• USD 38.2
  • EUR 41.3
  • GBP 48.2
Спецпроєкти

Дайте паспорт релоканту. Чи стане молдавське громадянство органічною частиною російського комунізму?

Оскільки в Росії вкотре вже майже побудували комунізм, її мешканці, також вкотре, почали розтікатися світом. І, хоча Молдова не була серед перших, найбажаніших країн для релокації, хвиля втікачів від безглуздого і нещадного російського встання з колін докотилася і до неї

Реклама на dsnews.ua

Молдавський паспорт раптово став настільки бажаним трофеєм для росіян, що чиновники Департаменту міграції поскаржилися кореспондентові Reuters на неможливість опрацювати всі запити, подані для його отримання. А заразом звернулися до уряду з проханням продовжити термін розгляду заяв до шести місяців замість нинішнього у 20 днів.

Зараз у департаменті зібралося дев'ять тисяч запитів на громадянство від росіян, що становить 70% усіх, хто перебуває на розгляді. Усього таким чином запитів близько 13 тисяч, причому релоканти з Росії продовжують перебувати. Зважаючи на здатність молдавського Департаменту міграції у звичайному режимі роботи розглянути від сили сотню-дві таких запитів на місяць, тринадцять тисяч – це дуже багато.

Ті, хто не знають Молдови, можуть порадіти за те, наскільки вона стала привабливішою для імміграції. Ті, хто її знає, і уявляє, наскільки Молдова незручна для життя, до того ж, у всіх відносинах – дорога, з огидним сервісом та убогою інфраструктурою, глибоко розколота в низах між "протоєвропейцями" та ностальгіками по СРСР, і монолітна у верхах, пов'язаних круговою, корупційно-клановою порукою, але далекий від російських реалій, вразяться тому, як погано все стало в Росії. Особливо, якщо взяти до уваги той факт, що в Молдову з Росії, яка пікірує прямо в комунізм (не вигаданий Марксом, а, справжній, північнокорейський), катапультуються релокуються зовсім не мешканці депресивної глибинки, а жителі мільйонників. До того ж, не найбідніші, здатні набрати грошей на переїзд. Але, окрім думок на двох полюсах, у цій історії є й інші, і теж цікаві широти.

Почнемо з того, що інформація про попит на молдавське громадянство, що виріс, під виглядом скарг чиновників на непосильне навантаження, пролетіла по всіх інформаційних агентствах, і була підхоплена на тисячах пабліків. Цей спалах Нової зовсім не схожий на випадковість, зате дуже схожий на рекламну кампанію. Де реклама – там товар та покупець. І з тим, і з іншим начебто все зрозуміло, але, знову ж таки, є нюанси.

Для набуття громадянства Молдови потрібні підстави. Просто так, зайшовши з вулиці, його не одержати. Підстави стандартні: кревність у трьох поколіннях, шлюб, місце народження – інші подробиці доступні за посиланням, але коло претендентів у будь-якому випадку обмежене. Разом про те, підстави можна організувати. Щоправда, щоб знайти надійного організатора, а не шахрая, яких у цьому секторі послуг зараз як бруду, потрібні час та знайомства. Час перебування в Молдові для іноземця безвізом теж стандартний — 90 днів. А при продовженні терміну розгляду до півроку мудрий релокант, подавши запит ближче до закінчення, отримує плюс 180 днів до терміну перебування. Протягом яких він зможе, серед іншого, підносити до департаменту нові документи, у зв'язку із обставинами, що змінюються та уточнюються. Такий релокант буде джерелом доходу для тих, хто допоможе йому у влаштуванні його справ. Злидарю з російської глибинки в релокації робити нічого.

Ні, чиновники міграційної служби не безпосередньо зароблятимуть на релоканті. Чиновники в Молдові, як правило, не беруть хабарів самі, тим паче у малознайомої людини. Але Молдова дуже маленька, там усі один одному родичі – досить поглянути хоча б на букет рідні у найближчому оточенні Майї Санду. А якщо родич, який не перебуває на держслужбі, але знає Молдову, візьме на себе працю допомогти релоканту вирішити деякі делікатні питання, то це не хабар, а послуга. А в оплаті послуг немає нічого поганого.

Отримавши молдавський паспорт, колишній релокант від комунізму, що стрімко виникає трохи на північ від КНДР, а нині громадянин вільної країни, кандидата в члени ЄС, набуде можливості безвізового в'їзду до 121 країни світу, легального працевлаштування та відкриття бізнесу в ЄС, а також хороші перспективи для отримання ВНЖ у країнах Шенгенської зони. Все це разюче відрізняється від можливостей, що надаються паспортом РФ, які, до того ж, постійно звужуються. Погодьтеся, що така послуга дорогого коштує. У всіх сенсах.

Реклама на dsnews.ua
Країни, до яких відкрито безвізовий в'їзд для громадян Молдови.
Країни, до яких відкрито безвізовий в'їзд для громадян Молдови.

Ті, хто вирішить залишитись у Молдові – потенційні покупці житла, і ціни на нерухомість уже рвонули вгору. Але тут нічого не вдієш — підвищений попит народжує пропозицію. Ті, кого замучить ностальгія, зможуть оселитися у проросійському Придністров'ї, звідки з молдавським паспортом завжди можна виїхати розвіятися у бік Західу, що загниває. Звичайно, в Придністров'ї свої складнощі, але якщо релокант любить Путіна, або, принаймні, не цікавиться політикою, та ще й зберіг російський паспорт, то там йому буде в чомусь навіть краще, ніж у Молдові. ЖКГ там дешевше, і вартість житла суттєво нижча.

Іншими словами, на кордоні з Україною і в нашому найближчому тилу впевнено формується чергова хвіртка для обходу російських санкцій: ще один аналог Грузії-Вірменії-Казахстану, в поганому розумінні. З тією лише різницею, що цей аналог може опинитися в ЄС разом з Україною, і навіть раніше, бо ми воюємо, а Молдова, за нашою спиною – ні.

Релокація – не зовсім імміграція. Релокація – спосіб пересидіти за межами Росії неприємні часи, коли російському патріоту, який любить Путіна не встаючи з дивана, можуть принести прямо на диван повістку в СВО – а він морально до цього не готовий. Але, залишаючись на дивані, такий патріот лояльний до російської влади, і "денацифікацію" України загалом схвалює. У Молдові в нього відразу виникне щільне коло однодумців, оскільки значна частина молдавського населення перебуває рівно на таких самих диванно-патріотичних проросійських позиціях. А крім релокантів, деяку частину потоку кандидатів у нові громадяни складуть інфільранти – пряма агентура російських спецслужб, яка впроваджується до Молдови на перспективу її вступу до ЄС, і через Молдову до ЄС – зараз.

Технічно цей спосіб простіший і надійніший, ніж пряма інфільтація на Захід через пошук притулку.

Усе сказане — досить банальне, і багато з цих обставин не залежить від молдавської влади. Але багато хто залежать. Наприклад, позиція Молдови щодо проросійського Придністров'я.

Кишинів широко піариться на тому, що, нібито, вирішує чи намагається вирішити придністровську проблему, виставивши з регіону російських миротворців, і переставши закуповувати електроенергію, що виробляється з російського газу, наповнюючи тим самим придністровський бюджет. Останній за часом піар-хід — шум, здійнятий навколо нібито введеного Молдовою оподаткування придністровських підприємств. Тих, які зареєстровані в Молдові, і для всього світу формально є молдавськими. І ввозять-вивозять товари через молдавську митницю. Але при цьому сплачують податки виключно до бюджету Придністров'я.

Шуму було багато, але незабаром з'ясувалося, що про жодні податки до Молдови немає й мови. Придністровців лише змусили сплатити молдавській митниці ввізне мито, нарівні з підприємствами з Молдови. Що цілком логічно, але викликало в Тирасполі істерику, яка досі не вщухає. Мито – 1% вартості. Звичайно, 1% теж гроші, і Тираполю прикро. Але це не "поетапне вирішення придністровської проблеми", а лише збільшення плати, яку стягує Кишинів за дах, що дозволяє ПМР, під виглядом визнаної Молдови, безповоротно торгувати з ЄС.

У самій ПМР успішно будують комунізм за російсько-північнокорейським зразком і ліплять 3-5 і більше років реального терміну за вивішений у вікні український прапор або невдалий, з погляду МДБ ПМР, пост у соцмережах. При цьому вся верхівка ПМР, включаючи працівників "державних" відомств, а також холдингу "Шериф", який і є в ПМР справжня влада, хоча перебуває "поза політикою", має повний комплект паспортів, зручних у регіоні: молдавський (багато й румунський, але тут уже кому як пощастило), російський та український. Останні були масово роздані за минулої влади України, яка послідовно здавала її Москві.

Так ось, зараз Україна зацікавилася діяльністю своїх громадян на території чи то невизнаної держави, чи то сусідньої Молдови (насправді – невизнаного проросійського анклаву, що кришується "протоєвропейською" владою Кишинева, але питання це, як прийнято в Молдові, до краю затінене і заболене) ). І, для початку, викликала до СБУ у Вінниці "главу МЗС ПМР" та володаря українського паспорта Віталія Ігнатьєва, щоб обговорити ознаки державної зради, вчиненої ним щодо України. Зокрема, роботу на інтереси держави-агресора Росії, безпосередньо – на ФСБ та МЗС РФ.

Ігнатьєв, до Вінниці, природно не поїхав, натомість на переговори з ним до Тирасполя майже одразу ж приїхав віце-прем'єр із "реінтеграції" Олег Серебрян. При цьому Молдова висловлює на словах підтримку Україні, а також ухвалила "закон про боротьбу із сепаратизмом" – природно, не працюючий, для звіту перед бюрократами з ЄС. У відповідь на запитання – мовляв, одне поєднується з іншим, Серебрян цілком серйозно заявив, що про підозри, висловлені СБУ на адресу Ігнатьєва, він "дізнався з преси".

Припустимо, що так все й було: референт Серебряна взяв відпустку, щоб допомогти рідні розібратися з напливом релокантів, але, на щастя, хоча інтернет в будівлі Кабміну не відключили, і преса до Серебряна таки дійшла. У Молдові так і ще й не так теж буває. Але ж із преси Серебрян про це все-таки дізнався? Тим не менш, переговори між ним та Ігнатьєвим продовжилися звичайним порядком.

Більше того, Молдова на офіційному рівні вже не раз заявляла про готовність вступити до ЄС "без Придністров'я". Бажання молдаван зберегти існуючий тандем визнаної та невизнаної держав, що приносить величезні, природно, тіньові доходи і кишинівській, і тираспольській верхівці, цілком зрозуміло. Але його збереження означає у перспективі перенесення ФСБшного гнійника вже на територію ЄС. Причому цей гнійник розташований в безпосередній близькості від України.

На будь-які спроби порушити питання про те, що незакрита проблема ПМР несумісна зі вступом до ЄС, у Кишиневі вчиняють галасливу істерику. Формальне гасло, яке проголошується при цьому: "ми вирішуватимемо проблему лише мирним шляхом" – ну так, ну так, вони 30 років вже її мирно вирішують, і на цьому мирному рішенні збагатилося кілька поколінь молдавського істеблішменту. Реальне ж гасло звучити інакше: "нікому не віддамо тираспольську корову, підключену до російської газової труби, вона наша, і ми її доїмо". Для збереження цієї корови Кишинів виявляє неймовірну винахідливість. А частина релокантів із Росії послужить її додаткового зміцнення.

Втім, повернемося до питання, винесеного в заголовок, але уточнимо його. В уточненій формі він прозвучить так: "Чи стане молдавський паспорт зручною і доступною парасолькою для російської агентури, що впроваджується в ЄС" ? Відповідь: "Так. Однозначно. Власне, вже став".

Цю відповідь, яку приймають як факт, українцям слід включати в будь-які плани взаємодії з нашими молдавськими сусідами.

    Реклама на dsnews.ua