Націоналізація 2.0. Хто ще позбудеться власності в Росії та на окупованих територіях на догоду оточенню Путіна

Націоналізація в Росії дедалі більше перетворюється на інструмент перерозподілу власності та мобілізації ресурсів в умовах війни. У 2025 році вартість вилучених активів зросла у кілька разів порівняно з попереднім роком, а перелік підстав для конфіскації розширився. Водночас реальні бюджетні надходження від приватизації залишаються непропорційно низькими, тож насправді ключова мета процесу не у фіскальному ефекті, а у встановленні контролю над активами та їхній перерозподіл в межах наближених до влади структур. При цьому звужується список "недоторканих" осіб і сфер, націоналізація спускається і на регіональний рівень, що може свідчити про суттєве зменшення "кормової" бази, яке ускладнюватиме компенсацію втрат від війни ближньому колу Володимира Путіна.

 Що стосується особливостей останнього року, то більшість із них очікувані: розширення сфер та підстав для націоналізації, зменшення кількості недоторканних груп, розширення націоналізації іноземних активів, децентралізація (перехід в регіони, окрема увага Росмайна до нових регіонів). Вперше націоналізовані об’єкти передають міністерству оборони, а не державним корпораціям, що дозволяє припустити: погіршення економічного становища Росії змушує компенсувати за рахунок націоналізації і армійські втрати.

В грудні 2025 року голова Російського союзу промисловців і підприємців знову звернувся до Володимира Путіна з проханням переглянути процес націоналізації. Бізнесмени вже зверталися до Путіна з цим питанням в 2023 році, Путін тоді погодився, однак рішення так і не було ухвалене. Націоналізація активів і передача їх ближньому оточенню президента РФ залишається єдиною можливістю компенсувати втрати від війни, які стають все більшими.

В 2025 році вартість активів, влучених на користь держави, сягнула $11,03 млрд, тоді як у 2024-му у власність держави перешли активи вартістю $3,89 млрд. Зростання майже втричі. При цьому йдеться лише про активи, де при розгляді справ фігурували "нанесені державі збитки", тож реальна вартість націоналізованих активів може бути значно більшою. Загальна вартість активів, вилучених на користь держави з 2022 року, становить від $55 млрд до $77 млрд (від 4,3 трлн до 6 трлн рублів).

Зростання темпів націоналізації в 2025 році може бути зумовлене не тільки зростанням втрат наближених до Путіна людей (основних вигодонабувачів націоналізації), а й зміною організації процесу націоналізації за несуттєвої зміни її підстав. 

Щодо підстав націоналізації, то сьогодні вони переважно такі:

1. Порушення економічного суверенітету РФ та (або) створення загрози безпеці країни. В основному стосується стратегічних, або визнаних такими підприємств.
2. Незаконна приватизація. Строки позовної давності для таких справ фактично відсутні, адже термін давності відраховується від моменту виявлення порушення. До речі, встановлення чітких термінів давності (близько 10 років) є основною вимогою Російського союзу промисловців і підприємців (РСПП).
3. Порушення антикорупційного законодавства, активи, придбані на доходи від корупційної діяльності. В основному використовується проти чиновників. Таким чином до списку підстав додаються дроблення дивідендів, виведення коштів за кордон під виглядом дивідендів, виведення активів, безконтрольність чи розкрадання державних коштів, завдання шкоди (саботаж) стратегічному підприємству.
4. Екстремізм, фінансування ЗСУ, поставки продукції в недружні країни, підтримка економік країн, які постачають зброю українській стороні.
5. Вилучення активів для погашення заборгованості перед державою за податками (підставу додано в 2025 році).

При цьому прямі доходи бюджету продовжують знижуватись, що може пояснюватися як продовженням процесу передачі активів ближньому колу Путіна (через введення свого управління), так і тим, що майно може не продаватися на користь держави, а передаватися (наприклад, транспорт на "СВО") чи надаватися для користування певним відомствам (як вантажна авіакомпанія "Волга-Днєпр", літаки якої можуть використовуватися для доставки вантажів для потреб МО, зокрема з так званих "дружніх країн" на зразок Китаю, ОАЕ тощо).

Наприкінці 2024 року уряд РФ розробив поправки в Бюджетний кодекс, згідно з якими державні корпорації та компанії будуть зобов’язані перераховувати в федеральний бюджет 50% ринкової вартості активів, отриманих ними від держави. Правило починає діяти для активів, переданих рішенням уряду у 2025 році. Нагадаємо, до 2025 року найбільші активи передавалися рішеннями уряду або президента без будь-якої компенсації, за окремими винятками (наприклад, отримання активів компанією "Росхім", яке відбувалося шляхом викупу, але в основному за стартовою або заниженою ціною). Продавалися лише незначні активи, або нецікаві основним бенефіціарам (серед останніх — структури "Ростеху" Сергія Чемезова; "Росатому" Михайла Ковальчука; "Росхіму" братів Ротенбергів, "Роснафти" Ігоря Сєчіна; а також структури, пов’язані з ВТБ, "Газпромом", Мінсельхозом).

Тобто якщо до 2025 року націоналізація активів більше виглядала як плата за лояльність, то тепер це ще й джерело поповнення федерального бюджету. Зрозуміло, що причиною такого рішення є зменшення бюджетних доходів і подальше зростання дефіциту. У підсумку наближені до Путіна люди змушені компенсовувати частину активів, які раніше отримували безкоштовно чи за символічною вартістю (крім активів, що переходили у власність Ротенбергів та окремих винятків).

Доходи від приватизації націоналізованих активів:

• 2022 рік: 30 млрд рублів
• 2023 рік: 27,3 млрд рублів
• 2024 рік: 132 млрд рублів
• 2025 рік (перше півріччя): 27,5 млрд рублів

Міністр фінансів Антон Сілуанов заявляв, що уряд очікує отримати понад 80 млрд рублів за весь 2025 рік, однак навряд чи це вдалось. Наприклад, запланований на 3 грудня 2025 року аукціон щодо продажу активів групи компаній Raven Russia (великий власник складської нерухомості в Москві, Петербурзі та кількох областях) не відбувся. Стартова ціна лоту складала 90,092 млрд рублів.

Навіть якщо оцінки Сілуанова справдяться, за 2022-2025 рр. приватизація принесла бюджету до 5% від вартості націоналізованих активів. Хоча слід враховувати, що одним з напрямів обернення майна в дохід держави є його передача на цілі "СВО". Так, Росмайно в 2025 році активно передавало націоналізовані активи для потреб Міністерства оборони, МЧС, Росгвардії та ін. При цьому доходи від приватизації у 2025 році будуть значно меншими, ніж у 2024 році, хоча вартість націоналізованих активів більша у 3-4 рази. Тож ухвалення поправок до Бюджетного кодексу про перерахування в федеральний бюджет 50% ринкової вартості активів, отриманих від держави, не спрацювало так, як очікувалося.

У підсумку стає більше так званих контрсанкційних націоналізацій, або націоналізацій часток іноземних власників. Використовується ряд причин: від підтримки урядів, що постачають зброю Україні, до екстремізму і фінансування ЗСУ. В деяких випадках, як-от у випадку з німецькою компанією Wintershall Dea, причиною може бути бажання убезпечити себе від відповідальності за рішеннями міжнародних судів. У випадку з цією німецькою компанією українська ДТЕК вимагала арештувати половину акцій Wintershall Noordzee, спільного підприємства Wintershall Dea з "Газпромом", у справі націоналізації "Крименерго". Суд Гааги в кінці 2023-го задовольнив вимогу ДТЕК, Росія опротестувала рішення в 2024-му, розгляд справи триває. Процес з Wintershall Dea може бути спробою тиснути на іноземних власників у судах.

Як бачимо, націоналізація продовжує розширюватися, зачіпаючи все нові сфери (енергетика, ЖКГ, IT), однак бенефіціари залишаються ті ж самі – "Роснафта", структури Патрушева (Россєльхозбанк), Кірієнка (VK), Ротенбергів ("Росхім"), Чемезова ("Ростєх").

Окремо варто виділити націоналізацію портів. В 2025 році було націоналізовано чотири порти, два з яких передано структурам "Росатому". Нагадаємо, за попередні роки структурам "Росатому" було передано (продано) наступні націоналізовані активи:

• Калінінградський морський порт — універсальний морський термінал, що обробляє контейнери, чорні та кольорові метали, ліс, зерно, навалочні вантажі. В 2023 році порт було націоналізовано, а за два роки активи викупила група FESCO, що на даний час пов’язана з "Росатомом".
• FESCO – одна з найкрупніших російських логістичних компаній в акваторії Тихого, Атлантичного і Північного льодовитого океанів. В 2023 році компанія також була націоналізована, указом Путіна 92,4% акцій було передано "Росатому". Має термінальні комплекси в Новосибірську, Хабаровську, Томську, Владивостоку. В 2025 році FESCO купила компанію АТ "Сіті груп", орендаря терміналу Калінінградського морського рибного порту, що розміщений поруч з Калінінградським морським портом. Таким чином, "Росатом" сконцентрував найбільші портові активи Калінінграду.
• Владивостокський морський торговий порт, що входив до активів групи FESCO, було націоналізовано та в 2023 році рішенням Путіна передано "Росатому".
• "Гідрографічне підприємство" "Росатома" є також оператором портів Певек, Тіксі, Хатанга, Діксон, Дудинка та Сабетта, де "Росатом" забезпечує функції обслуговування суден і навігації, а також є оператором проєкту з будівництва і експлуатації портового флоту для роботи з СПГ (ФГУП "Гідрографічне підприємство"). Це більша частина портів Північного морського шляху.

Децентралізація націоналізації. Націоналізація спускається в регіони

Під націоналізацію потрапляють регіональні еліти, що не мають серйозних зв’язків у Москві. Цей процес можна поділити на такі напрями:

1. Розширення націоналізації активів ексчиновників. Якщо раніше під процес потрапляли чиновники, що тривалий час перебувають поза системою влади, то зараз під націоналізацію потравляють активи "вчорашніх" чиновників, наприклад, при зміні влади в регіоні. Власне, ексчиновників також стає більше за рахунок суддів, екскерівників поліції тощо. Процеси зростання кількості справ по націоналізації активів суддів співпали з призначенням основного актора націоналізації — ексгенпрокурора Віктора Краснова — головою Верховного суду. Яскравими прикладами таких справ є процесс проти Віктора Момотова — на той момент судді Верховного суду, та голови Ради суддів, ексголови Верховного суду Республіки Адигея Аслана Трахова, окрім того, вилучено активи ексголови Краснодарського крайового суду Олександра Чернова.
2. Атаки на "білий" бізнес. Приклад – Свердловське облкомуненерго. Суд традиційно відбувся за позовом генеральної прокуратури у закритому режимі. Звинувачення — приватизація об’єктів комунальної інфраструктури і виведення коштів під виглядом тарифів. Неофіційна причина – зміна губернатора, який підтримував цей бізнес.

Розширення сфер націоналізації та націоналізація в раніше недоторканих сферах на зразок ІТ. Якщо раніше основними сферами були виробнича, харчова, логістична, то зараз під націоналізацію все частіше потрапляють об’єкти енергетики, ЖКГ, IT. Так, у травні минулого року після націоналізації компанії "Леста" (видавець ігор "Мир танков" і "Мир кораблей"), чотири найкрупніших софтсферних асоціації Росії направили Путіну лист, в якому зауважували, що примусова націоналізація приватної IT-компанії нанесе "удар по довірі до правової системи і приватної власності в РФ". А це призведе до відтоку інвестицій, спеціалістів і підприємців. Очевидно, що лист не допоміг. Такі процеси в сфері, яка визначена стратегічною для РФ, можуть бути підтвердженням як зменшення бази націоналізації, так і складнощами з покриттям втрат бюджету і ближнього кола Путіна.

Відсутність будь-яких термінів давності попри прохання бізнесу. Так, до прикладу, було націоналізовано санаторій "Лазуровий берег" в Геленджику, що був приватизований в 1992 році.

Передача майна міністерству оборони (націоналізація в інтересах МО). За нашими спостереженнями, більшість націоналізованих об’єктів, навіть у сфері оборони, потрапляли в контур державних корпорацій на зразок "Ростєха" Сергія Чемєзова. В 2025 році ми бачимо вже кілька прикладів передачі майна напряму міністерству оборони. Це дозволяє припустити, що забезпечити потреби відомства за рахунок бюджетних та інших вливань вже не вдається. Націоналізація стає компенсацією не тільки втрат ближнього кола Путіна, а й втрат через агресію проти України загалом.

Відчуження активів державної корпорації. Приклад — Хабаровський суднобудівельний завод. В 2025 році було відчужено 8,8 млн з 16,9 млн акцій ХСЗ, що належали "Об’єднаній суднобудівній корпорації". Покупцем стала структура Фонду розвитку промисловості Хабаровського краю. Угода погоджена Мінпромторгом Росії.

Поява нових причин і підстав націоналізації. З’являються і нові приклади націоналізації. Наприклад, "добровільна" передача. Так, в серпні 2025 року на 35-річчі компанії "Волга-Днєпр", одного з найбільших у Росії вантажних авіаперевізників, її засновник Олексій Ісайкін заявив: "Якщо Батьківщина говорить, що компанія має піти на службу Батьківщині, то все – націоналізація, конфіскація, справедлива угода, будь-яка форма (можливі)".

Перед цим у компанії відбулися обшуки, а керівника компанії викликали в Слідчий комітет. Джерела називали причиною інтересу СК до компанії "аудит економічного стану" перевізника. Однак основною причиною інтересу до компанії може бути її авіапарк та зацікавленість в ньому Міноборони.

Погіршення економічного стану також створює причини для націоналізації. Свердловський арбітраж націоналізував майно Туринського целюлозно-паперового комбінату через заборгованість по податках.

Націоналізація підприємств за фактично фіктивними звинуваченнями. Так, у справі з націоналізації типографії "Печатня" Генпрокуратура РФ заявила, що "колишні власники компанії, будучи резидентами Великобританії" вирішили приховати своє володіння нею і "на шкоду національній безпеці РФ планували вивести активи за кордон, після чого направити їх на підтримку військово-економічного потенціалу недружніх країн". При цьому попереднє кримінальне провадження МВС щодо нібито фіктивної угоди по продажу активу в 2016 році громадянином Великобританії й незаконного виведення коштів було закрите за відсутністю складу злочину. Слідство протягом року не змогло довести, що директор компанії знала про британське громадянство продавця активу або діяла з метою обходу валютних обмежень, сама ж угода формально відповідала законодавству. Попри це прокуратура намагається домогтися конфіскації активу через цивільний позов, що створює враження використання формальних санкційних аргументів для перерозподілу прибуткового бізнесу без належної доказової бази та з ознаками правової фіктивності обвинувачень.

На нашу думку, найближчим часом очікується і переділ майна на окупованих територіях.

16 грудня 2025 року Путін підписує закон про націоналізацію безгосподарського майна на окупованих територіях та передачу його новій владі. І якщо розпорядження житлом здійснює місцева влада, то інше майно (наприклад, надра) необхідно узгоджувати і з федеральною владою.

Вже 12 лютого 2026 року Путін зустрівся з головою Федерального агентства з управління державним майном Вадимом Яковенком. На зустрічі Яковенко не тільки доповів про успіхи націоналізації і поповнення бюджету (1,5 трлн руб в 2023-2025 році), а й отримав публічне доручення від Путіна завершити роботи по розмежуванню майна в нових регіонах в 2026 році. Президент доручив Федеральному агентству з управління державним майном максимально допомагати владі так званих "Л/ДНР", окупаційній владі Запорізької і Херсонської областей в цьому питанні. За два тижні голова "ЛНР" Пасічник, заявив, що підприємства і комерційні приміщення в муніципалітетах потребують націоналізації. За словами Пасічника, це дозволить вийти на беззбитковість.

Так звана націоналізація на окупованих територіях відбувається з першого дня окупації, однак до цього носила хаотичний і локальний характер. Так, тільки в 2025 році в Запорізькій області 93 об’єкти нерухомості потрапили під визначення "безгосподарських", оскільки проводилися заходи з перевірки документів на власність, головним з яких була наявність російського паспорту у власника. Ухвалення необхідного законодавства та доручення голові Федерального агентства з управління державним майном завершити розмежування власності говорить про одне: федеральна влада переходить до націоналізації на нових територіях. Викликано це може бути як скороченням бази націоналізації в Росії, так і бажанням закінчити регіональні хаотичні процеси.