Сирійський м'ясник. Як Путін зумів викликати огиду навіть у Олланда

19 жовтня президент РФ Володимир Путін має намір відвідати Францію для відкриття Російського культурного центру. Візит президента був очікуваним. Ще навесні цього року міністр закордонних справ цієї західноєвропейської держави Жан-Марк Еро повідомляв про відповідне запрошення французького лідера Франсуа Олланда на жовтень. Точна дата не називалася.

Правда тоді відносини двох країн мали дещо інший присмак. У травні - Національні збори, а потім в червні - Сенат підтримали рекомендацію за скасування санкцій проти Росії. Сьогодні вони, відносини, явно погіршилися. І в першу чергу завдяки діям росіян в Сирії.

Як зазначає французька газета Le Figaro, глава МЗС РФ Сергій Лавров, "здавалося, насильно потиснув руку своєму французькому колезі в четвер, оголошуючи про візит президента Путіна до Парижа 19 жовтня".

Протокол передбачає обов'язкову зустріч з лідером іноземної держави, проте в неділю, 9 жовтня, Олланд дав інтерв'ю телеканалу TF1, в якому заявив про сумнів з приводу доцільності свого спілкування з Путіним. Президент Франції прямо вказав, що причиною небажання потискати руку господареві Кремля є спільні з сирійським режимом Асада бомбардування східної частини Алеппо, жителів якого Олланд назвав "жертвами військових злочинів". "Ті, хто роблять ці акти, будуть нести відповідальність, у тому числі перед Міжнародним кримінальним судом", - заявив він. Луною слів Олланда стала заява Еро про те, що Франція буде звертатися до Міжнародного суду розслідувати військові злочини в Сирії. "Ми не згодні з тим, що робить Росія, бомбардуючи Алеппо. Франція як ніколи раніше прагне врятувати населення Алеппо", - цитує міністра The Independent.

Путіна вже не вперше лякають відплатою і військовими злочинами, однак Москва все одно йде на пряму ескалацію і з США, і Заходом у цілому, і тепер з Францією. Слова Олланда демонструє, наскільки присутність Путіна при даних умовах небажано в Європі.

Інтерв'ю глави французької держави лише закріпило розрив у двосторонніх відносинах, що почалася з суботнього засідання Радбезу ООН. Російська сторона 8 жовтня заблокувала запропоновану Францією резолюцію щодо введення режиму припинення вогню в Алеппо. За цей документ проголосували 11 членів РБ, двоє були проти, а ще двоє утрималися. Росія застосувала право вето.

Резолюція передбачала негайно припинити авіаудари і військові польоти над Алеппо, закликала до негайного виконання режиму припинення вогню і безпечного, безперешкодному гуманітарного доступу по всій Сирії, а також у ній містився заклик до сторін "запобігати потраплянню матеріальних і фінансових коштів індивідуальним особам, групам і об'єднанням, асоційованим з "Аль-Каїдою", "Ісламським державою" та іншим терористичним групам.

Франція також хотіла розширити моніторинг під егідою ООН. Природно росіянам не до вподоби те, що їх кожен крок в Сирії буде перебувати під пильною увагою. У Заходу вистачає доказів застосування Росією зброї масового ураження, і зростаючого числа жертв серед мирного населення. Москва ж формально як би за стабілізацію ситуації в Сирії, але в її проекті резолюції немає ні слова про припинення повітряних ударів по Алеппо.

Росія в РБ ООН за вже звичним лекалами зайняла опозиційну нішу - огризалася і висувала зустрічні дзеркальні заяви. Так, до речі, діє Трамп. Непряме звинувачення в несплаті податків - посадити Клінтон. Секс-скандал? Посадити Клінтон. Так і постпред РФ в Радбезі Віталій Чуркін заявив: "Зруйнувавши Лівію і вважаючи це великим успіхом, західна трійка постійних членів Ради Безпеки ООН взялася за Сирію. На превеликий жаль, Париж, який у 2003 році разом з Москвою і іншими "розсудливими столицями" намагався застерегти Сполучені Штати та велику Британію від авантюристичної вторгнення в Ірак, на цей раз став одним з найбільш гучних глашатаїв необдуманої політики зміни режиму в Дамаску".

Дипломат звинуватив Францію у відсутності конструктивних дій з вирішення сирійського кризи. "Рідкісні ініціативи Франції - це пропаганда, приречена на провал", - заявив він. Болісно для Франції. Адже після теракту в Парижі майже рік тому, який забрав життя 130 чоловік, і в Ніцці, де загинули 80, Франція полягає в клубі країн, які твердо мають намір зачистити Близький Схід - Сирію і Ірак - від джихадистів різних мастей.

Пам'ятається, після 13 листопада на горизонті замаячила перспектива створення американо-російсько-французького альянсу по боротьбі з ІГ. The Wall Street Journal писала тоді, що Франція, Росія і США вийшли за межі розмов про співпрацю і переходять до більш складного етапу - спільних дій. Цьому не судилося збутися. Знову-таки з-за флюгерне політики Кремля. Незважаючи на броунівський рух кремлівських частинок, ті ж французи сподівалися, що в майбутньому можливе поліпшення відносин ЄС і Росії. Як вже було зазначено вище, в Парижі виступили за скасування санкцій. Здавалося б такі жести потрібно пестити і леліяти, але немає. Росія продовжує "заводити" друзів.

Кремль, схоже, не може вирватися з свого рукотворного паралельного світу, і все одно сподівається, приміром, що Путін і Олланд зустрінуться і щільно поспілкуються. Дмитро Пєсков в понеділок, 10 жовтня, прокоментував фактична відмова французького президента бачити російського колегу.

За його словами, підготовка до візиту Путіна в Париж триває. "Ми ніякої офіційної інформації на цей рахунок не маємо, триває підготовка до майбутнього візиту Путіна до Парижа, заплановані переговори в Єлисейському палаці", - сказав речник Кремля. Логіка російської верхівки абсурдна у вищій ступеня: ви нас не чекаєте, а ми все одно заявили.

Хоча велика ймовірність, що дипломатичне "ні" Олланда може призвести до того, що Путін потопчеться на порозі Єлисейського палацу і відлетить ні з чим. А, так, відкриє культурний центр, поручкается з місцевими фанатами з "Нацфронта" Марін Ле Пен, росСМИ виставлять візит в світлі того, як Захід заглядає в рот Володимиру Володимировичу і хоче його дружби. Але практичної користі не буде. Навпаки, іміджу президента РФ буде завдано шкоди. Після загрози Еро Путіну взагалі не варто згадувати про поїздку в Париж і домагатися тет-а-тет з президентом. Якщо ж завзятість візьме гору над раціо, то з боку Олланда також було б логічним згадати президенту РФ не тільки знищення Алеппо, війну на Донбасі, але й підняти питання незаконного затримання кореспондента "Укрінформу" Романа Сущенко, який також мав французьку акредитацію. Тобто ігнорування Путіним свободи слова та переслідування журналістів покинуло територію РФ чи України, і безпосередньо торкнулося Парижа. Цікаво, що тепер будуть говорити прихильника російського лідера у Франції.

До речі про правих на жалуванні у РФ. Олланд завдав прекрасного удару і по кандидату на пост президента Франції Ле Пен. Його інтерв'ю також вписалося у внутрішню міжпартійну гру. Так, нинішній глава Республіки не розраховує піти на другий термін. Невеликі шанси у ще одного споживача російських нафтодоларів - Ніколя Саркозі, які хотів би взяти реванш і знову стати президентом. А ось у Марін Ле Пен шанси є. Це регулярно показують соцопитування.

Президент Франції ж по суті запросив її відбитися - захистити спонсора, захистити себе, виправдати зв'язок з таким спонсором, який вбиває мирних жителів в Сирії. І до того ж у неї не вистачає коштів на пристойну виборчу кампанію. Не вистачає майже 8 мільйонів євро, які могли б дати щедрі росіяни.

Уколов Путіна, Олланд вколов і Ле Пен, серйозно ускладнивши ймовірність отримати ці мільйони. Це по-перше. По-друге, він прислужився висхідній зірці французької політики. Так іменують колишнього члена пропрезидентської Соцпартії і екс-міністра економіки Мануеля Макрона. Багато соціалісти сприйняли висунення Макрона зрадою, однак з урахуванням шансів інших однопартійців Олланда і його самого, кандидатура Макрона - це найкраще з зол. Хоча б тому, що він може "побити" проросійських кандидатів.

Але повернемося до нашим геополітичним баранів. Різке охолодження у відносинах Франції та Росії грає на руку Сполученим Штатам, які готуються отримати нового президента. Трамп регулярно виступав з проросійськими заявами. Це не дає підстави вважати, що один одіозний мільярдер зможе зламати всю зовнішньополітичну стратегію США, але в будь-якому випадку у Вашингтоні хотіли б, щоб Україна не залишилася один на один з Росією і ЄС перебував у числі її союзників. Москва не бажає домовлятися ні з Донбасу, ні по Сирії. А значить Брюссель не може дозволити собі йти на примирення з Москвою. Знищенням східної частини Алеппо Кремль знову згуртував провідних лідерів ЄС. В Німеччині зараз також відчайдушно шукають спосіб приструнити Москву і допомогти Києву.