• USD 36.6
  • EUR 38.5
  • GBP 44.6
Спецпроєкти

Вбивство в Берліні. Навіщо ГРУ РФ демонстративно засвітило "Соколова"

Поки Путін розсилає по світу найманих вбивць, Росія бере участь в боротьбі з міжнародним тероризмом. Тіні Молотова і Ріббентропа схвально кивають
Фото: EPA/UPG
Фото: EPA/UPG
Реклама на dsnews.ua

Два тижні тому, 23 серпня, в берлінському районі Моабит був застрелений Зелімхан Хангошвили, широко відомий як активний учасник чеченського Опору. Вбивця використовував пістолет з глушником і спробував втекти на велосипеді, але був затриманий. Недбало організований відхід свідчить, що затримання входило в спланований сценарій, хоча виконавець міг про це не знати.

У Зелімхана Хангошвили залишилися дружина і п'ятеро дітей у віці від двох до 17 років.

Незважаючи на затримання вбивці фактично на місці злочину, слідство явно йде зі скрипом. Недарма ж 3 вересня поліція звернулася до всіх, хто міг бачити підозрюваного, із закликом поділитися інформацією. Слідчих цікавлять його переміщення по місту і коло знайомств.

Разом з тим політичний мотив вбивства, як і його замовник, цілком очевидні.

Хто убитий

Хангошвили, етнічний чеченець з Грузії, воював у Чечні проти російських військ і вже давно був оголошений в Росії в розшук. Пізніше він довгий час був співробітником антитерористичного відділу МВС Грузії.

Полювання за ним вели давно. У 2014 р. спробували підірвати в мечеті, в рідному селі Дуісі в панкиською ущелиною. У 2015-му тяжко поранили, обстрілявши машину в центрі Тбілісі.

Реклама на dsnews.ua

Після другого замаху Хангошвили поїхав в Україну, але і у нас не відчував себе в безпеці. У підсумку переїхав до Німеччини, де шукав, але так і не отримав політичного притулку, і, борючись за нього, жив в Бранденбурзі, потім у Берліні, перебуваючи під негласним наглядом влади, які вважали його "потенційно небезпечним ісламістом". Це, до речі, ніяк не випливало з його біографії, але німецьким імміграційним службам було простіше навісити ярлик, ніж розбиратися в деталях. Як наслідок, перша інформація про вбивство Хангошвили пройшла з упором на те, що він був "небезпечним чеченцем-ісламістом".

Анонімний убивця з обличчям ГРУ

Вбивця Хангошвили в'їхав в Німеччину по евровизе, виданої французьким консульством на ім'я Вадима Андрійовича Соколова, 49 років, родом з Іркутська, прописаного в Санкт-Петербурзі, володаря російського небиометрического паспорта. Паспорт був виписаний на вигадане ім'я, оскільки такої людини немає ні в одній базі, включаючи базу російських паспортів. Це означає, що "Соколів" або проходив кордон в особливому порядку, або в момент проходження числився в системі "Роспаспорт", а пізніше був вилучений звідти.

Ні те, ні інше неможливе без участі російських спецслужб, а отже, їх причетність до вбивства Хангошвили не викликає ні найменших сумнівів. Неіснуючим виявився і адресу Соколова в Санкт-Петербурзі, який він вказував при подачі документів на візу. Як французьке консульство видало багаторазову візу людині з порожнім, отриманим буквально за кілька днів до цього і оформленим на неіснуюче ім'я за неіснуючою адресою небиометрическим паспортом, - загадка, а точніше - секрет Полішинеля. Тут є тільки два варіанти: або російський агент серед консульських працівників, або... Втім, про другому варіанті ми поговоримо пізніше.

Крім того, номер та серія закордонного паспорта "Соколова" прямо вказують на паспорти, які видавалися в Москві іншим, вже спалившимся співробітникам ГРУ. Це ставить питання про навмисність його засвітки - як про візитній картці, залишеної на трупі. Іншими словами, вбивство Хангошвили організовано саме як публічна постановка з ясним зазначенням на організаторів. Замовники хотіли отримати максимум популярності і розголосу, на страх тим, до кого вони ще не добралися, і в науку іншим - як наочну демонстрацію всемогутності довгої руки Кремля.

При цьому виставити Росії якісь формальні претензії неможливо. "Соколова" не існує, і той, хто видає себе за нього, може озвучувати слідству будь-яку легенду або просто глухо мовчати. Його перспективи зовсім не такі погані, як це може здатися. Грізні тюремні терміни, які відмірюють європейські суди - в 10, 15, 20 і більше років, - на перевірку не таке вже й грізні. По-перше, вони легко і неодноразово знижуються за зразкову поведінку у в'язниці. По-друге, в'язниця в Німеччині, хоча і не настільки зручна для перебування, як, скажімо, скандинавська, але, за свідченнями відсидівши там людей, теж цілком комфортна, з широкими можливостями підтримувати себе в хорошій формі, отримувати медичне обслуговування, спілкуватися в Мережі, займатися самоосвітою, заочно вчитися або освоювати робочу професію. І навіть "значну суму грошей", виявлену при обшуку в квартирі, яку знімав "Соколів", у нього майже напевно не конфіскують, оскільки довести їх кримінальне походження буде неможливо. Гроші покладуть на його рахунок і він, при бажанні, зможе витрачати їх на все, що дозволено в німецькій в'язниці, забравши залишок при виході на свободу.

Чи "Соколів" є кадровим офіцером ГРУ. Судячи з характерним татуювань і ряду деталей у поведінці, він просто кримінальник-рецидивіст, якого, очевидно, поставили перед вибором: виконання завдання ГРУ в обмін на списання гріхів плюс грошову винагороду, а в самому гіршому випадку, при провалі, який був спланований, хоча "Соколів" про це і не знав, комфортна відсидка в Німеччині з реальною перспективою вийти на свободу вже років через сім, або тривалий термін в Росії в набагато гірших умовах.

Не випадковість, а тенденція

Випадок з Хангошвили - лише один з багатьох. Ліквідація супротивників Кремля по всьому світу, притому публічна, із засвіченням виконавців і з явною вказівкою на Росію, на страх іншим, стає фірмовим методом путінської команди. Використання в якості виконавців кримінальників і тісні зв'язки спецслужб з кримінальними світом, включаючи обмін інформацією, - взагалі давня російська традиція, висхідна ще до більшовиків, благо такого роду кадровий ресурс у суспільстві, просякнутому криміналом, невичерпний, а грань, що відокремлює більш або менш законослухняного громадянина Росії від злочинця, абсолютно ефемерна. При такому багатому виборі з російських злочинців можна навіть формувати цілі підрозділи для виконання "інтернаціонального обов'язку", що і робилося неодноразово, і завжди з великим успіхом, у всіх малих війнах, у що вплутується СРСР, а потім і Росія. Перефразовуючи відому максиму, можна сміливо стверджувати, що кримінал - останній притулок російського патріота, в якому йому добре і затишно, як у Раю.

Все це, повторюю, зовсім не придумано Путіним. Це лише розвиток в сучасних умовах тієї системи міжнародного тероризму, яка створювалася ще в СРСР, починаючи з Комінтерну. Будучи інструментом міжнародної гри Москви, вона одночасно була і органічною частиною радянського/російського суспільства, снабжавшего її потоком як талановитих кадрів, так і недорогих одноразових виконавців. Іншими словами, джерелом цієї системи є не Путін і його коло, а Росія з її специфічною культурою.

Що можна відповісти

Усвідомлення цього відразу дає інструмент протидії: ізоляція Росії як держави - спонсора тероризму, якщо і не спійманого за руку в кожному конкретному випадку, то вже напевно потенційного і концептуального. Це передбачає, зокрема, суворий контроль всіх охочих виїхати з Росії в ті країни, які не хочуть стати огидною для російської полювання на людей, жорстке відстеження всіх зв'язків з Росією серед жителів цих країн. І обов'язкове закриття потрапили під підозру доступів до політики, держслужбі і держтаємниці, жорсткий контроль за російською діаспорою, закриття відділень російських і проросійських організацій, починаючи з горезвісної "Росспівробітництва", і висилка назад в Росію тих, хто буде помічений в надмірно лояльному ставленні до Кремля, в тому числі і з позбавленням громадянства країни перебування, якщо він у них вже є.

Всі ці методи вже опробовались раніше і відмінно працювали. Так, нехай і не на сто відсотків, але при послідовному застосуванні вони давали прекрасний результат, а при відмові від них Захід негайно насичувався радянської/російської агентурою, проникавшей, як метастази, навіть у її вищі ешелони. Адже недаремно СРСР свого часу вклав величезні кошти в демонізацію Олександра Паркера і Джозефа Маккарті, зуміли вибудувати ефективну систему протидії радянській системі терористичної інфільтрації.

Втім, це лише два найвідоміших прикладу. Успішних випадків оздоровлення суспільства від російської агентури відомо набагато більше. Але у всіх випадках вони зводилися спочатку до жорсткої зачистки від московського грибка, а потім до превентивних заходів вже меншої інтенсивності, що перешкоджали рецидивів.

І це, повторюю, працювало. Залізна завіса побудував саме Захід, і абсолютно правильно зробив, інакше його просто з'їла б московська іржа.

Від портрета Дзержинського до портрета Гіммлера

На початку 1990-х, коли розвалився СРСР, на Заході виникла була ілюзія, що часи змінилися і небезпеки піддатися зараженню вже немає. Але, як показав подальший хід подій, це ні так, у всякому разі, по відношенню до Росії.

Ще більш недоречним на цьому тлі виглядає співпрацю з Москвою у боротьбі з міжнародним тероризмом. Як може протистояти міжнародному тероризму держава, що є одним з головних його спонсорів? Проте на Заході все ще говорять про такого роду співпраці і навіть широко реалізують його, користуючись російськими інформаційними базами, - а Москва це використовує.

Тут-то і лежить розгадка двох дивацтв в історії з убивством Хангошвили. Очевидно, що інформацію про його належність до "небезпечних ісламістів" злила в Німеччину російська сторона, а німці охоче скористалися допомогою "колег", як колись Гестапо користувалося картотекою НКВС, маючи до неї доступ.

Але з тих пір природа німецької держави дещо змінилася і, треба сподіватися, змінилася й природа німецьких "компетентних організацій". Зате російські спецслужби не тільки не відійшли від стандартів НКВС, але й відкрито проголошують їх зразковими. Тим не менш західні країни не відмовляються співпрацювати з прямими спадкоємцями Єжова і Берії, відкрито котрі гордяться своїм духовним і професійним спорідненістю з ними.

Між тим, і портрет Дзержинського в російському службовому кабінеті, і пам'ятник Дзержинському в Москві цілком порівнянні з портретами і пам'ятками Гіммлера в сучасній Німеччині. Скажете, ихтамнет? Але хіба тісне співробітництво західних спецслужб з росіянами, нехай і під приводом "антитерористичної боротьби", не є фактичне вивішування портрета Гиммера, хоча б і в завуальованому вигляді?

З тієї ж причини, в рамках кооперації з французькими спецслужбами і в якості плати за надання необхідної інформації, міг отримати візу і "Соколів" - цей варіант, крім прямого агентурного впровадження в консульство, я згадував вище. При цьому стосовно французів всі необхідні пристойності росіяни дотрималися: у Франції "Соколів" нічого не зробив, а попрямував прямо до Німеччини. Коли ж потрібно усунути когось у Франції, ГРУ і ФСБ зможуть у тому ж порядку бартеру вдатися до допомоги вже німецьких колег.

Від замовних вбивств - до геноциду

Скажете - домисли? Але участь Росії в антитерористичних програмах - реальний факт, не тільки визнається усіма їх учасниками, але й підносили як велике досягнення. А якщо у відношенні Росії можливо це, то можливо і все інше, просто тому що не можна обмінюватися особистими речами з чумним бараком - і при цьому не захворіти.

Але і це ще не все. Упровадившись як чужорідний, руйнівний для неї елемент в систему міжнародної антитерористичної боротьби, Москва, відроджуючи сталінські традиції, успішно займається очорненням цілих народів. Однією з перших жертв розгорнутої нею інформаційної війни полягли чеченці, на яких навісили ярлик ісламістів і терористів, прикривши ним чеченський геноцид. Звичайно, чеченська мафія на Заході - реальність, і вельми неприємна. Але фішка тут в тому, що вона-то якраз і контролюється Москвою через чеченських колаборантів на чолі з Кадировим і активно використовується Кремлем у своїх цілях.

Слідом за чеченцями підійшла черга татар в окупованому Криму. Методика та ж: прикрити геноцид наклепом, звинувативши в "тероризмі".

Черговий, після чеченців і кримських татар, жертвою "антитерористичної" діяльності Кремля ризикують стати і українці. Недавній вирок Віталію Маркиву, безсумнівно, замовлений і оплачений Кремлем, говорить про це як не можна більш ясно.

    Реклама на dsnews.ua