• USD 38.2
  • EUR 41.3
  • GBP 48.2
Спецпроєкти

Уроки операції Provide Hope. Як гуманізм переважив здоровий глузд і чому Америка Росію годувала

10 лютого 1992 року почалася перша фаза доставки гуманітарної допомоги до колишнього СРСР, що впав у люту бідність і голод від наслідків Великої Перемоги та досягнень розвинутОго соціалізму

Продовольча допомога в рамках операції Provide Hope "Дай надію" прибула до Росії, лютий 1992 року.
Продовольча допомога в рамках операції Provide Hope "Дай надію" прибула до Росії, лютий 1992 року. / Getty Images
Реклама на dsnews.ua

Щоб колишні громадяни "першої у світі держави робітників і селян", що згинула від загального щастя, не перемерли від голоду, 12 транспортних літаків ВПС США лише за один день доставили 500 тонн продовольства і медикаментів у 12 міст: Москву, Санкт-Петербург, Київ, Мінськ, Кишинів, Єреван, Алма-Ату, Душанбе, Ашгабад, Баку, Ташкент, Бішкек. У ході першої фази операції Provide Hope ("Дай надію"), що тривала до кінця лютого, ВПС США здійснили 65 вильотів (22 до Росії, по 7 до Вірменії та Казахстану, 5 до України, по 4 до Туркменії, Азербайджану, Таджикистану, Узбекистан, по 3 до Киргизії та Молдови, 2 до Білорусі), доставивши 2274 тонни гуманітарних вантажів.

Це годування голодуючих тривало до червня 1997 року. Усього було виконано 500 рейсів. При цьому Provide Hope була не єдиною програмою такого роду. Протягом 20 років після розпаду СРСР США допомагали гуманітарними вантажами і Росії, та іншим країнам колишнього Союзу, витративши на це понад $41 млрд.

Оскільки обговорювати в одній статті всі держави, що виникли на руїнах СРСР, навряд чи можливо, ми обмежимося лише Росією, яка велично постає з колін і загрожує світові глобальною ядерною війною. Отже: чи пішло годування американськими продуктами росіянам на користь?

З погляду суто фізичного – так, безсумнівно, пішло. Від'ївшись, жителі РФ повернулися до звичних занять: до підготовки анексій, до, власне, анексій територій сусідніх із ними країн; до локальних і гібридних війн у всьому світі — і до супутніх їм військових злочинів, щоб було чим розвіятися від тяганини війни з озброєним противником; до ліквідації політичних опонентів Кремля за межами Росії; до шпигунства та корумпування західних політиків і, нарешті, до пропаганди ненависті до всього, що Кремль не може поставити під свій контроль. Включаючи, серед іншого, і міркування про те, що настав час, мовляв, закрити вже прокляту Америку, перетворивши її у відповідь на гуманітарну допомогу ударом у радіоактивний попіл.

У принципі, як свідчить вся історія російсько-американських відносин, такі настрої у Росії – ознака благополучної норми, відносної ситості та стабільності. Все ж таки мрії про знищення США та чутливі фінансові витрати на створення необхідних для цього озброєнь свідчать про досягнення росіянами деякої заможності.

Треба також зазначити, що цикл "успіхи — голод — допомога — підняття з колін — успіхи" Росія проходить із незавидною постійністю. Небувалі успіхи, епічні подвиги та великі перемоги незмінно призводять її до розрухи та голоду. Голод і розруха ведуть до зниження загального рівня патріотичної агресивності і до приходу у владу нових постатей, котрі слізно просять вчорашніх ворогів про допомогу. Далі, Сполучені Штати надають допомогу, Росія трохи від'їдається, приходить у звичну їй норму (бомжувата, але вже не голодує) і знову мріє про знищення тим чи іншим способом "проклятих піндосів". Причому у той час як США доводиться регулярно, в середньому раз на 20-30 років, годувати Велику Росію, що "обделалась" з ніг до голови великими звершеннями, випадків допомоги США, наданої з боку Росії, невідомо.

Підгодувати Поволжя

Реклама на dsnews.ua

Щоб не бути голослівним, згадаємо основні дати американських годувань.

1891-1892 рік – голод у Росії, точніше, у Поволжі, викликаний надлишковим експортом зерна. Тут треба визнати, що більшовики, вигрібаючи хліб дочиста і продаючи його за кордон, не вигадали нічого нового. Так само і з тими ж наслідками займалася і влада Російської імперії.

"Корабель допомоги", І. Айвазовський, 1892
"Корабель допомоги", І. Айвазовський, 1892

Іван Айвазовський навіть зобразив прибуття американської допомоги на двох своїх картинах і ці картини дуже не люблять у путінській Росії. Так, і ще: допомога була безкоштовною.

"Роздача продовольства", І. Айвазовський, 1892
"Роздача продовольства", І. Айвазовський, 1892

Число жертв голоду, лише за офіційними даними, становило близько пів мільйона людей, загальна вартість американської допомоги зерном та грошима для закупівлі зерна в самій Росії – близько $76 млн ($2-2,2 млрд у сучасних цінах). З Росії у цей період було вивезено 9,4 млн тонн зерна. Іншими словами, голод був штучним, а кажуть, що Ленін сам таке придумав.

Втім, Володимир Ілліч та його оточення виявилися талановитими учнями. У 1921-1922 роках у тому ж Поволжі вони вбили голодом вже п'ять мільйонів людей, а США, які офіційно не визнавали Радянську Росію, відправили туди допомогу в обсязі близько $80 млн (близько $3,2 млрд у сучасному перерахунку). Займалася цим гуманітарна місія ARA (American Relief Administration), і це була одна з наймасштабніших гуманітарних місій ХХ століття.

Тут, до речі, слід зазначити, що у 1921-1923 роках голод був і в Україні, на Північному Кавказі та в Криму, де померло до мільйона людей. Але в ці райони радянський уряд допомогу не впускав, оскільки голод був плановим, з метою етнічної зачистки регіонів, неблагонадійних, з погляду Москви, та подальшого їх заселення російським населенням. Останнє, на відміну, наприклад, від знищених голодом українців, уже тоді було нездатне відчувати вдячність до Сполучених Штатів і, будучи надалі помірно нагодованим, могло безповоротно їх ненавидіти. Ця нездатність російського народу бути вдячними за свій порятунок — важлива деталь. Відзначимо її, бо ми ще до неї повернемося. І так: ARA там, куди її впустили, теж працювала безкоштовно. А Москва в цей час проплачувала десятки видань, що виходили в Європі, щоб вони гнівно спростовували "чутки про голод в Україні" як наклепницькі.

Ще не менше пів мільйона людей загинуло у 1921-1922 роках у Казахстані, де голод теж був плановим та прихованим.

За тією ж схемою було організовано і Голодомори 1932-1933 років в Україні та Казахстані. Число жертв в Україні – близько 4 мільйонів людей, кількість загиблих казахів невідома досі. Імовірно – від 3 до 4,5 мільйонів. Обидві операції зі зміни етнічного складу територій, що зачищаються, пройшли успішно: російські переселенці скрізь опинилися в більшості.

Але ми відволіклися трохи убік: все ж таки стаття присвячена не злочинам російської та радянської влади, а історії американської допомоги там, куди вона все-таки доходила. Отже, Поволжя: 1891-1892 та 1921-1922 роки. Ходімо далі.

Від ленд-лізу до Provide Hope

Коли СРСР, трохи захопившись завоюванням Європи, нарвався на конфлікт із Німеччиною, США, побачивши в ньому силу, здатну перемолоти гітлерівські ресурси, надали Кремлю всебічну допомогу: технічну та продовольчу. Попри подальші фальсифікації радянської пропаганди, і ця допомога була повністю безкоштовною: оплаті належала лише та її частина, яка не була витрачена під час військових дій.

Загальна сума поставок перевищила $10,4 млрд за цінами того часу (не менше $170 млрд за сучасними). Щоправда, ленд-ліз був взаємним, і СРСР за час війни поставив у США рідкісних та дорогоцінних металів для технічних потреб... на цілих $2 млн.

Після війни США, оцінивши запаси, зроблені СРСР за рахунок поставок по ленд-лізу, виставили рахунок на $1,3 млрд, з яких отримали $722 млн без індексації до 2006 року. У 2008 році, як ми пам'ятаємо, Росія вже воювала з Грузією, ненавидячи США та НАТО. Але взагалі і в принципі ненавидіти США в СРСР почали прямо з 1945 року, а Росія, яка успадкувала цю ненависть, не припиняла її і протягом 1990-х. І отримання продовольчої допомоги у 1992-1997 роках теж не заважало ненавидіти США. Наприклад, за перешкоди, що чинять американці проросійським сербам в організації тими етнічних чисток на спірних територіях.

Підсумки

Крім США, в 90-і роки гуманітарну допомогу Росії, яка зголодніла від надлишку небувалих успіхів і мала, на хвилиночку, найпередовіший суспільний устрій і найпередовішу економічну, а також суспільно-політичну теорію (політекономія соціалізму і марксизм-ленінізм, якщо хто не зрозумів), надавали і європейські країни – члени НАТО. Чого вони цим досягли?

Сьогодні Росія воює із сусідами, відриваючи від них шматки території. Росія загрожує усьому світові ядерною війною. Підсадивши Європу на свої газові поставки (ця історія, пов'язана з прямим корумпуванням європейських еліт, – окрема тема), Росія шантажує її перекриттям газу. При цьому Росія люто ненавидить НАТО і США, а також Україну, Грузію, Молдову та всі інші країни колишнього СРСР, які не бажають бути Росією, і широко вкладає гроші в чергову чудо-зброю. Вся електроніка для таких чудес, що випускаються під загальною маркою "Аналогівнет", закуповується на Заході, але це окрема тема.

Водночас Росія наближається до кінця чергового циклу, оскільки, як слушно зауважив Джо Байден, "мрії про російську велич завжди закінчуються картками на хліб". Причому тут треба уточнити, що справа навіть не в картках, а в тому, що наявність карток ще не передбачає наявності хліба.

Словом, час, коли жебракуваті, замурзані та голодні росіяни побіжать просити в США чогось поїсти, невблаганно наближається. А з його наближенням постає важливе питання: годувати чи не годувати?

Проста гуманність каже "годувати" — але досвід попередніх годувань повстає проти цього. Експериментально вже встановлено, що надлишок білків, жирів та вуглеводів призводить Росію до агресивного газовиділення і пробуджує в її мешканцях завойовницькі інстинкти. Кремлівська влада, яка краще знає своїх підданих, не тільки не годує їх занадто ситно, а й постійно давить надлишки їжі бульдозерами.

Очевидно, що годувати росіян слід суворо дозовано, так, щоб вони вставали від гуманітарного столу з легким почуттям голоду. Непогано також прив'язати розмір порції до засвоєння правил пристойної поведінки і чітких географічних знань: воювати з сусідами — погано, віджимати в них території — погано, підливати "Новичка" або стронцію в чиюсь склянку — погано. Крим та Донбас – це Україна, громадяни Росії повинні жити саме в Росії, а живучи в інших країнах, твердо пам'ятати, що вони в гостях, і поводитися як гості. Або, якщо в них є громадянство цих країн, — як громадяни цих країн, не виймаючи свій російський паспорт, навіть якщо він у них раптом є, і не закликаючи на допомогу Путіна, який, природно, Х…ло.

Весь цей набір істин росіяни, які отримують черговий раз американську допомогу, повинні голосно і чітко промовляти до і після гуманітарного їди, аж до повного запам'ятовування. Без цього годувати їх у жодному разі не потрібно.

Було б просто чудово, якби гуманні та людинолюбні американці взяли такий підхід на озброєння. Зрештою, це пішло б на користь і росіянам.

    Реклама на dsnews.ua