": його переробляють в електроенергію, яку купує Молдова. В цілому полупризнанность ПМР дозволяє витягувати з неї до $2 млрд річного доходу. Але ці потоки неможливі без молдавського сприяння - і в Кишиневі вимагають з них частку. Спори з приводу розподілу доходів і викликають періодичні загострення відносин. Втім, по двох головних питань згода між Москвою, Тирасполем і Кишиневом, схоже, вже досягнуто: про те, що Молдова повинна бути де-факто федерализована, а ПМР частково визнана, щоб, залежно від ситуації, або працювати з нею, як з визнаним суб'єктом, або відхреститися від неї.

Але політична природа ПМР, старшої сестри ДНР і ЛНР, залишається при цьому незмінною. Обстановка в ній порівнянна з ОРДЛО за мінусом активних військових дій. За будь-які висловлювання, які не збігаються з промосковським курсом тираспольського керівництва, там можуть кинути "на підвал", проукраїнські активісти просто пропадають без вести, "МГБ/КДБ ПМР" (ця організація змінює назву, як змія шкіру) залишається філією ФСБ, а "придністровська армія" - частиною Оперативної групи російських військ, націленої в спину Україні. І над усім цим кремлівським гніздом під приводом "врегулювання конфлікту" крок за кроком зводиться "майже легітимна" дах напіввизнання - при активній співучасті ОБСЄ та ООН.

    Реклама на dsnews.ua