Карл Більдт: Потрібно відмовитися від спроб перезавантажити відносини з Росією
Всі минулі спроби Заходу переналагодити відносини з Москвою закінчувалися або нічим, або погіршували ситуацію
Екс-прем'єр-міністр Швеції, відомий дипломат і один з авторів проекту Східного партнерства Карл Більдт в колонці The Washington Post пояснює, чому Заходу слід не намагатися поліпшити відносини з режимом Путіна, а дочекатися, коли в Росії станеться внутрішнє перезавантаження.
Створюється таке враження, що ніщо на дипломатичній арені не повторюється так часто, як спроби перезавантажити відносини з Росією.
У 2009 р. своє гучне перезавантаження почала адміністрація Обами. Слідом за цим обросла невдалими спробами перезавантажити відносини з Росією Володимира Путіна і європейська політика.
У 2010 р. Європейський союз і Росія запустили вкрай амбітне Партнерство для модернізації, а рік по тому канцлер Німеччини Ангела Меркель виступила з ініціативою "Мезеберг", спрямованою на побудову більш тісних і більш структурованих відносин між ЄС і Росією в сфері безпеки.
Російська агресія проти України в 2014 р. всі ці зусилля поховала, але ненадовго. Через деякий час Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), де головувала тоді Швейцарія, заснувала групу видатних діячів, щоб спробувати знайти шлях до перезавантаження відносин.
А після ряду досить критичних зауважень з приводу трансатлантичних відносин, які прозвучали влітку 2019 р., президент Франції Еммануель Макрон став ініціатором амбітного стратегічного діалогу з Москвою, направив до столиці Росії міністрів і створив робочі групи.
І ось тепер новий верховний представник ЄС Жозеп Боррель теж пройшов власний, але вже потоптані до нього шлях.
Наслідки всіх цих спроб більш-менш однакові: в кращому разі — нічого, а в гіршому — подальше погіршення відносин.
Безумовно, існують дійсно важливі сфери виборчої співпраці з Росією, які пережили погіршення відносин. Так. адміністрація Байдена відновила діалог для досягнення стратегічної стабільності з питань ядерної зброї, а Європа дуже хоче обговорити з Росією відновлення угоди про Спільний всеосяжний план дій (ядерну угоду з Іраном), зміну клімату та інші питання.
Але одна ластівка весни не зробить. І раз по раз такі події, як застосування "Новачка" в Британії; регулярні кібератаки, зокрема, на парламенти Німеччини і Норвегії; відмова брати участь в розслідуванні катастрофи рейса МН17 Malaysia Airlines; або недавня спроба отруїти Олексія Навального підривають зусилля по створенню більш конструктивних відносин.
Такі інциденти шкодять відносинам, але головна причина постійних невдач у спробах перезавантажити діалог полягає в тому, що є фундаментальні напрямки, де Росія категорично відмовляється змінювати власну політику і замість цього оцінює будь-яку дискусію як шанс змусити вже Європу відмовитися від своєї політики і принципів.
З європейської точки зору найсерйознішою перешкодою є політика Росії безпосередньо щодо сусідів. Визнання Південної Осетії і Абхазії незалежними державами, а також агресія проти України і анексія Криму, а потім створенням російської "міні-держави" на Донбасі є порушеннями основоположних принципів європейської безпеки.
З 2016 року, коли ЄС прийняв деякі принципи, на яких будує свої відносини з Росією, першим з них було повне дотримання мінських домовленостей про відновлення територіальної цілісності України на Донбасі. Поки ж Кремль не бажає робити будь-яких кроків в цьому напрямку.
Двоїсті і очікування Кремля в контексті його спроб налагодити діалог з питань європейської безпеки. По-перше, він хоче прямого або непрямого визнання наявності у нього права голосу в політиці найближчих сусідів, де-факто обмежуючи їхній суверенітет. По-друге, хоче скинути з себе кайдани зобов'язань в ОБСЄ та інших зобов'язань в галузі прав людини і, таким чином, отримати повну свободу дій в переслідуванні своїх громадян, скільки буде жадати.
Уроки ж, які слід винести з безлічі невдалих спроб перезавантаження, такі: тільки рішуче протидіючи цим спробам, ми можемо з часом змусити Росію переглянути її політику. Це єдиний вірний шлях до більш конструктивних відносин.
Як висловився колишній міністр закордонних справ Молдови Ніколае Попеску, у Росії "з'явиться стимул до "перезавантаження" тільки тоді, коли Кремль наткнеться на стіну непримиренності Заходу, і не зможе сподіватися на те, що цю непримиренність можна буде якось обійти або перечекати. Наразі часті пропозиції Заходу про перезапуск відносин призводять лише до ще більшого ігнорування Росією інтересів Заходу в сфері безпеки в Східній Європі або на Близькому Сході ".
Ну, звичайно, актуальні і внутрішні проблеми Росії. Партнерство заради модернізації стало спадщиною епохи Дмитра Медведєва, коли "модернізація" була модним словом в Росії. Але ті часи минули, і тепер ми спостерігаємо застійний режим, який починає боятися власної слабкості в той час як все гостріше стає питання спадкоємності.
Цілком ймовірно, що нам доведеться чекати до тих пір, поки в Росії не відбудеться своє внутрішнє перезавантаження, яке, можливо, є необхідною передумовою для перезавантаження зовнішнього. Як сказала Кадрі Лійк з Європейської ради з міжнародних відносин, Євросоюзу та Сполученим Штатам, можливо, доведеться "бути готовими до років розчарування у відносинах з режимом в Москві, який повільно розкладається, не здатний переродитися і турбується про власне виживання".
