Підроблений список. Як Трамп російську розвідку переграв
Публікація "кремлівського доповіді" мінфіну США не могла не викликати скандалу. Але його розвиток ухвалив несподіване напрям. Перелік імен з відкритою його частини наче списаний, за словами російського сенатора Костянтина Косачова, з телефонної книги Кремля. І хоча це, власне, не санкційний список, що неодноразово підкреслюється в документі, критерії, якими користувалися його укладачі, викликали чимало запитань.
З точки зору виключно формальної все зрозуміло: у список потрапили вищі функціонери режиму і люди зі статком $1 млрд і вище. Але саме цей формалізм викликає подив. Адже, якщо мова про путінських топах, то де глава "Роснано" Анатолій Чубайс? Де очолює Центробанк РФ Ельвіра Набіулліна? Де віце-прем'єр Олексій Кудрін? Де голови Конституційного суду В'ячеслав Лебедєв і Валерій Зорькін? Де глава ЦВК Елла Памфілова? Чому Патрушев-старший, секретар Радбезу, згаданий, а молодший, голова правління Россельхозбанка, ні? І чому як глава "Россетей" у списку фігурує не Павло Лівінський, а Олег Бударгин, який залишив посаду ще у вересні? Ну це так, що називається, навмання.
А якщо розмова про путінських ж "гаманцях", то як бути з людьми, Путіним сильно скривдженими, але у перелік потрапили? Як горілчаний мільярдер Юрій Шефлер, якого змусили емігрувати з Росії, порушивши 15 років тому кримінальну справу, — з тих пір він з батьківщиною справ не веде. Або брати Ананьевы, у яких Центробанк РФ забрав банк "Відродження" (після цього молодший переїхав у Лондон). Або Олег Бойко, втратив активи після заборони грального бізнесу в РФ. І як щодо глави міжнародної корпорації IPG Photonics Валентина Гапонцева, який є громадянином США?
Загалом, виходить, що замість того, щоб розхитувати лояльність чиновництва та олігархів до Путіна, схиляючи їх до зливу вождя, мінфін США стурбований об'єднанням їх навколо нього.
Економіст і співробітник Атлантичної ради Андерс Аслунд, який, як повідомлялося раніше, був причетний до складання списку, піддав конспирологического спека, заявивши, що документ підмінили. "В останній момент хтось досить високо — ніхто не знає хто і в який момент — выборсил роботу експертів і замість неї написав імена високопоставлених чиновників російської президентської адміністрації і уряду плюс 96 російських мільярдерів зі списку Forbes".
І Косачов, і Аслунд виявилися праві: прес-служба мінфіну США визнала, що при підготовці доповіді використовувалися публікації на сайті Кремля і минулорічний рейтинг найбагатших росіян від Forbes.
Загалом, всім спасибі, всі вільні, адміністрація Трампа торпедувала ініціативу Конгресу, і список, нагонявший чимало страху на російські еліти до публікації, після перетворився на посміховисько.
У цьому зв'язку варто згадати про одну визначну подію. За кілька днів до публікації доповіді — на минулому тижні — у Вашингтоні побував директор російської Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін.
Він був серед персон, проти яких ще в березні 2014 р. адміністрація Барака Обами ввела першу хвилю санкцій за окупацію Криму. Так що рішення про відкриття для нього американської візи навряд чи могло бути прийнято без участі держсекретаря. Візити чиновників такого рівня, природно, завжди узгоджуються у високих кабінетах. Примітно тут те, що американська виконавча влада визнала можливим прийняти Наришкіна на тлі скандалу навколо втручання РФ у президентські вибори і розслідування зв'язків команди Трампа з Кремлем. Чому?
Наївно було б припускати, що візит залишиться в таємниці. Особливо якщо це гарантували росіяни. Тому що саме посол Анатолій Антонов цю таємницю і злив в ефірі "Росії-1". З однаковим успіхом це могла бути й просто гидотою, і "маленькою помстою" за провал місії Наришкіна, в чому б вона не полягала. Тому що саме після цих одкровень подробицями візиту зацікавився лідер сенатської меншини Чак Шумер. Він зажадав, щоб адміністрація "негайно виступила і відповіла на питання: з якими американськими чиновниками він зустрічався? Зустрічалися з Наришкіним представники Білого дому або Ради національної безпеки? Що вони обговорювали?" Ключовим же, за його словами, є питання, чи існує зв'язок між приїздом Наришкіна і прийнятим у понеділок рішенням адміністрації утриматися від нових санкцій проти РФ.
Частково на питання Шумеру вже відповіли. Так, американські ЗМІ повідомили, що глава СЗР зустрічався з директором Національної розвідки Деном Коутсом і поруч поки не названих представників американського розвід спільноти. Про що говорили — відомо тільки зі слів Антонова. Мовляв, обговорювали спільну боротьбу з тероризмом. Що ж, напередодні чемпіонату світу, який, очевидно, у Росії, відбирати не стануть, більш ніж актуально. Але в той же час це цілком благовидное прикриття і для інших переговорів — з іншими співрозмовниками. Якщо напередодні публікації "кремлівського доповіді" російські емісари зачастили в Вашингтон (навіть шеф "Еха Москви" Олексій Венедиктов відзначився, так і Аслунд визнавав, що до нього зверталися), то чому одним з них не міг бути Наришкін?
Зараз, принаймні, ніщо не заважає допустити, що список був змінений внаслідок його (точніше, через нього переданого) клопотання. Причому таким чином у Трампа досягають відразу кількох цілей. З одного боку, демонстративно "несерйозне" ставлення до списку вписується у загальну практику бодання нинішнього Білого дому з Конгресом. З іншого — цей хід можна уявити Кремлю як послугу. Якщо це не знімає Трампа з російського гачка, то підвішує Путіна на американський гачок. Адже в нинішніх обставинах послуга, надана напередодні виборів, в деякому роді схожий втручання в них.
У своєму "Твіттері" Аслунд написав, що занадто велика кількість фігурантів — "просто російська еліта" — позбавляє список сенсу, а топів — стимулу вести себе добре. Але якщо махінація з підміною списку і мала місце, то для росіян вона виявилася швидше за договором з дияволом, ніж порятунком. Список дійсно ховає стовпів режиму серед малозначних, хоч і високопоставлених функціонерів і зовсім не враховує неформальній ієрархії.
У такому вигляді він і справді дуже зручний для внутрішнього користування путінського режиму: кремлівська пропаганда і самі фігуранти списку вже намагаються вичавити максимум можливих медійних дивідендів, посилюючи синдром обложеної фортеці. І далі буде більше: що, мовляв, з американців візьмеш? Анти(порадники)росіяни недоговороспроможні.
У той же час саме такий, "від балди", список вказує на те, що американське керівництво позбавлене ілюзій щодо можливості того, що зі страху опинитися під санкціями російські високопоставлені чиновники і багатії побіжать зливати Путіна. Зрештою, Трамп, колишній нью-йоркський девелопер, відмінно знає: з мафії йдуть тільки на той світ, а нинішнє російське держава — це мафія. І вагається з неблагонадійними краще до пори не засвічувати — заради їхнього ж блага, та й користі від них потім буде більше.
І потім, список робився зовсім не для того, щоб налякати росіян можливістю санкцій. Він робився як раз для того, щоб відлякати від росіян. І з цим завданням справляється цілком успішно: вже за першу добу після публікації його фігуранти втратили сукупно $1,1 млрд, при тому, що в документі неодноразово підкреслюється, що згадка в списку не є підставою для санкцій.
Загалом, мінфін США зробив украй неетичний, але досить ефективний крок. Фактично він ввів принцип колективної відповідальності: російський — значить, чумний. Як у політичному сенсі, так і в фінансовому. Незважаючи на стосунки з Путіним і ставлення до Путіна.
Це, зрозуміло, не означає, що в найближчому майбутньому з фігурантами списку перестануть спілкуватися і вести справи. Це означає, що зростаючі витрати від такого спілкування при кожному зручному випадку перекладати на російську сторону, а в будь-які операції з ними буде закладатися багаторазове страхування потенційних ризиків. Причому досягається це з мінімальними витратами і зусиллями з боку Білого дому. Заради такого і дурником повыставляться можна. І, зауважте, до цих пір жодного разу не згадувалося те, що доповідь містить секретну частину. Яка, не виключено, містить вагомий відповідь на будь-яке "ха-ха", "чому?" і "як же так?".
