• USD 39.9
  • EUR 43.3
  • GBP 50.9
Спецпроєкти

Свідоцтво Тейлора. Як Украиногейт перетворює Трампа в "Титанік"

Україні з цієї історії не вилізти ще роками, причому незалежно від того, що вона буде робити чи хто переможе на наступних американських виборах
Фото: Getty Images
Фото: Getty Images
Реклама на dsnews.ua

Свідоцтва тимчасового повіреного в Україні Білла Тейлора в Палаті представників Конгресу США - а точніше, перед законодавцями, расследующими наявність підстав для оголошення імпічменту президенту Дональду Трампу - знову обнулили всі зусилля Білого Дому по порятунку свого господаря.

Змова. В теорії

А адже останнім часом таких зусиль було зроблено чимало: сам Трамп назвав парламентське розслідування "лінчуванням", його адміністратори мало не стусанами збивали разом партійну отару, а самого президента відправили у тур по лояльним штатам в надії заглушити громом бичующих виступів наростаючий гул вашингтонського обурення.

Правда, деякі з цих спроб, такі як одкровення Майка Малвэни (який, як тепер з'ясовується, разом з угорським прем'єром Віктором Орбаном навіщо налаштовував Трампа проти України, потураючи президенту в його хворобливих фантазіях) або заборони Майка Помпео, виявилися швидше деструктивними. Тим не менш спроба контратакувати після свідчень Марі Йованович, Фіони Хілл, Джорджа Кента і Гордона Сондленда, розсипаючи знущання та погрози, тепер змазана не тільки зрадою курдів, але й відвертим виступом посла Тейлора. Яке для багатьох розставив крапки над і.

Адже далеко не всі члени Палати представників (так і з Сенату поглядають на цю справу з тривогою - пропрезидентські ресурси почали розганяти конспірологію про "змову Мітта Ромні") розбираються в хитросплетіннях і процедурах зовнішньої політики, але прагнуть до ясності в питанні законності дій Трампа. Тим більше що опитування показують: більшість американців обурені намірами глави держави поставити себе вище закону.

Хоча професійним оглядачам американської і міжнародної політики щодо цієї справи все стало ясно вже після прочитання обміну повідомленнями між дипломатами: абсолютно пряме порушення конституції США, навіть якщо Трамп про це не підозрював. Але ті, хто пізніше постарався додатково засекретити розмова американського та українського президентів, знали про грубе і явне порушення закону з перших секунд.

Тепер навіть традиційно скептичні коментатори говорять про прямій дорозі до імпічменту, а Малвэни і Помпео відкрито дражнять клоунами. Притому що з повідомлень було зрозуміло, що вже хто-хто, а кадровий держслужбовець Вільям Брокенбро Тейлор без тіні вагання і в дрібних деталях розповість про події, що відбуваються непотребствах все.

Реклама на dsnews.ua

Що розповів Тейлор

По-перше, посол підтвердив, що Трамп заблокував військову допомогу Україні і уникав зустрічі з Володимиром Зеленським заради примусу Києва до збору компромату і відкриття кримінальної справи. І не тільки щодо Байдена - як відомо, у Трампа є нав'язлива ідея, вкинута, зрозуміло, з Москви, що українці працювали проти нього і на користь Хілларі Клінтон на продовжують викликати питання виборах 2016 р. Більше того, президент прямо давав такі вказівки (це та правда, від якої посол в ЄС Гордон Сондленд намагався ухилитися) дипломатам, а також створив тіньовий канал відносин з Києвом в особі Руді Джуліані. А також вимагав від Зеленського навіть використовувати окремі точні фрази в обіцянках викрити "демократичну банду" (це вже взагалі ні в які ворота не лізе - то в Трампа помер політтехнолог, то політтехнологи копошаться в його голові).

По-друге, серед нових обставин цього зруйнував Держдеп і яке добиває адміністрацію скандалу можна виділити наступні два. Так, Тейлор розповів те, про що, ймовірно, промовчав - в силу явної одіозності такої постановки питання для держслужбовця цивілізованої країни - Гордон Сондленд. А саме про те, як Сондленд пояснював Тейлору психологію Трампа: мовляв, президент - бізнесмен і тому, перш ніж підписати чек, закономірно бажає отримати товар. Мабуть, про це і йшлося в розмові, коли, усвідомивши принциповість Тейлора, недавній готельний підприємець Сондленд сказав йому "Подзвони мені".

Тейлору, мабуть, у силу віддаленості від Вашингтона, вдалося зберегти масу різних записів - в самому окрузі Колумбія держсекретар Помпео робить все, щоб приховати будь-які витребувані Конгресом документи як з українського питання, так і з інших, споріднених йому, темами (наприклад, російською). Тому з точки зору парламентського розслідування щодо імпічменту Білл Тейлор виявився безцінним кадром.

Відзначимо, до речі, що в нинішньому як він пропрацював не більше півроку і, як стверджується, повертатися на дипломатичну службу не прагнув, відчуваючи, чим пахне від Дональда Трампа, - але явно переступив через себе, співчуваючи нашій країні і глибоко усвідомлюючи життєві інтереси Америки як її патріот. Так що, крім іншого, послу Тейлору, як і послу Болтону, якого ми теж, мабуть, скоро зможемо побачити на Капітолійському пагорбі, просто наплювали в душу.

По-третє, до цього виступу Тейлор системно підготувався, викладаючи внутрішньо несуперечливу і з багатьох точок зору вже відому детективну історію про дипломатії Джуліані, про те, що за словами Сондленда, в українському відношенні абсолютно все - і допомогу, і кредити, і візити, і риторика - стало залежати виключно від публічних "викриттів" українською стороною особистих політичних опонентів Трампа. А заодно, підкреслимо, навішування нашою країною на себе якихось неіснуючих у природі гріхів перед американським президентом, про яких його, мабуть, проінформував Володимир Путін. Віктор Орбан те ж саме робив у власних, а може бути, і путінських інтересах.

Четверо Майков та інші

За словами присутніх при виступі Тейлора членів Конгресу, в залі часто лунали вкрай емоційні вигуки. Судячи з усього, частина республіканців (до речі, це вже стало проявлятися у риторики деяких впливових консервативних конгресменів) стала, нарешті, усвідомлювати всю глибину морального падіння нинішнього Білого Дому і ступінь розкладання ще залишилися в ньому кувати персонажів. Що стосується демократів, то вони вважають, що свідоцтво Тейлора, володіє прекрасною пам'яттю і в найдрібніших деталях передав всі розмови, значно прискорить розслідування Палати.

Що стосується президентської адміністрації, то вона, не ризикуючи нападати на бездоганного Білла Тейлора, якому 72 роки нічого втрачати, і не маючи чим відповісти за змістом, видавила з себе набридлу ахінею про "змову невибраних чиновників проти демократії". Вустами якоїсь чергової прес-секретарки (варто зазначити, пасторська дочка Сара Сандерс, чий батько до того ж ледь не став кандидатом від республіканців, як-то пішла в тінь, мабуть, не бажає псувати собі карму) Білий дім прорипів щось на кшталт "пліток і кампанії цькування, на які відволікаються гроші платників податків".

І тут цікаво, що як би не хотіла спікер нижньої палати Ненсі Пелосі, особливо в умовах повної невизначеності щодо кандидатур від демократів вже через кілька місяців, затягнути процедуру прочуханки Дональда, навряд чи їй це вдасться. Надто вже все ясно, і концентрація розслідування тепер знаходиться в міцних рамках українського питання. Так що, мабуть, скоро і сучасним українським керівникам надішлють порядку в Вашингтон. І в першу чергу фігурують у свідченнях американських дипломатів.

А ось з числа американців, які навряд чи б хотіли на цьому етапі співпрацювати зі слідством, - можна говорити про чотири Майках: Пенсе, Помпео, Малвэни і відставного Флинне, роль яких схожа з ніжками позолоченого крісла Дональда Трампа. А також про Ріка Перрі. Самі ж прийдуть - і з великим задоволенням - численні тепер радники з національної безпеки, міністри оборони і глави адміністрації. Якщо знадобляться конгресменам, звичайно, - і нудно точно не буде, гострий зуб мудрості на Трампа за ці три роки зріс у всіх...

Окремо треба зупинитися на тому, чому саме свідчення Тейлора так важливі, причому частина демократів вимагає змінити процедуру і зробити їх публічними. А справа в тому, що Білл Тейлор - людина надпартійний і взагалі в публічній політиці, тобто у боротьбі партій, не помічений. Адже саме тому Трамп і сперся на таких ветеранів. До речі, виникає враження, що Тейлор, як і Волкер, працював мало не безкоштовно, але про це нічого певного сказати не можна. Але з Трампа станеться заощадити на пенсіонера.

Слідство і наслідки

Перша помітна посаду Тейлора, випускника Вест-Пойнта (згодом і Гарварду) і героя в'єтнамської війни, яку він закінчив капітаном, у Держдепі відноситься ще до 1992 р. Тейлор був призначений координатором американської державної допомоги країнам колишнього СРСР в ранзі посла (тобто ще при Буші-старшому, то вже при Біллі Клінтоні). Можна собі уявити рівень довірчості і масштаб цієї діяльності.

Чим же він раніше займався, біографія місцями вибілена, як і у нового посла в Росії, недавнього першого заступника держсекретаря Джона Саллівана? Лише в 2002-му посол Тейлор зайняв ту ж посаду в Афганістані, координуючи тепер вже не тільки американську, але й міжнародну допомогу Кабулу. У 2004-2005 рр. він очолював офіс по управлінню реконструкції Іраку в Багдаді. Крім того, Тейлор відповідав за економічні питання в американській місії з вирішення кризи в секторі Гази (функцію спеціального посланника тоді виконував Джеймс Вульфенсон, десять років очолював Світовий банк).

У 2006 р. Джордж Буш-молодший призначив Тейлора послом в Україні. При Бараку Обамі Тейлор - перший спеціальний координатор американської допомоги країнам "арабської весни" (з 2011 р.), який відповідав за Єгипет, фактично найбільшого реципієнта американської військової допомоги, Тунісу і Лівії. А також постійно виступав як експерт по Україні у вашингтонських аналітичних центрах - нерідко з позицій більшого залучення США в українські справи. Тобто посол Тейлор - це максимально інформований представник військово-політичного флангу "дуже глибокого держави". Дискредитувати його не вдасться, а зв'язуватися небезпечно.

Тому з подій, що сталася на комісії з імпічменту, випливає ряд висновків.

Перший - Гордона Сондленда, все-таки спробував вигородити Трампа, - можуть повернути перед ясні очі Конгресу, і як би до звинувачень у порушенні присяги не дійшло.

Другий - виклик Джона Болтона починає здаватися неминучим, а він ще про Північну Корею і Росію розповість.

Третій - рано чи пізно зламається амбітний Майк Помпео, який все ще мріє про сенаторському, а то й президентському кріслі.

Четвертий - тепер розслідування піде швидше, але і ниття від трампистского крила республіканців буде ще більше. І шкода, що Трамп так "не любить воювати, адже в нинішніх обставин це єдиний спосіб відвернути увагу від цього побиття і падіння в прірву у брехні.

Нарешті, п'ятий: Україні з цієї історії не вилізти ще роками, причому незалежно від того, що вона буде робити чи хто переможе на наступних американських виборах. Втім, будь-тамтешнє нове президентство буде уважно стежити за українськими справами, саме тут народжуються такі урагани компромату. Зважаючи на це, на Трампа вже можна не розраховувати: його торгівля американськими інтересами і здача їх по світу робить нинішнього президента США мало корисним для України.

Проблеми у нього теж тепер такого характеру, що Зеленський йому мало чим зможе допомогти. Очевидно, що сьогодні треба зміщувати українські вектори ближче до балансу зв'язків з провідними гравцями (зрозуміло, виключаючи Росію) і їх менш інфантильні урядами, не втравливающими інші країни в свої політичні бої без правил.

    Реклама на dsnews.ua