Почім мандат в Австрії. Хто такий Шелленбахер і при чому тут Коломойський
Австрія знову опинилася в епіцентрі партійно-корупційного скандалу з яскраво вираженим пострадянським присмаком. Не так давно, нагадаємо, завершилася в Австрії історія зустрічі лідера Австрійської партії свободи (FPO) Хайнца-Крістіан Штрахе з "багатою росіянкою" на Ібіці в 2017 р., де обговорювалося фінансування партії. Тепер же FPO підозрюють в торгівлі політичним впливом, а саме у продажу депутатського мандата, причому, за повідомленнями ЗМІ, людині, близькій до українському бізнесменові Ігорю Коломойському. Про це, зокрема, 31 серпня написав австрійський журнал Profil.
А 16 вересня прес-конференцію у Відні на цю тему дав колишній "зелений" депутат Петер Пільц. Відразу скажемо, фігура в австрійській політиці досить яскрава. Приміром, згадавши про законодавчу заборону в законодавстві для австрійців брати участь у страті або віддавати відповідне розпорядження, у 2005 р. домагався позбавлення австрійського громадянства для Арнольда Шварценеггера, який, будучи губернатором Каліфорнії, відмовив у помилуванні вбивці Дональду Бірдслі. У тому ж році Пільц виступив з ще однією сенсаційною заявою: нібито тепер вже екс-президент Ірану Махмуд Ахмадінежад причетний до вбивства трьох курдів у Відні у 1989 р., про що повідомив йому якийсь "Свідок D", який живе у Франції. Правда Мін'юст Австрії з Пильцем не погодився. А в липні 2017 р. Пільц пішов від "зелених", розчарований відсутністю у них позиції щодо мігрантів. Восени 2017 р. був змушений відмовитися від мандату через сексуальний скандал, але в травні повернувся після завершення судового процесу.
Загалом, як бачимо, репутація у Pil'ca неоднозначна. Не виключено, що він міг би взяти участь в якій-небудь нової авантюри в інтересах третьої сторони, для якої дуже важлива б витягнути на світло історію з можливим продажем мандата члена парламенту Австрії. Пільц ж, як і Profil, і Deutsche Welle у публікації від 19 вересня згадують джерелами інформації показання Ернста Ноймайера (DW прізвище не призводить, але вона вказана в матеріалі Profil) з судового архіву за позовом до функціонерам FPO у зв'язку з тим, що ті не заплатили йому за посередництво"; а також дані під присягою показання австрійця Фелікса Ст., копії яких є в розпорядженні DW, колишнього свідком зустрічей Ноймайера і членів FPO, коли обговорювалася передача від українців 10 млн євро в обмін на мандат для інженера Томаса Шелленбахера перед виборами 2013 р.: нібито 4 млн йшли в партійну касу партії Штрахе, по два - впливовим членам партії, і ще два млн - Ноймайеру за посередництво. Причому Шелленбахер став дев'ятим у списку FPO по Відню, але партія в результаті могла розраховувати лише на шість мандатів, пише Profil, і тут несподівано троє високопоставлених членів партії слухняно відмовилися від місць у парламенті, і Шелленбахер пройшов.
Наголошується, що українці все виплатили 10 млн, але позивач свою частку так і не отримав. Тому і зараз судиться: в першій інстанції він програв, а апеляція ще розглядається. Це, в принципі, виводить цю історію за рамки політичного скандалу і обіцяє певні наслідки для його учасників. Пільц на прес-конференції не озвучував імена цих українців, але, як пишуть і DW, і Profil з посиланням на позов Ноймайера, мова йде про Ігоря Коломойського, нинішнього нардепа Ігоря Палиці (група "За майбутнє") і сина на той час міністра юстиції України Максима Лавриновича.
Правда, як резонно зауважують ЗМІ, доказів змови немає. Та й покарати нікого австрійська прокуратура, як зізналася сама, не може, оскільки, ну, не підпадає під кримінальну караність складання партійного списку і торгівля місцями в ньому. Хоча це і не означає, що спливла інформація є неправдивою, враховуючи, що, виходячи з попередніх журналістських розслідувань, Коломойський і той же Шелленбахер дійсно можуть бути пов'язані між собою.
Хто такий Шелленбахер
Перед тим, як перебратися до Відня напередодні парламентських виборів-2013, Томас Шелленбахер був власником інженерного бюро в невеликому місті Санкт-Леонард-ам-Форст.
У 2012 р. компанія Шелленбахера IBS Umwelt - und Verkehrstechnik GmbH, співвласником якої, зазначають журналісти, до 2015 р. був бізнес-партнер Коломойського Палиця, побудувала водоочисну станцію на курорті Буковелі, співвласником якого преса називає Коломойського. І так само в 2012 р. фірма інженера з оборотом до 1 млн євро взяла участь у купівлі за 5 млн євро в забутий нині альпійському курорті Земмеринг "Гранд-готелю"...", не "Будапешт", правда, а "Панханс", але, до речі, дуже вже схожі реальне і кіношне закладу. Та історії непрості, тільки з тією різницею, що після ознайомлення з першим допомогою екрану завдяки Райфу Файнсу і Тоні Револори залишаються теплі, позитивні емоції, а з "Панхансом" ситуація протилежна. Та й не тільки з ним. Адже після того як ця готель у 2013 р. був продана Panhans Holding Group GmbH, компанія почала, як писала Deutsche Welle у грудні 2017 р., скуповувати інші великі готелі (всього купили чотири), підйомники, ресторани і намагалася розширити зону для трас. Правда деякі землевласники заартачились. Тут, до речі, слід зазначити, що Шелленбахер в парламенті виступав із закликами, скажімо так, модернізувати, мовляв, застарілий земельну геокадастр. Але на його діяльність у законодавчому органі пильніше поглянемо нижче.
Panhans Holding, за даними ЗМІ, була створена Віктором Бабущаком земляком Палиці з Івано-Франківщини. Як пише DW, сам Шелленбахер в 2015 р. зізнавався, що з Палицею його пов'язує давня дружба. Наприклад, ще в 2011 р. в Санкт-Леонард-ам-Форст Палиця і Шелленбахер заснували благодійний фонд, яким займався Бабущак. Що ще цікаво, за даними Profil, і Палиця, і Бабущак були прописані в будинку Шелленбахера. Обидва, йдеться в матеріалі DW, були активно залучені в скупку нерухомості в Австрії, вливаючи мільйони через компанії, створюваний Лавриновичем-молодшим за однією адресою у Відні. Правда, за свідченнями журналістів, колишню славу Земмерингу ця діяльність не принесла. DW писала в 2017 р., що з чотирьох куплених ними готелів відкрилася лише одна, гроші часто не доходили, що було обумовлено пильною увагою слідчих органів; підйомники часто не працювали, зарплати не виплачувалися, світло зникало за несплату. Тобто тріумфального порятунку курорту завдяки українським мільйонам не сталося, незважаючи на те, що той же Шелленбахер явно намагався допомогти, будучи депутатом.
Кредити, податки, копи та Іран
Депутатствував Томас Шелленбахер з 29 жовтня 2013-го по 8 листопада 2017 р. Згідно його сторінці на сайті австрійського парламенту, він був членом таких комітетів: з питань економіки і промисловості, туризму, транспортного; а з 2015 р. - будівельного, бюджетного та комітету з прав людини (з питань рівноправності). Особливої законодавчої прудкості він не показував, але все ж у переліку його виступів і запитів є кілька цікавих.
Наприклад, 9 липня 2014 р. депутат-інженер долучився до дискусії про проблеми з працевлаштуванням молоді та свій виступ у результаті звів до необхідності розвитку туризму та сфери розваг, що забезпечить їх роботою. У тому ж році, але 22 жовтня, критикував бюрократичні зволікання у фінансовому секторі, а саме просував тези про необхідність спрощення системи кредитування бізнесу банками, оскільки бізнесмени змушені вкладати свій капітал в компанії з коштів, з яких вже сплачено податки, а тому вони ризикують потрапити в боргову пастку. 16 березня 2016 р. Шелленбахер знову піднімав цю тему, говорячи про важливість для економіки кредитування орендодавців і рестораторів, якими, нагадаємо, зокрема і були в Земмеринге Палиця і Бабущак.
Цікаві та його депутатські запити.
17 лютого 2014 р. Шелленбахер направив запит з проханням надати статистичні дані поліції за 2012 р., тобто в тому році, коли була куплена готель "Панханс", що в підсумку призвело до розслідування прокуратурою можливого відмивання грошей. Депутата від FPO, зокрема, цікавили кількість підозрюваних, щодо яких велося розслідування у 2012 р., з інших категорій слідчого процесу, а також цифри зареєстрованим кримінальним правопорушенням.
21 березня того ж року депутат просить міністра фінансів і оподаткування просить у подробицях роз'яснити особливості оподаткування австрійських банків і їх іноземних дочірніх компаній.
І якщо ці запити, в принципі, виглядають невинно і цілком зрозумілі в контексті передбачуваних взаємин Шелленбахера і Палиці, то ось наступний депутатський запит від 9 липня 2014 р. викликає питання. З якоїсь причини Шелленбахеру знадобилося дізнатися у міністра економіки, який рівень економічних відносин у Австрії з Іраном. Зокрема, депутат цікавився кількістю австрійських компаній, які працюють в Ірані; яку продукцію вони експортують; поставлялася з Ірану сировина для хімпромисловості і якщо так, то скільки і яке, починаючи з 2010 р.; які конкретно компанії користувалися цією сировиною і які компанії цікавить експорт до Ірану. Звідки такий інтерес до Ірану і місцевим сировини для хімпромисловості у депутата-інженера, який здебільшого, цікавився станом дорожніх тунелів в декількох районах Вени?
Ще більше дивного
Питання з попереднього абзацу тягне за собою і інше питання: а чому ця інформація про можливу купівлю мандату спливла через два роки після того, як Шелленбахер покинув парламент Австрії і більше не балотувався?
Щоб спробувати відповісти на обидва, слід нагадати, що, по-перше, позиція Білого дому щодо Коломойського давно відома і регулярно озвучується особистим адвокатом Дональда Трампа Рудольфом Джуліані. По-друге, Іран - зараз червона ганчірка для Трампа і якщо, приміром, американські слідчі раптом підуть по цій іранської доріжці і знайдуть якісь відомості, не фарбувальні згаданих вище людей, ймовірно, пов'язаних з Коломойським, то Білий дім тут же отримує потужний важіль тиску на Зеленського.
Або вже отримав, враховуючи, що прес-конференція Pil'ca, публікації Profil і DW сталися в процесі переговорів між Києвом і Вашингтоном щодо співпраці, в тому числі, з розслідування діяльності Байденов в Україні; а також напередодні особистої зустрічі Зеленського та Трампа, під час якої другої можливо буде намагатися розірвати зв'язок першого з Коломойським. До речі, так само 19 вересня колишній посол США Стівен Пайфер настійно рекомендував Зеленському "обережно поводитися з Коломойським (наприклад, ніяких "компромісів" щодо Приватбанку), щоб він не втратив більшу частину цього капіталу" - політичного капіталу, заробленого в перші місяці президентства.
Так що "австрійська історія" цілком може бути пересторогою для Зеленського і одночасно підмогою в дистанциировании від Коломойського. Хоча певний інтерес може бути і в росіян, що мають в Австрії куди більший вплив, ніж американці. Незважаючи на суперечливі висловлювання Коломойського, він як сильний гравець в українській політиці не викликає довіри у Кремля у контексті реалізації плану по втягуванню України назад на свою орбіту впливу. Однак у будь-якому випадку Коломойському поки в Україні нічого не загрожує, оскільки президентська команда потребує медиаресурсах перед місцевими виборами, а може ще і парламентськими, якщо Зеленський знову розпустить Раду, незадоволений втратою монолітності фракцією "Слуга народу"
А ось для Австрійської народної партії - це черговий болючий удар, як і за євроскептикам Європи в цілому. Тим більше, що новий скандал спалахнув незадовго до дострокових парламентських виборів, які ж і проводяться 29 вересня з вини FPO через "Ібіци", развалившей коаліцію з Австрійською народною партією Себастьяна Курця. Позиції екс-кандидата в президенти Норберта Хофера, що став лідером FPO після Штрахе, не можна назвати простими. І крім того, що результат "свободівців" може виявитися значно гірше, ніж у 2017 р., так певно в сукупності з політичним скандалом може трансформуватися у внесення змін в законодавство щодо діючих правил фінансування партій. Адже "Ібіца" також не привела до покарання для FPO, як і продаж мандата на виборах 2013 р.
