Привіт з Балкан. За "Турецький потік" тепер розплачуються "друзі Кремля" в Македонії
У вівторок, 11 жовтня, політична криза в Македонії знову увійшов у круте піке. На вулиці Скоп'є вийшли тисячі прихильників опозиційної Соціал-демократичної партії, виступивши з вимогою повалити режим консервативної політичної сили, яка взяла на озброєння бренд Внутрішньої македонської революційної організації — Демократичної партії македонської національної єдності (ВМРО). Політичної сили з минулого, а точніше, кінця XIX —початку XX ст.
Акції протесту проходять за два місяці до позачергових національних виборів, які повинні відбутися 11 грудня. Що ще більш важливо, це загострення почалося відразу після відродження в Стамбулі "Турецького потоку". Його реалізація безпосередньо залежить від Македонії. Але про все по порядку.
Синусоїда політичного і громадського напруги в невеликій Македонії, де проживають близько 2 млн осіб, тягнеться не один рік. Але пікових значень досягла навесні 2014 р. з бойкоту переобраного парламенту, поклавши початок активній фазі повернення до влади есдеків, і спроб консерваторів залишитися біля керма.
Соціал-демократи на чолі з Зораном Заевым свою кампанію базували на звинуваченнях у корупції, а касетний скандал по-македонськи і заяви про масову прослуховування зробили протести ще більш енергійними. Заев в 2015 р. провів цикл показових включень нарізок аудіозаписів, на яких, як зазначала опозиція, звучали перші особи держави, включаючи колишнього прем'єр-міністра Миколу Груєвські і його двоюрідного брата СашоМиялкова, який очолював управління з безпеки і контррозвідки. На записах обговорювалися корупційні оборудки, відкати, арешти потрапили в немилість, журналістів та переслідування тих чи інших політиків.
Відповідною реакцією влади стало порушення кримінальної справи проти Заева і його трьох прихильників за звинуваченням у спробі повалення влади. На нього також повісили ярлик шпигуна. Правда, повнота влади виявилася не такою повною, як вважали Груєвські та інші консерватори, адже у травні почалися наймасштабніші акції протесту опозиціонерів. Вони супроводжувалися зіткненнями, в ході яких постраждали 38 правоохоронців і 19 демонстрантів. Загострення пристрастей був вражаючим.
І тут, через чотири дні після сутички македонців, країну облили холодним душем. На півночі, в місті Куманово, який знаходиться біля кордону з Косово, відбувається серйозне бойове зіткнення силовиків, як заявили в Скоп'є, прийшлими і добре озброєними бойовиками-албанцями. Були ліквідовані 10 і заарештовано 30 бойовиків, а правоохоронці втратили вісім осіб. Мітинги на деякий час відійшли на другий план, адже країна пам'ятала міжетнічний конфлікт між албанцями і македонцями, який тривав майже рік і завершився у 2001 р. підписанням Охридського угоди, що приніс мир.
Після завершення операції в Куманово акції протесту відновилися з новою силою. У ситуацію довелося втрутитися ЄС, заявку на членство в який, поряд з аналогічною в НАТО, подала раніше Македонія. 2 червня під егідою єврокомісара з питань розширення та добросусідства Йоханнеса Хана між Груєвскі, Заевым і албанцями відбулися переговори про вихід з кризи.
В результаті сторони підписали Пржинское угоду, згідно з якою, по-перше, призначалися дострокові національні вибори, а по-друге, створювалася Спеціальна громадська прокуратура, яка повинна була зайнятися всіма оприлюдненими в циклах аудіо - і видеоразоблачений злочинами.
Участь Брюсселя в стабілізації ситуації було значним. Раніше Груєвські був прихильником "Турецького потоку" і супротивником санкцій проти РФ, що обумовлено не в останню чергу економічними вигодами для Македонії. Але вже 27 травня минулого року прем'єр заявив, що будівництво газопроводу, який, до речі, повинен був пролягати в районі Куманово, почнеться лише після погодження ЄС і РФ.
У січні поточного року Груєвські подав у відставку, а парламент достроково розпустився. Новим прем'єром за дорученням президента Георге Іванова став інший представник ВМРО Еміл Димитрієв. Вибори мали відбутися до кінця квітня 2016 р., а після ще кілька разів переносилися, поки не була визначена дата 11 грудня.
Той же Іванов з благими намірами амністував всіх 56 "клієнтів" новоствореної прокуратури, що, навпаки, призвело до нових соціальних хвилювань, отримав назву "Кольорова революція". Тобто фактично досягнуті домовленості опинилися на межі зриву, але встояли. У суспільстві настав період пасивно-агресивного протесту, революція трохи стихла в очікуванні обіцяних виборів. Есдеки, якщо так можна висловитися, втратили бойовий запал і кілька випали з тренда.
Груєвські раніше верховодив. Всі ключові процеси були в його руках, а Димитрієв являв собою просто технологію зміни осіб, намозоливших очі македонцям. Цілком імовірно, що в такому стані перманентного обміну звинуваченнями у зриві домовленостей країна могла б дотягнути до дострокових виборів. Хоча, враховуючи, що СДПМ раніше бойкотувала вибори (напевно чудово розуміючи, що адмінресурс затихшими протестами не побити), голосування 11 грудня могло надати новий поштовх політичній кризі.
Це дізнатися вже не вдасться, адже 11 жовтня есдеки змогли організувати численний мітинг. "Ми пишемо історію, звалюючи режим, повертаючи нашу свободу. Наша зброя — це наше голосування", — заявив Заев. Акції есдеки надали відтінок ностальгії і наповнили її додатковими смислами, покликаними активізувати протестні настрої.
Демонстрацію приурочили до свята ще часів Югославії, але ще живого — саме 11 жовтня 1941 р. вважається початком партизанської війни в Македонії. "Сьогодні знову 11 жовтня. Дата 11 жовтня 2016 року буде вписана червоним в календарі, тому що наше покоління, як і 11 жовтня 1941 року, з рішучістю, мужністю і мудрістю встало на захист одвічних ідеалів, на захист цінностей істини і справедливості, гідності та майбутнього наших дітей і нашої Республіці Македонії", — цитує лідера СДПМ видання "Бліц". Заев також пообіцяв повалити режим Груєвські і повернути народу награбоване. Дійство супроводжувалося партизанськими піснями часів Другої світової війни. До болю знайомий формат для пострадянських країн, у тому числі і для України аж до останнього часу.
І ще більш цікаво, що масові протести в серці Балкан дивним чином виглядають як відповідна реакція на стамбульські угоди Путіна і Ердогана. Балканський півострів входить в зону протистояння між Москвою і Заходом. Агресивно-амбітне поведінка Кремля штовхає США і ЄС формувати тут свій форпост. Не так давно Чорногорія де-факто стала членом НАТО, що викликало бурю обурення в Москві. А тепер в центрі уваги виявляється Македонія, через територію якої повинен бути прокладений "Турецький потік". Реалізація цього економічного проекту, природно, тягне за собою і зміцнення політичних зв'язків з консерваторами Груєвскі, а значить, і яку-ніяку компенсацію за "втрату" Чорногорії, так і Балкан в цілому.
Логічним буде припустити, що Захід знайшов, як відповісти на зближення Анкари і Москви. Плани щодо усунення або хоча б введення в політичну стагнацію Македонії боляче б'ють не тільки по сподіванням і надіям Путіна і Ко, але і є різкою для Ердогана, який не залишає спроб маніпулювати ЄС і США.
