Наступники Путіна. Хто і як готується до транзиту влади в РФ
Транзит влади в РФ – тема табуйована. Водночас російські еліти вже почали мислити і діяти в логіці такого транзиту
То ж кому належать головні ролі в цьому процесі транзиту та якою буде подальша логіка дій Кремля? Про це – у новому дослідженні "Ділової столиці", авторами якого стали Вадим Денисенко, Володимир Нагірний, Андрій Стародуб, Ольга Іванюк, Микола Поліщук.
Розділ I. Позиціювання щодо транзиту політичних суб’єктів "без права голосу". У травні 2025 року Путін заявив: "Я постійно думаю про наступника, але, зрештою, вибір буде за росіянами". Втім, заява Путіна не спричинила жодного публічного пожвавлення у середовищах, які могли б генерувати кандидатури "наступника". Кремль у проектному плануванні орієнтується на 2036 рік — час закінчення другого після "обнулення" терміну Путіна на посаді президента. Транзит стає викликом для Росії, не меншим, ніж війна. І з плином часу його актуальність буде тільки зростати. Еліти вже знають, як "жити при Путіні", але для вибудовування стратегічних планів їм слід шукати відповідь на питання "Як жити після Путіна?"
Розділ II. Персоналії та союзи: загальна характеристика. Російську модель управління абсолютна більшість експертів розглядає через призму першого президентства Путіна і створення з ФСБ "неодворянства". Однак цей підхід явно застарів. Після Болотної площі в Росії починає вибудовуватися інша, набагато складніша і, що важливо, більш стійка модель. Ця модель тримається на двох опорах – конкуренції силовиків, де ФСБ всього лише "передовий загін партії" (якщо користуватися радянською термінологією) та на потужній "політичній системі" — розгалуженій бюрократичній системі з повним контролем із центру. То на кому сьогодні тримається влада Путіна?
Розділ ІІІ. Націоналізація як драйвер транзиту влади. Війна стала інструментом перерозподілу активів і за своїми масштабами в грошовому вимірі вже перевищила націоналізацію 90-х. Новими власниками майна стають 7-8 сімей, близьких до Путіна, а новим "смотрящім" за активами стає генпрокурор Ігор Краснов, а не структури ФСБ. То як саме відбувається нова націоналізація?
Розділ IV. Цифровий концтабір: "Російська Федерація" імені Кірієнка-Ковальчука-ФСБ. Цей розділ присвячено аналізу впливу на основні цифрові платформи в РФ, перспективам використання даних для контролю над громадянами та утиску їхніх прав і свобод.
