КНДР руйнує надію Китаю на панування у Східній Азії
Міністр закордонних справ Китаю Ван І в ході спільної прес-конференції з держсекретарем Джоном Керрі заявив, що дві наддержави близькі до угоди щодо резолюції ООН проти Північної Кореї, яка стане відповіддю на нещодавні ядерні та ракетні випробування Пхеньяна. Ван також продемонстрував бажання співпрацювати з економічних та інших питань із Сполученими Штатами.
Дана заява китайської сторони вписується в загальну стратегію перетворення в регіонального гегемона, причому не тільки в Південно-Китайському морі і на спірних островах (що турбує Тайвань, В'єтнам, Філіппіни, Лаос та інші держави західної частини Тихого океану), але і в Східно-Китайському морі, де конкурентами для Пекіна є Сеул і Токіо. Та от біда — не в міру агресивно налаштована Північна Корея являє собою серйозну перешкоду.
Пекін, до речі, вже подав сигнал Пхеньяну, коли два банки в довколишній для Північної Кореї китайської провінції заморозили рахунки північнокорейців. Як пише південнокорейська газета Dong-A Ilbo, одним із таких банків стала найбільша фінансова структура Піднебесної — "Промисловий і комерційний банк Китаю (ICBC). Джерело газети — неназваний співробітник відділення ICBC у місті Даньдун (знаходиться на північно-східному кордоні Китаю і є важливим фінансово-торговим пунктом для жителів всього Корейського півострова) повідомив, що банк призупинив всі депозити і перекази іноземної валюти з рахунків північнокорейців ще з кінця грудня. А після запуску КНДР ракети 7 лютого в тому ж регіоні операції цієї держави заблокував ще один банк. Тут важливо розуміти, що такі рішення не можуть бути прийняті за особистою ініціативою, тому що в Китаї приватних банків в нашому розумінні немає, і вони так чи інакше виконують політичну волю керівництва країни. Подібні кроки доставляють абсолютно конкретні незручності як північнокорейським гастарбайтерам, так і номенклатурщикам.
Китай дуже стурбований приведенням керівництва КНДР почуття, оскільки демонстрацією войовничості Пхеньян ставить Пекін перед серйозною дилемою. Теоретично, КНР, що володіє величезною ресурсною базою, могла б піти на переворот в Північній Кореї і звести на трон більш керованого керівника. Однак специфіка північнокорейської політики полягає в тому, що кадровий склад еліти в цій державі досить убогий, і тому вибір обмежений. Посунути усталену династії Кімів (Кім Ір Сен, Кім Чен Іра, Кім Чен Ин) дуже складно. І навіть потенційну маріонетку з клану Кімів проблематично привести до влади, бо на підготовку такого проекту піде як мінімум років п'ять. Крім того, Кім Чен Ин навряд чи буде сидіти склавши руки і з азартом, який вже неодноразово демонстрував раніше, займеться зачисткою та усуненням будь-яких конкурентів. Тому єдиним доцільним рішенням для Китаю є тиск через міжнародні структури, насамперед ООН, і ситуативний альянс з США в цьому питанні.
До речі, в "хіт-параді загроз" для Америки громадська думка віддає пальму першості як раз Північній Кореї, за якою слідують РФ і Іран. А ось Китай опинився лише на четвертій позиції. Справа, очевидно, не в реальному військовому потенціалі, а в ступінь передбачуваності режиму, здатності розігрувати "стратегію божевільного" і готовності блефувати. А за цими параметрами Пхеньяну дійсно поки немає рівних. Тут варто відзначити також, що технічні можливості для реалізації своїх погроз континентальної території США — хоч і досить обмежені — в нього за останнє десятиліття з'явилися. Ще в жовтні минулого року командувач американської аерокосмічної оборони адмірал Білл Гортні зауважив, що Північна Корея може дістати до його країни ядерною зброєю. І це саме ядерна зброя не потрібно і Китаю, якщо він уже не може його контролювати.
За інформацією японського видання Kyodo, 23 лютого північнокорейська верхівка заявила, що "завдасть попереджувальні удари з метою відтіснити сили противника до останньої людини", якщо з'явиться хоч найменший ознака руху спецпідрозділів і техніки союзників у бік кордонів КНДР. Цілиться ж Північна Корея по канцелярії і резиденції південнокорейського президента і американських військових баз в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і безпосередньо на території США. Таким чином КНДР сама підштовхує Китай до наступного кроку — голосування за відповідну резолюцію в Раді Безпеки ООН. Однак, так чи інакше, в Пекіні розраховують, що Північна Корея буде змушена зменшити свою норовистість.
Впевненість китайської сторони саме в такому результаті підкріплена тим, що Пекін продовжує курс на мілітаризацію Південно-Китайського моря, і погано керований сателіт заважає реалізації цієї стратегії, оскільки ускладнює управління кризами. Іншими словами, це та гра, в якій Китай не може допустити двох джокерів, а роль єдиного відводить собі.
17 лютого авторитетна газета The Wall Street Journal, посилаючись на високопоставленого американського чиновника в Пентагоні, повідомила про розміщення двох батарей китайських ЗРК нового покоління HQ-9 з радіусом дії в 200 км на острові Вуді, який оскаржують Тайвань і В'єтнам. Супутникові знімки показали, що ще 3 лютого цих батарей там не було, а 14 лютого вже є. Буквально напередодні, 22 лютого, в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні був опублікований доповідь Asia Maritme Тгапѕрагепсу Initiative, згідно з яким і спираючись на отримані супутникові знімки, стало відомо про наміри Китаю розмістити на рифах Куартерон, Гэвен, Хюис і Джонсон високочастотні радіолокаційні центри, які можуть відстежувати рух суден і літаків, а також вимірювати океанські течії. Відзначається, що на згаданих трьох рифах, ймовірно, буде розміщена і артилерія.
США уважно відстежують всі ці пересування і зміни в Південно-Китайському морі, констатуючи очевидне його перетворення Піднебесної у своє озеро. За словами глави Тихоокеанського командування США адмірал Гаррі Харріса, Китай "змінює оперативний пейзаж у Південно-Китайському морі", прагнучи до абсолютного домінування в Східній Азії. Ван І був змушений коментувати цю заяву, запевнивши, що ніяких загроз для свободи судноплавства в морі не існує, тим самим визнаючи прагнення уникнути конфронтації з Вашингтоном, неодноразово демонстрував рішучість відстоювати її. Після цих слів телеканал Fox News з посиланням на свої джерела повідомив про перекидання на Вуді винищувачів. Цю інформацію пізніше підтвердив і представник Тихоокеанського командування капітан ВМС США Деррін Джеймс. Однак незважаючи на публічне неприйняття Вашингтоном та іншими країнами регіону побудови китайської гегемонії, Пекін все ж сподівається обіграти США і "продати" їм Північну Корею і в той же час повернути її під своє крило.
