Дарма поступався. Чому Польща "динаміт" Зеленського з перезавантаженням відносин

Оточення українського президента Володимира Зеленського йде на деякі поступки перед Польщею в історичному діалозі. А що Польща готова дати українцям?

Після вересневої зустрічі президентів Польщі і України Київ вирішив показати певне пом'якшення в сфері історичної політики. Представниця консультаційної ради двох президентів Альона Гетьманчук відразу після призначення поговорила з польським телеканалом "Белсат". Історичну повістку вона назвала "блокуючої діалог", в глухий кут відносини завели нерозсудливі рішення попередньої київської влади, переконувала вона, обіцяючи знизити градус напруги.

"Реальний прогрес у наших відносинах буде досягнутий лише тоді, коли Польща також зробить крок назустріч нам", - зазначила при цьому Гетьманчук. На уточнююче запитання: "Який?", вона відповіла: "Встановлення пам'ятника в Монастирі на Підкарпаття".

Легалізували, але не внесли у список

Монастир - неіснуючий нині село в чотирьох кілометрах від українського кордону. Тут у березні 1945 р. кілька десятків партизан викликає в Польщі обурення УПА загинули в бою проти НКВС. З 1990-х років у лісі, на місці їх загибелі, поруч із цвинтарем німецьких солдатів часів Першої світової війни стоїть пам'ятник українцям.

В кінці 1990-х польський державний рада з увічнення пам'яті зніс старий меморіал і спорудив новий, схожий на нього. Напис повідомляє про "полеглих у бою з НКВД" і "загиблих за вільну Україну". Відповідно до польського законодавства в написі не вказується назва "УПА" і військові звання.

В 2014-2016 роках у Польщі відбулася серія провокаційних актів вандалізму проти десятка з гаком українських пам'яток. Невідомі розбили могилу в Монастирі, розмалювавши її в білий і червоний кольори польського прапора. Незважаючи на заяви Києва, Варшава не відновила цей монумент.

У жовтні, якраз коли Альона Гетьманчук заявляла про перезавантаження, Спільна комісія уряду та національних меншин Польщі отримала інформацію: незважаючи на процес "легалізації" цього пам'ятника, він протягом 15 років не був внесений в реєстр могил та військових поховань. Це означає, що він не підлягає захисту польської держави, держава також не має жодних зобов'язань по усуненню наслідків вандалізму.

Також підкарпатський воєвода, на території якого знаходиться пам'ятник, у відповідь на запит про збереження поховань української меншини в Польщі повідомляє: "ми здійснюємо догляд лише за кладовищами і військовими могилами, в розумінні чинного закону; ми не знаємо про будь-які акти вандалізму щодо вищевказаних об'єктів, де поховані громадяни інших національностей, зокрема українці; наше управління не вживає дій щодо інших місць пам'яті".

Поховання в Монастирі - єдина серед спірних могил у Польщі, яку офіційна Варшава вважає "легальної". Якщо польські власті не мають наміру її відновлювати, варто очікувати цього за десятки інших об'єктів?

Місцеві ради можуть більше президентів?

Тим часом українська сторона, звільнивши викликає досаду у Польщі голову Українського інституту національної пам'яті Володимира В'ятровича та призначити новий склад української частини консультаційного ради при президентах, скасувала мораторій на пошук поховань поляків в Україні.

Мораторій два роки тому ініціював як раз В'ятрович, посилаючись на те, що Варшава протягом багатьох місяців ніяк не реагувала на вандалізм проти українських пам'яток. Перед оголошенням мораторію вже не "лісові бешкетники", а молоді люди з благословення місцевої влади розібрали пам'ятник УПА в Грушевичах - найвідоміший серед "нелегальних" пам'яток на території Польщі: на ньому як раз був напис "слава Героям УПА", а також були перераховані імена куренів і провідників українських партизанів.

У середині листопада співробітники Відділу пошуку та ідентифікації Інституту національної пам'яті Польщі приступили до ексгумації братської могили на території старого кладовища на Збоїщах у Львові, також заплановані роботи на кладовищі в районі Голоско. Це великий успіх польської держави. Однак, навіть маючи бажання - як довго зможуть дві країни зберігати дружні контакти в цьому напрямку?

Після кроків по перезавантаженню тест всьому процесу зробило саме польсько-українське пограниччя. Напередодні 1 листопада, коли в Польщі відзначається День померлих, на українському військовому цвинтарі розмалювали білою і червоною фарбою братську могилу часів Другої світової війни. Фарбу одразу ж змили, але фото потрапило в ЗМІ. Невелика картинка поганої якості викликала більший резонанс, ніж заяви українських чиновників про перезапуск історичної політики.

Через три тижні депутати громади Горынец-Здруй, на території якої знаходиться пам'ятник в Монастирі, вирішили зобов'язати голову громади "вилучити порушують польське законодавство пам'ятники УПА".

А на початку грудня всколыхнувшую емоції резолюцію ухвалила міськрада Перемишля. Вона вже не стосувалася пам'яток, але ставилася до історії поляків та українців часів Другої світової війни. Місцеві депутати вирішили перейменувати вулицю місцевого українського єпископа Коциловського, на якій знаходиться всього чотири будинки і яка з'явилася на карті в 2013 р. Вулиця з самого початку викликала невдоволення місцевих правих організацій, які звинуватили Коциловського у пособництві нацистам. Депутати різко припиняли аргументи представників місцевого української меншини і навіть Римо-Католицької церкви папа Іоанн Павло ІІ не визнав переконливими аргументи про колабораціонізм і беатифікував Коциловського).

Зеленському потрібен успіх з Варшавою

Нині перезавантаження польсько-української історичної політики виглядає таким чином: українська сторона готова пожертвувати своєю історичною порядком, офіційна Варшава вичікує і не робить символічні кроки назустріч, тим часом місцеві польські самоврядування дають волю емоціям, які згодом буде важко остудити.

Відновлення радикальних заяв у бік України з боку місцевої влади - це багатопланова гра. Вона, безсумнівно, виникла у відповідь на заявлену Києвом "перезавантаження", але її мета - поставити в безвихідь також офіційну Варшаву і правлячу партію "Право і справедливість", показати її як нездатну на рішучі дії у сфері посилення антиукраїнської порядку. Автори зазначених ініціатив у польських самоуправліннях - це конкуренти Піс з правого боку, вони будуть продовжувати гру, ставлячи під сумнів стратегічний характер польсько-українських відносин як таких, критика історичної політики Києва - лише початок цього розіграшу.

У президента Зеленського заявляють: в України є хороший шанс відновити і наповнити сенсом партнерські відносини з Польщею. "Перезапуск нашого партнерства з Варшавою сьогодні повинен знайти найбільш видимий ефект. Саме польський напрямок могло б стати тією історією успіху, яку, на моє глибоке переконання, важливо було б продемонструвати Зеленському, обвинуваченому в дипломатичних "зради" мало не на всіх міжнародних фронтах", - пише Альона Гетьманчук в "Дзеркалі тижня". Її мета - закономірна і резонна, от тільки не врахували зовсім політичної гри в самій Польщі. Тут правим силам потрібна історична напруженість з Україною, щоб досягати результатів всередині країни.

Як довго Київ зможе робити вигляд, що нічого не відбувається і що краще чергову напруженість проігнорувати? Схоже, мало хто пам'ятає, що саме з цього починав кабінет президента Порошенко. Рівно п'ять років тому він виступав у польському Сеймі по-польськи. Згадавши про Волинської трагедії, він попросив вибачення. Але вже під кінець свого президентського терміну Порошенко і Дуда окремо, кожен у сусідній країні, молилися на гробах своїх співвітчизників.

Чи зможе президент Зеленський не посилити курс, коли його будуть розігрувати радикали? Київ буде зберігати дипломатичність і навряд чи в найближчі роки піде на такі жорсткі кроки, як мораторій на ексгумації. Але рано чи пізно йому доведеться заявити своє невдоволення Варшаві. А поки обережність і бездіяльність двох столиць йде на користь противників примирення на рівних. І можливо, саме вони побудують наступний політичний цикл на те, що Київ з Варшавою так і не зуміли перезавантажити.

Ігор Ісаєв - головний редактор порталу українців Польщі PROstir.pl